Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.
Доповідач - Фарятьєв С.О.
Справа № 2-1381/11
Провадження № 22ц/782/5045/13
29 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Фарятьєва С.О.
суддів - Іванової І.П., Украінцевої Л.Д.
при секретарі - Ковальчук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімторг - Комплект», 3-ті особи приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
У березні 2011 року позивач в особі «Державний експортно - імпортний банк України» (надалі ПАТ «ДЕІБ) звернувся із зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 23 червня 2006 року між ним та ТОВ «Донбас-ліс» було укладено кредитний договір за №6106К17. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором у цей же день між ним (позивачем) та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є належні останньому на праві власності 43/1000 частини будівель деревообробного комбінату, розташованого у АДРЕСА_1 В червні 2007 року ТОВ «Донбас-ліс» перестало сплачувати заборгованість за кредитом.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 27.11.2007 року зазначений іпотечний договір було визнано недійсним. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.03.2008 року вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Проте рішенням Верховного Суду України від 10.06.2009 року рішення суду першої інстанції від 27.11.2007 року та ухвала апеляційного суду Луганської області від 11.03.2008 року були скасовані і в задоволенні позову про визнання іпотечного договору недійсним було відмовлено.
Однак ОСОБА_2, у порушення умов іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку», змінив первісну адресу місцезнаходження предмету іпотеки на нову, а саме: АДРЕСА_2, після чого відчужив його ТОВ «Хімторг - Комплект», про що 28.05.2008 року було укладено договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, за №3228. Позивач зазначає, що укладання такого договору предмету іпотеки було вчинено без згоди іпотекодержателя, тобто ПАТ «ДЕІБ», що є порушенням ст.12 Закону України «Про іпотеку» та прав іпотекодержателя. За інформацією КП «Сєвєродонецьке БТІ» склад 43/1000 часток від цілого об'єкту нерухомого майна будівель споруд деревообробного комбінату - сушильного цеху, розташованого у АДРЕСА_2 Тобто правочин по відчуженню спірного майна відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати договір купівлі-продажу будівлі сушильного цеху за адресою: АДРЕСА_2, між ОСОБА_2 та ТОВ «Хімторг-комплект», який посвідчений 28.05.2008 pоку приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №3228 недійсним, та покласти на відповідачів судові витрати.
Справа була предметом неодноразового судового розгляду, в тому числі і суду касаційної інстанції.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як незаконне, необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
В силу ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги Закону судом першої інстанції виконані були не в повному обсязі.
Судом встановлено, що 23 червня 2006 року між ВАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Триггер», ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки за №6106Z27.
Пунктом 1.1. зазначеного договору було передбачено, що ним забезпечуються вимоги ВАТ «Укрексимбанку», що випливають із кредитного договору №6106К17, укладеного між ПАТ «ДЕІБ» та ТОВ «Донбас-ліс» 23 червня 2006 року, а пунктом 1.3. цього ж договору було встановлено, що предметом іпотеки є належні іпотекодавцям на праві власності :
A) 437/1000 часток від цілого об'єкту нерухомого майна - будівель і споруд деревообробного комбінату, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення №3-5 першого поверху цеху столярних виробів, загальною площею 152,6 кв.м.; приміщення цеху столярних виробів першого поверху, загальною площею 4670,2 кв.м., другого поверху№1, загальною площею 489,6кв.м., підвалу №1, загальною площею 462,6 кв.м. - належні на праві власності ТОВ «Триггер»;
Б) 43/1000 часток від цілого об'єкту нерухомого майна - будівель деревообробного комбінату, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сушильний цех - належні на праві власності ОСОБА_2;
B) склад готової продукції, розташований за адресою: АДРЕСА_3, площею 2284,0 кв.м., належний на праві власності ОСОБА_4
На предмет іпотеки за реєстраційними номерами у реєстрі прав власності №1919195, №14545883 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було накладено заборону відчуження до припинення іпотечного договору.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.11.2007 року, залишеним ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.03.2008 року без змін, укладений 23.06.2006 року іпотечний договір було визнано недійсним.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 28.05.2008 року ТОВ «Хімторг-Комплект» придбало у ОСОБА_2 будівлю сушильного цеху під. літ АДРЕСА_4, загальною площею 1901,1 кв.м.
В подальшому рішенням Верховного Суду України від 10 червня 2009 року рішення
Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.11.2007 року і ухвала апеляційного суду Луганської області від 11.03.2008 року були скасовані і у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання вищевказаного договору іпотеки недійсним було відмовлено.
Скасовуючи попередню ухвалу апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2013 року, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 30 жовтня 2013 року посилалась на ряд недоліків, які допустив суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.3 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Тому, виконуючи ці вказівки суду касаційної інстанції судова колегія апеляційного суду Луганської області дійшла наступного.
Згідно з вимогами п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п.2 роз'яснено, що обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином на суд покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим він має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Попри це, суд попередньої інстанції, в порушення вимог ч.6 ст.130 ЦПК України не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
У відповідності із вимогами ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості - будівлю сушильного цеху, який розташований у АДРЕСА_2, які було витребувано із КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» вбачається, що на теперішній час нерухоме майно, яке складається з: будівлі сушильного цеху бетонної - В, загальною площею 1910,1 кв. м.; огорожі - 1; огорожі - 2; замощення - І; огорожі -3, на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» та Місцевим благодійним фондом «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, належить Місцевому благодійному фонду «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді. Вказаний договір купівлі-продажу зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, згідно витягу №12034625 від 26.10.2012 року, і право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості зареєстровано за Місцевим благодійним фондом «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді. Тобто справу було розглянуто судом без залучення до участі у справі Місцевого благодійного фонду «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді, який є останнім власником спірної нерухомості.
На час розгляду зазначеної справи договір купівлі - продажу від 26 жовтня 2012 року між вищевказаними особами недійсним не визнано, тобто володіє вказаним об'єктом нерухомості Місцевий благодійний фонд «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді на законних підставах.
З урахуванням вищенаведеного і оскільки безспірно встановлено, що порушено права Місцевого благодійного фонду «Григорія Сковороди» сприяння розвитку освіти та підтримки молоді, який на тепер є власником спірного об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, на підставі чого рішення суду скасувати та ухвалити по справі, у порядку ст.309 ЦПК України, нове рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Державний експортно - імпортний банк України» відмовити.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :