ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16332/13-ц
провадження № 2/753/633/14
"28" січня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Цибулюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.05.2013 р. між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким позивачем було передано відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 50 000 гривень. Отримання коштів підтверджується розпискою. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що позика має бути повернута у повному обсязі протягом 30 днів з дати укладення договору, тобто не пізніше 06.06.2013 р. В порушення умов договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача борг в сумі 50 000 гривень та судові витрати.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 50 000 грн. він не брав, а укладення договору позики та підписання розписки зроблено під тиском, тому що було необхідною умовою для співпраці з ТОВ «Українською дистриб'юційною компанією», в якій працював позивач.
Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.05.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові у розмірі 50 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до п. 2 Договору позика повертається позичальником позикодавцю у повному обсязі протягом 30 днів з дати укладення цього договору (а.с. 4).
На підтвердження отримання грошей 07.05.2013 р. відповідачем була написана розписка про отримання грошових коштів за договором позики в сумі 50 000 гривень. Із змісту розписки вбачається, що розписка відповідачем написана власноручно, без примусу (а.с.5).
На теперішній час відповідач суму боргу не повернув та ухиляється від повернення позики.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст.539 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2. ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка посвідчує факт передання грошової суми.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Представник позивача в судовому засіданні вказав, що 07 травня 2013 року відповідач отримав грошові кошти в розмірі 50 000 грн., про що відповідачем була надана розписка. Факт отримання грошей у розмірі 50 000 грн. боржником заперечується.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що розписка була головною умовою співпраці з ТОВ «Українською дистриб'юційною компанією», в якій працював позивач. Зазначив, що під час підписання розписки не бучив як передавалися грошові кошти.
На неодноразові роз'яснення суду згідно частини 4 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України про права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, відповідач не звертався до суду з відповідними заявами.
Будь-яких безспірних, достовірних, належних і допустимих в розумінні ст.58 ЦПК України доказів на підтвердження того, що письмова розписка була написана відповідачем під психологічним тиском позивача, відповідач суду не надав, а згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а отже і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
На підставі вищевикладеного, суд, аналізуючи надані докази, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов'язань за договором позики від 07.05.2013 р., а тому позов підлягає задоволенню в сумі 50 000 грн.
Згідно ст.88 ЦПК України з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050, 1053, 530, 532,525, 526 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА