Номер провадження 2/754/1162/14
Справа №754/22152/13-ц
Іменем України
29.01.2014 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ярошенко С.В.,
при секретарі Ткаченко Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, третя особа КПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, про визнання особи наймачем та визнання права користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа КПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, про виселення,
У грудні 2013 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право користування зазначеною квартирою. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Покійний чоловік позивача був наймачем спірної квартири, відповідно ордеру, виданому йому на сім'ю з двох осіб, а саме йому та ОСОБА_1, 25.02.93 року. Позивач проживала із чоловіком за вказаною вище адресою, однак не була зареєстрована, через догляд за хворим чоловіком. Посилаючись на наведені обставини та на те, що у спірній квартирі продовжує проживати лише позивач, нести всі витрати по утриманню жилого приміщення, просить позов задовольнити.
Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа КПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, в якому просила виселити відповідача зі спірного приміщення, посилаючись на безпідставність його зайняття. Посилалась на те, що позивач та ОСОБА_2 самоправно зайняли житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, оскільки отримавши ордер від 25.02.93 року фактично не вселилися у вказану квартиру, в ній не зареєструвалися та не уклали договір найму з наймодавцем, фактично проживали у спірній квартирі з 2004 року.
В судовому засіданні позивач, представник позивачаза первісним позовом позовні вимоги підтримали, просила їх задовольнити.
Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації заперечувала проти задоволення первісного позову з підстав наведених у запереченнях, просила задовольнити зустрічний позов.
Представник третьої особи підтримав вимоги зустрічного позову, проти задоволення первісного позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Деснянського району м. Києва, особовий рахунок на квартиру оформлений на ОСОБА_2, який вважається наймачем квартири.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана квартира на підставі ордеру від 25.02.93 року була надана ОСОБА_2 на сім'ю з двох осіб: він та дружина ОСОБА_1
Ордер на час розгляду справи є дійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Представник позивача за первісним позовом суду пояснив, що в спірній квартирі з 1993 року без реєстрації проживає дружина ОСОБА_2 ОСОБА_1 Вони вели спільне господарство, після смерті чоловіка позивач несла всі витрати по оплаті комунальних послуг, належному утриманні квартири.
З наданих до суду рахунків на сплату за житлово-комунальних та інших послуг вбачається, що ОСОБА_1 дійсно здійснювала оплату житлово-комунальних та інших послуг по квартирі у спірний період - до 2004 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен окремо суду підтвердили той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно проживали у спірній квартирі з 1993 року.
За статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно ч. 1 ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Частинами 1,2 статті 64 ЖК України встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
За таких обставинах суд, враховуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а також той факт, що з померлим ОСОБА_2, позивач вела спільне господарство, спірна квартира є постійним місцем проживання ОСОБА_1, в ній був встановлений певний порядок користування, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки стороною позивача доведено законні підстави проживання у спірній квартирі та вона має право на укладення договору-найму.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Посилання Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на те, що позивач не реалізувала право зайняття квартири, надане ордером, самоправно зайняла житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 та на п. 69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» є безпідставними оскільки останні, згідно п. 72 вказаних Правил, здали ордер у житлово-експлуатаційну організацію та вселилися у спірну квартиру на передбачених законом умовах.
Відсутність реєстрації позивача та ОСОБА_2 та договору найму житлового приміщення, за наявності відповідного ордеру на житлове приміщення, не є підставами для виселення осіб з займаного приміщення.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.10,11,60, 208, 209,212,213, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та визнати її наймачем вказаного приміщення.
У задоволенні зустрічного позову Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа КПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, про виселення відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя