Справа № 640/981/14-к
н/п 1-кс/640/402/14
"28" січня 2014 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі заявника - ОСОБА_3 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду м.Харкова скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження за №12013220140000931 від 15 серпня 2013 за ч.2 ст.286 КК України,-
22.01.2014 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження за №12013220140000931 від 15 серпня 2013 за ч.2 ст.286 КК України.
В обґрунтування скарги заявник вказав, що 04.08.2013 о 00 год. 50 хв. на 546 км. + 450 м автодороги Київ-Харків-Довжанський сталося зіткнення автомобілів Хюндай-Електра державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Лексус державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. 15.08.2013 відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013220140000931, яке закрито постановою слідчого від 20.01.2014 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Постанову слідчого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим не в достатній мірі досліджені обставини ДТП, допущені порушення процесуального порядку розслідування, а тому, на його думку, підлягає скасуванню. Так, посилається на те, що слідчим не був допитаний свідок ДТП ОСОБА_9 , а його покази не були внесені до протоколу слідчого експерименту, хоча під час його проведення він давав покази та проводились відповідні виміри параметрів руху. В якості свідка був допитаний пасажир автомобіля Лексус ОСОБА_10 , проте, слідчий експеримент з метою уточнення обставин ДТП за його участю слідчим не проводився.
У постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_3 вказав характер руху автомобіля Лексус, якого раніше не бачив. Однак, зазначене не відповідає дійсності. ОСОБА_3 в поясненнях (а.с.8 ) і в показах (а.с.30) вказував, що побачив світло фар автомобіля, який рухався зліва. Зазначені свідчення були підтверджені при проведенні слідчого експерименту 27.09.2013р. Слідчим в цьому випадку допущена однобічність розслідування обставин події і спотворення фактичних обставин ДТП.
При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 встановлено лише фіксоване видалення автомобіля Лексус від місця зіткнення в момент виїзду автомобіля Хюндай з другорядної дороги (а.с. 43). При цьому, не встановлювалися дані про швидкість руху автомобіля Хюндай через перехрестя або про час його руху, хоча згідно схеми до протоколу слідчого експерименту такі дані повинні були встановлюватися. Зазначене свідчить про порушення методики проведення слідчого експерименту слідчим, хоча при його проведенні брав участь фахівець - автотехнік.
В первинних поясненнях (а.с.10), в показах як свідка (а.с.15-16) Косічкін вказує, що перед ДТП він маневрував вліво. Це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 . Однак, цей факт не знайшов свого відображення при проведенні слідчого експерименту. Виконаний водієм Косічкіним маневр вліво свідчить про порушення ним вимог п.п. 10.1 і 12.3 Правил дорожнього руху. Про виконання водієм ОСОБА_11 маневру вліво свідчить і кінцеве положення автомобілів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , яке зафіксоване при огляді місця події.
Про виконання водієм ОСОБА_11 маневру вліво перед зіткненням свідчать висновки транспортно - трасологічної експертизи № 9220 від 13.11.2013р. ( а.с. 80-107 ), згідно з якими кут між поздовжніми осями автомобілів ОСОБА_13 і ОСОБА_12 становив 50°. Якщо виходити з даних слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_11 , вказаний кут повинен становити близько 90°. Це вказує на неспроможність показань ОСОБА_11 , в частині положення автомобілів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на момент зіткнення, що випливає з висновків транспортно - трасологічної експертизи. Незважаючи на це, свідчення водія ОСОБА_11 прийняті слідчим одним з доказів про закриття кримінального розслідування.
У постанові про призначення автотехнічної експертизи (а.с. 108-111) слідчим були задані два варіанти вихідних даних про обставини ДТП. Разом з тим, експерт ОСОБА_14 необгрунтовано (а.с.115) відмовився від вирішення поставлених питань, виходячи з показань ОСОБА_15 , посилаючись на відсутність в поздовжньому напрямку відстані, на якій автомобіль ОСОБА_12 зманеврував вліво. Однак відсутність даної відстані не впливає на можливість проведення експертом аналізу обставин ДТП, виходячи з показань ОСОБА_3 . Зазначена відстань не має ніякого відношення для аналізу механізму даного ДТП, так як є дані про розташування автомобіля Лексус щодо правого краю проїзної частини і про місце зіткнення автомобілів. Слідчим в постанові про призначення експертизи вказувалися дані про час руху автомобіля Хюндай через перехрестя, про подолану ним відстань при русі через перехрестя, про швидкість руху автомобіля Лексус, про його розташування відносно правого краю проїзної частини. Викладені дані були достатні для проведення відповідних експертних розрахунків та виконання по них оцінці дій водіїв. Тобто, в постанові були в повному обсязі вихідні дані для аналізу дій водіїв, виходячи з показань ОСОБА_15 . У цьому випадку експерт допустив порушення методик експертних досліджень. При дослідженні дій водіїв за показаннями ОСОБА_11 експерт використав величину фіксованого видалення автомобіля ОСОБА_12 від місця зіткнення в момент виїзду з другорядної дороги автомобіля Хюндай зі слів водія, яке не відображає фактичних обставин, що суперечить існуючим нині методикам, згідно яким експерт повинен був у цьому випадку використовувати дані про час руху автомобіля Хюндай через перехрестя або про відстані, подолані автомобілем Хюндай до місця зіткнення при русі через перехрестя і про швидкість його руху. Викладене свідчить, що автотехнічна експертиза № 11656 від 31.12.2013р. проведена експертом ОСОБА_14 з грубим порушенням експертних методик, без врахування висновків транспортно - трасологічної експертизи про маневр автомобіля Лексус вліво перед зіткненням (див. значення кута між поздовжніми осями 50 °). Тому автотехнічна експертиза № 11656 не може бути визнана доказом у справі і покладена в основу прийнятого слідчим рішення. Якби водій ОСОБА_11 не вжив маневр вліво, а лише гальмував, як це передбачено вимогами п.п. 10.1 і 12.3 Правил дорожнього руху, то зіткнення автомобілів виключалося б. Зазначене не знайшло свого відображення при проведенні автотехнічної експертизи.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи скарги.
