Справа № 2601/22992/12
Провадження по справі № 2/752/120/14
29.01.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Антонової Н.В.,
при секретарі Ляліній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,-
26.11.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23.10.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів Громадянського стану Московського району м. Києва, актовий запис 878.
Водночас, останні роки стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поступово погіршувалися, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин та окремого проживання без розірвання шлюбу.
Починаючи з грудня 2010 року, позивач ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2. Сторони планували одружитися та очікували на народження спільної дитини. Проте, в жовтні 2011 року відповідач перестав проживати з разом з позивачем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася дитина - малолітня ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_2 звернутися до Органів реєстрації актів громадянського стану з заявою по визнання батьківства відмовився.
Посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.01.2012 року, яке було винесене за її відсутності, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, проте, оскільки дитина була народжена до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу, Відділом реєстрації актів громадянського стану малолітню дитину позивача зареєстровано як ОСОБА_4, та в графі батько вказано - ОСОБА_3.
Разом з тим, позивач стверджує, що батьком малолітньої ОСОБА_4 є саме відповідач ОСОБА_2, оскільки, починаючи з кінця 2010 року вона з відповідачем проживали однією родиною, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та фактично підтримували шлюбні стосунки.
Крім того, зазначила, що наразі відповідач не цікавиться життям дитини, не надає допомоги на її утримання, водночас позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, відтак позбавлена можливості влаштуватися на роботу.
З огляду на викладене, просила визнати ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_4 та внести відповідні зміни до актового запиту про народження дитини, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу до досягнення дитиною повноліття.
04.10.2013 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просила зобов'язати Відділ РАЦС Голосіївського РУЮ в м. Києві внести зміни до актового запису про народження дитини та змінити прізвище, ім'я та по-батькові дитини з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4», стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу до досягнення дитиною двадцяти трьох років, решту вимог залишила без змін.
Протокольною ухвалою суду від 15.01.2013 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з викладених обставин. Посилалась на те, що з ОСОБА_3, який зазначений в Свідоцтві про народження як батько дитини, не проживають разом вже кілька років, водночас, починаючи з 2010 року вона проживала однією родиною з ОСОБА_2. , який є біологічним батьком її малолітньої доньки ОСОБА_4. Водночас вказала, що ОСОБА_2 батьківство добровільно не визнає, також ухиляється від проведення генетичної експертизи, уникає спілкування з нею та спільною донькою, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до законодавства.
Третя особа, Відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.
Третя особа, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до законодавства.
Третя особа, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відповідно до законодавства.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що 23.10.1996 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського району м. Києва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5 від 23.10.1996 року. (а.с. 6)
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.01.2012 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. (а.с. 9)
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася донька ОСОБА_4, та, відповідно до Свідоцтва про народження дитини Серія НОМЕР_4 від 06.03.2012 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, в графі «Батько» вказано «ОСОБА_3». (а.с. 8)
Підставою для зазначення ОСОБА_3 як батька малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стало Розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.02.2012 року №106. Відповідно до даного Розпорядження, ОСОБА_1 було дозволено зареєструвати дитину без присутності батька ОСОБА_3, який вважається батьком у відповідності до положень ст.. 122 СК України, оскільки малолітня ОСОБА_4 народжена до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу між ним та матір'ю дитини. (а.с. 10)
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого вказує, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком її малолітньої дитини ОСОБА_4, оскільки вони разом не проживають декілька років, водночас вона однією родиною проживала з відповідачем ОСОБА_2, який є біологічним батьком дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до ч.3 вказаної статті позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Згідно ч.2 даної статті підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
З метою встановлення біологічної спорідненості між відповідачем ОСОБА_2 та малолітньою дитиною ОСОБА_4 ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 15.04.2013 року та 15.11.2013 року було призначено по справі судово-медичну експертизу відносно генетичної ідентифікації.
Відповідач за викликом до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи для відібрання зразків крові 27.06.2013 року, 09.08.2013 року, 28.11.2013 року не з'явився, хоча про необхідність явки, час та місце відібрання зразків повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення викликів на адресу місця проживання рекомендованим та простим листом. За таких обставин, у зв'язку з неявкою відповідача до спеціалізованої установи, ухвали суду були повернені без виконання.
