Справа № 361/4277/2013-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/12/14 Доповідач у 2 інстанції Журба
Категорія 20 31.01.2014
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого, судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, неодружений, непрацюючий, раніше судимий: 12.12.12 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, 70 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.2 ст.187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено ОСОБА_10 покарання 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, неодружений, працюючий неофіційно, раніше судимий: 15.12.2003р. Броварським міськрайонним судом Київської області за ст. 15 ч.3 185 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України з випробуванням, іспитовим строком 1рік 6 місяців; 06.10.04 року Броварським міскрайонним судом Київської області за ст.ст. 185 ч.4, 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; 30.06.06 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ст.185 ч.3, ст. 70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 19.06.09 року по відбуттю строку покарання,
засуджений за ч.2 ст.187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; cтягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві по 1276 грн. 40 коп. з кожного за вартість проведених експертиз. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винними та засуджено за те, що 23.12.12 року приблизно о 00 год. 10хв. в м. Бровари Київської області в районі вул. Лагунової ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном вирішили вчинити розбійний напад із погрозою застосування насильства до ОСОБА_11 , який їхав в якості пасажира в автомобілі марки «Део-Нексія» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_10 , що сидів на передньому місці пасажира автомобіля марки «Део-Нексія» д.н.з. НОМЕР_1 , з метою подолання опору потерпілого почав погрожувати ОСОБА_11 пневматичним пістолетом «KWC» калібру 4,5 мм. У той же час ОСОБА_9 , який сидів поряд із потерпілим ОСОБА_11 , почав вимагати від останнього віддати належні ОСОБА_11 наявні цінні речі. Потерпілий ОСОБА_11 , побачивши в руках ОСОБА_10 зброю, гадаючи, що остання є вогнепальною, та сприймаючи обставини, в яких він опинився, як погрозу застосування до нього насильства, що небезпечне для його життя чи здоров'я, на вимогу ОСОБА_9 віддав останньому свій мобільний телефон марки «Motorola milestone XT 720» вартістю 2200,00 грн. із сім картою Лайф вартістю 50,00 грн. та флеш карткою вартістю 100,00 грн. При цьому ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_10 та ОСОБА_9 віддати 1000,00 грн. замість свого мобільного телефону, які треба забрати за місцем його реєстрації в м. Києві, на що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 погодилися. Після цього вищевказані особи прибули до м. Києва на вул. Г.Дніпра, 13, де потерпілий ОСОБА_11 , скориставшись ситуацією, зміг викликати працівників міліції та повідомити їм про вчинення відносно нього правопорушення. В подальшому працівниками міліції було затримано ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 з місця пригоди з викраденими речами потерпілого ОСОБА_11 втік. Внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_11 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 2350,00 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , зазначає, що викладені у вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене покарання є занадто суворим. Вказує на те, що дії органів досудового розслідування та суду були упередженими і з обвинувальним нахилом, а вирок суду побудований на припущеннях. Судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що саме на прохання потерпілого відбувалися всі зазначені в обвинувачені події. Крім того потерпілий заявив, що до ОСОБА_9 претензій не має. Просить вирок суду щодо ОСОБА_9 змінити та призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 вказує, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, оскільки останній тяжко хворіє на СНІД, гепатит С та туберкульоз. Просить вирок суду змінити в часині призначеного покарання та призначити покарання, яке він зможе реально відбути.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 , що діє в інтересах ОСОБА_10 , вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність викладеним у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 був відсутній намір на заволодіння майном, а потерпілий за власною ініціативою передав телефон як гарантію оплати за проїзд. Також, судом першої інстанції не досліджувалися речові докази по справі, а саме телефон марки «Motorola milestone XT 720», документація до нього та пістолет, а факт вилучення та повернення вказаного мобільного телефону потерпілого не підтверджений жодними доказами, що викликає сумнів об'єктивності досліджених у суді обставин кримінального провадження. Просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_10 у інкримінованому йому злочині.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі, не оскаржуючи фактичних обставин скоєного кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинувачених, вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з не відповідністю призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує на те, що судом не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин, вказане правопорушення вчинив за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, свою вину не визнавав та заперечував свою причетність у повному обсязі, ніде не працює та не намагався працевлаштуватися, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та на шлях виправлення не став. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в решті вирок залишити без зміни.
За результатами розгляду колегія суддів приходить до наступних висновків:
Не зважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у скоєнні інкримінованого їм злочину, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є обґрунтованим та підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема показами потерпілого ОСОБА_11 , який підтвердив той факт, що саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , погрожуючи розправою пістолетом, вимагали віддати мобільний телефон, показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, зокрема протоколом огляду місця події від 23.12.2013 року та фототаблицею до нього, речовими доказами - пістолетом «KWC» та мікрооб'єктами з одягу ОСОБА_10 та автомобіля, висновками експерта № 470 хс від 16.01.2013 року та № 284 від 08.01.2013 року.
Юридична кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України як умисне вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб є правильною.
Доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та допущених судом першої інстанції порушень вимог кримінального закону є безпідставними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду є виваженими, обґрунтованими та вмотивованими. Жодної невідповідності висновків суду обставинам справи чи порушень вимог закону при цьому не вбачається.
Необґрунтованими апеляційний суд вважає й викладені в апеляційній скарзі прокурора твердження про невідповідність призначеного ОСОБА_17 покарання, а саме про його м'якість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.
Призначаючи як ОСОБА_10 так й ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про осіб винних, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. У вироку суд взяв до уваги те, що ОСОБА_9 добровільно відшкодував завдану шкоду, а також позитивні характеристики обвинувачених. З іншого боку судом першої інстанції було враховано й те, що обвинувачені раніше судимі, а ОСОБА_10 скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, вчинили тяжке кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку стосовно виду покарання та призначив ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді