30.01.2014
255/669/14-к
30 січня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку заяву ОСОБА_4 про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Заявник звернувся до суду з заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_5 , а саме кв. АДРЕСА_2 , мотивуючи заяву тим, що в серпні 1999 року Ворошиловським районним судом м. Донецька постановлено вирок за обвинуваченням ОСОБА_5 за статтею 141 ч.2 КК України (в ред. 1960 року). У зв'язку з тим, що санкція статті передбачає обов'язкову конфіскацію майна, Ворошиловським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області було накладено арешт на майно ОСОБА_5 , а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 Шакалов ОСОБА_6 помер, а вона як його рідна сестра прийняла спадщину. 4.08.2003 року Ворошиловським ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з вищевказаної квартири. В теперішній час вона не може зареєструвати право власності на квартиру, оскільки в відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна числиться арешт. У зв'язку з викладеним просила суд зняти арешт з майна ОСОБА_5 , а саме з квартири, розташованої за вищевказаною адресою.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_4 підтримала свою заяву з викладених в ній підстав, просила суд задовольнити подану заяву, зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 .
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, оскільки згідно вироку суду, постановленого у 2000 році, вказана квартира мала бути конфіскована в дохід держави, як майно, що належало засудженому ОСОБА_5 , незважаючи на те, що засуджений помер через два роки після набрання вироком законної сили у 2002 році.
Суд, заслухавши заявника, думку прокурора, дослідивши матеріали, додані до заяви, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви з наступних підстав.
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 березня 2000 року ОСОБА_5 засуджено за статтею 141 ч.2 КК України (в ред. 1960) до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна (а.с.4).
Таким чином, вироком суду від 2 березня 2000 року ОСОБА_5 призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке полягає у примусовому безоплатному вилученні майна засудженого у власність держави. На час набрання вироком суду законної сили до особистого належного засудженому майна належала квартира АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується доданими до заяви копіями документів, тобто більш ніж через два роки після набрання вироком суду від 2 березня 2000 року законної сили.
За таких обставин, судом не може бути знятий арешт з квартири, що був накладений у зв'язку з виконанням вироку суду в частині конфіскації майна на користь держави, у зв'язку з чим подана ОСОБА_4 заява задоволенню не підлягає.
В той же час в межах розгляду поданої заяви судом не може бути надана правова оцінка долученої заявником до заяви копії постанови державного виконавця Пролетарського районного управління юстиції м. Донецька від 4 серпня 2003 року про закінчення виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.537, 539 КПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом семи діб з дня проголошення.
Суддя Ворошиловського
районного суду м. Донецька ОСОБА_1