Зацікавлена особа ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 проти задоволення скарги заперечували, вважали постанову слідчого законною та обґрунтованою.
Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення скарги, вказуючи про проведення всіх необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні. При цьому, слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування не був допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , який на момент ДТП перебував в автомобілі ОСОБА_3 , оскільки не було можливості його допитати, проте він брав участь у слідчому експерименті.
Слідчий суддя, вислухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши надане кримінальне провадження № 12013220140000931 від 15 серпня 2013, оцінивши докази, приходить до наступного.
В ч. 1 ст. 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
З наданих даних достовірно встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2013 внесене кримінальне провадження за № 12013220140000931, за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України, яке закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.1, 119-120).
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення. За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови старшим слідчим зазначено, що 04 серпня 2013 року о 00 год. 50 хв. в районі 546 км +450 м а/д Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Хюндай-Елантра» р.н. НОМЕР_1 , під час переїзду перехрестя а/д Київ-Харків-Довжанський та а/д Чугуїв-Мілове, не надав дорогу а/д «Лексус» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі і скоїв зіткнення з вказаним автомобілем, завдавши собі тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Більше від ДТП ніхто не постраждав.
В ході досудового розслідування встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася лише внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.16.3; 16.11; 33 п/п 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, де вказано: - 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»; - 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».
Оскільки крім ОСОБА_3 більше ніхто не постраждав, слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження.
Постанова про закриття кримінального провадження слідчим мотивується наступними доказами: Схемою ДТП; Свідченнями водія ОСОБА_4 згідно яких, рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» з боку м.Чугуєв в напрямку м.Ізюм і під'їжджаючи до перехрестя з а/д «Чугуїв-Мілове», він побачив як на перехрестя, зненацька, виїхав а/м «Хюндай» під керуванням ОСОБА_3 , який перед перехрестям не зупинився і не надав дорогу водієві ОСОБА_4 . Водій Косічкін намагався уникнути зіткнення, застосувавши гальмування та маневр ліворуч, однак уникнути його не зміг; Показами водія ОСОБА_3 , згідно яких, рухаючись по а/д «Чугуїв-Мілове» і під'їжджаючи до перехрестя з а/д «Київ-Харків-Довжанський», він зупинився перед перехрестям, переконався у відсутності наближаючогося автотранспорту по головній дорозі (Київ-Харків-Довжанський), після чого поновив рух, виїхав на перехрестя, перетнув смугу руху в напрямку м.Ізюм, як вмить сталося зіткнення з а/м Лексус, що рухався з боку м. Харкова. Перед зіткненням водій ОСОБА_15 не бачив автомобіль Лексус, і не бачив характер його руху; Показами свідка ОСОБА_10 , який рухався разом з водієм ОСОБА_16 , і який підтвердив свідчення водія ОСОБА_4 стосовно обставин та механізму пригоди; Протоколом слідчого експерименту з водієм ОСОБА_4 та за участю експерта-автотехніка, згідно якого був встановлений механізм зіткнення транспортних засобів; Протоколом слідчого експерименту з водієм ОСОБА_3 , який відмовився від участі експерта-автотехніка на слідчому експерименті, вказавши на характер руху свого автомобіля і змінивши свідчення стосовно місця розташування зіткнення транспортних засобів. При цьому, водій ОСОБА_3 вказав на характер руху автомобіля Лексус, якого раніше не бачив; Висновком транспортно-трасологічної експертизи №9220 від 13.11.2013, згідно якої в момент первинного контактування кут між продольними осями транспортних засобів складав біля 50°; Висновком автотехнічної експертизи №11656 від 31.12.2013, згідно якої в діях водія а/м «Хюндай-Елантра» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.3; 16.11; 33 п/п 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В діях водія а/м «Лексус» ОСОБА_4 відсутні порушення вимог Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з подією даної пригоди (а.с.119-120).