Жодних доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи для відібрання зразків крові відповідач суду також не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
За таких обставин, враховуючи, що мало місце свідоме ухилення відповідача від участі в проведенні експертизи, метою призначення якої була необхідність підтвердити чи спростувати факт походження малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ОСОБА_2, та враховуючи, що відповідачеві ОСОБА_2 було повідомлено, що у разі його неявки експертиза не може бути проведена, а обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджені чи спростовані, суд вважає за можливе визнати факт походження малолітньої ОСОБА_4 від ОСОБА_2.
Згідно приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_6, опитана в якості свідка, вона є близькою подругою позивача та знає останню з дитинства. Зазначила, що протягом останніх років позивач ОСОБА_1 проживала спільно однією сім'єю з ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_1. Вони очікували народження спільної дитини, проте, за кілька місяців до пологів відповідач почав жити окремо, деякий час продовжував цікавитися здоров'ям позивача та її станом, провідував її в лікарні, в подальшому почав ухилятися від зустрічей. Таким чином, вважає батьком малолітньої доньки позивача саме ОСОБА_2, оскільки з ним ОСОБА_1 проживала разом протягом останніх років. ОСОБА_3 свідок не бачила з 2000-х років, разом з позивачем вони давно не проживають, його місцезнаходження їй не відоме, відтак вважає, що батьком малолітньої ОСОБА_4 він бути не може.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є колегою позивача, знайома з нею протягом трьох останніх років. Пояснила, що попереднього чоловіка позивача ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила. З відповідачем ОСОБА_2 знайома особисто, він проживав разом з позивачем, її матір'ю та старшою донькою в одній квартирі, в розмовах ОСОБА_1 завжди називала його своїм цивільним чоловіком. Вважає, що саме він є батьком дитини позивача.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач, будучи повідомленим про наявність вказаної цивільної справи в провадженні суду, заперечень щодо позову не надав, від проведення генетичної експертизи свідомо ухилявся, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, знайшли підтвердження в ході розгляду справи, таким чином, позовна вимога щодо визнання батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_4, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини та видачі нового Свідоцтва про народження, де в графі "Прізвище" необхідно вказати "ОСОБА_4", в графі "По-батькові" необхідно вказати "ОСОБА_4", в графі "Батько" необхідно вказати "ОСОБА_2".
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу до досягнення дитиною двадцяти трьох років суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 2 вказаної статті, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з Довідки №2107 від 07.11.2012 року, вданої КП «ЖЕО-103 Голосіївського району», позивач ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 разом проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 11)
Відповідно до Довідки про доходи №592 від 02.10.2012 року, виданої позивачу ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп України», ОСОБА_1 працює в ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп України» на посаді старшого касира та наразі знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, загальна сума доходу за останні пів року становить 00,00 грн.. (а.с. 12)
Суд при визначенні розміру аліментів враховує, що позивач наразі не має самостійного доходу, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, проте дитина знаходиться повністю на її утриманні, також бере до уваги, що відповідач, будучи повідомленим про наявність вказаної цивільної справи в провадженні суду, не подав заперечень щодо розміру аліментів, який заявлений в позовній заяві, таким чином, вважає за можливе стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стосовно стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею двадцяти трьох річного віку, суд не вбачає для цього підстав, оскільки, відповідно до ст.. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, аліменти присуджується від дати подання позову, тобто з 26.11.2012 року, і до досягнення малолітньою ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Крім того, положеннями ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Як вбачається з Квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.11.2012 року, позивачем ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «Юридична компанія «Гарантія захисту» 900,00 грн. за надання правової допомоги (юридичних послуг). (а.с. 13)
Таким чином, відповідно до положень ст..ст. 79,88 ЦПК України, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 229,40 грн., оскільки, відповідно до положень ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 125,128,134,180,183,191 СК України, ст. ст. 3,11, 57,60,61,88, 146,169,212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 батьком малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження від 06.03.2012 року, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №364 від 06.03.2012 року).
Вилучити запис про ОСОБА_3, як батька з актового запису №364 від 06.03.2012 року про народження ОСОБА_4.
Відділу Реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції внести відповідні зміни в актовий запис №364 від 06.03.2012 року про народження ОСОБА_4 та видати нове свідоцтво про народження, в якому:
В графі "Прізвище" вказати "ОСОБА_4".
В графі "По-батькові" вказати "ОСОБА_4".
В графі "Батько" вказати "ОСОБА_2".
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Києва, і.п.н. НОМЕР_2, проживає за адресою АДРЕСА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії, щомісяця, починаючи з дати подання позовної заяви, а саме з 26.11.2012 року, і до її повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Києва, і.п.н. НОМЕР_2, проживає за адресою АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Голосіївського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя: Антонова Н.В.