Разом з тим, з показів ОСОБА_3 вбачається, що на момент ДТП в автомобілі знаходився ОСОБА_17 (а.с.30-33), який не був допитаний в ході досудового розслідування.
Згідно Протоколу проведення слідчого експерименту від 27.09.2013 слідчий експеримент проводився за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , однак покази ОСОБА_9 не внесені до протоколу слідчого експерименту (а.с.46-48).
Допитаний в ході досудового розслідування в якості свідка 30.08.2013 ОСОБА_4 пояснив, що рухався по головній дорозі зі швидкістю близько 90 км/год. (а.с.15-16). Однак, надаючи пояснення 04.08.2013 зазначив швидкість руху його автомобіля близько 50-70 км/год. (а.с.9). Свідок ОСОБА_10 , який був допитаний 20.09.2013, у своїх показах не вказує швидкість руху автомобіля Лексус, яким керував ОСОБА_4 (а.с.40-41). Під час проведення слідчого експерименту 27.09.2013 за участі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , зазначено про швидкість руху автомобіля Лексус - 90 км/год. Однак, протиріччя щодо швидкості руху автомобіля Лексус в ході досудового розслідування не усунуті.
Також учасники слідчого експерименту зазначили, що перед зіткненням водій ОСОБА_11 зробив маневр ліворуч, щоб запобігти зіткненню (а.с.43-44). Проте, вказаний маневр на Схемі до протоколу слідчого експерименту не зазначений (а.с.45).
Про виконання водієм ОСОБА_11 маневру вліво перед зіткненням свідчать висновки транспортно - трасологічної експертизи № 9220 від 13.11.2013р. (а.с. 80-107).
Крім того, при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 встановлено лише фіксоване видалення автомобіля Лексус від місця зіткнення в момент виїзду автомобіля Хюндай з другорядної дороги (а.с. 43). При цьому, не встановлювалися дані про швидкість руху автомобіля Хюндай через перехрестя або про час його руху, хоча згідно схеми до протоколу слідчого експерименту такі дані повинні були встановлюватися.
У Висновку судової автотехнічної експертизи № 11656 від 31.12.2013 експерт зазначив, що для перевірки показань водіїв (свідків) про маневр транспортного засобу на технічну спроможність експерту необхідно мати відомості про стан і профіль дорожнього покриття, технічний стан транспортного засобу, його швидкість під час маневру, відстані у повздовжньому та поперечному напрямках, на яких транспортний засіб маневрував. Порівнюючи вказаний перелік з дійсним переліком даних зафіксованих на схемі і в протоколі слідчого експерименту, необхідно прийти до наступного висновку. На схемі до протоколу слідчого експерименту за участю водія автомобіля ОСОБА_18 відсутня відстань у повздовжньому напрямку, на якій автомобіль Лексус зманеврував ліворуч. Відсутність останньої не дозволяє перевірити (проаналізувати) розрахунковим шляхом свідчення водія автомобіля ОСОБА_18 про маневр автомобіля Лексус вліво на технічну спроможність, тобто підтвердити технічну спроможність показань водія ОСОБА_15 про маневр Лексуса вліво. На підставі умов викладених в постанові на цей випадок, при подальшому експерт обмежився дослідженням механізму ДТП за показаннями водія автомобіля Лексус (а.с.113-118).
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що на теперішній час постанова слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження за №12013220140000931 від 15 серпня 2013 за ч.2 ст.286 КК України, є передчасною, необґрунтованою, прийнятою без врахування всіх даних в матеріалах кримінального провадження, а тому підлягає скасуванню.
При проведенні досудового розслідування органу розслідування слід вжити заходів для встановлення об'єктивної істини, в повному обсязі провести необхідні слідчі дії, за результатом чого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Крім того, закриваючи кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий не вказує, в чиїх діяннях відсутній склад кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги заявника в частині визнання судом ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки визнання особи потерпілою діючим КПК України не віднесено до компетенції суду.
Оскільки в наданих матеріалах кримінального провадження відсутні дані про отримання заявником копії оскаржуваної постанови, та заявник вказує, що копію постанови він отримав лише 20.01.2014, та звернувся до суду зі скаргою 22.01.2014, отже, відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, слідчий суддя вважає не пропущеним строк звернення заявника до суду зі скаргою.
Частиною 3 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження за №12013220140000931 від 15 серпня 2013 за ч.2 ст.286 КК України - задовольнити частково.
Постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження за №12013220140000931 від 15 серпня 2013 за ч.2 ст.286 КК України - скасувати.
Направити матеріали кримінального провадження №12013220140000931 від 15.08.2013 року до ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області для продовження досудового розслідування.
В іншій частині в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1