Справа № 603/80/14-к
Провадження № 1-кс/603/3/2014
"23" січня 2014 р. м.Монастириська
Слідчий суддя Монастириського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
у присутності:
підозрюваного ОСОБА_3
захисника підозрюваного ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 на рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання про вчинення процесуальної дії
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області зі скаргою на рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання про вчинення процесуальної дії та просить - скасувати рішення прокурора Монастириського району від 17 січня 2014 року про відмову у задоволенні його клопотання, зобов'язати прокурора Монастириського району змінити ОСОБА_3 раніше повідомлену підозру в вчиненні кримінального правопорушення з якої виключити підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України та зобов'язати прокурора Монастириського району винести постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що в Монастириському РВ УМВС України в Тернопільській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року. В ході досудового розслідування ОСОБА_3 було повідомлено про підозру.
13 січня 2013 року захисником підозрюваного було подано прокурору Монастириського району клопотання з проханням змінити ОСОБА_3 раніше повідомлену підозру у вчиненні кримінального правопорушення з якої виключити підозру в вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України та винести постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_3 в суді.
17 січня 2014 року прокурором Монастириського району представнику захисника надано відповідь у якій вказано, що вивченням матеріалів досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року встановлено, що за результатами проведеного досудового розслідування підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України немає з чим він не погоджується так як прокурором не було винесено постанову про повну чи часткову відмову у задоволенні клопотання. Крім того у відповіді не зазначено про повну чи часткову відмову у задоволенні його першого прохання з приводу зміни ОСОБА_3 раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якій він просив виключити підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України.
Також, в скарзі посилається на обставини, викладені в повідомленні про підозру, які не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог захисник підозрюваного в скарзі посилається на ч. 1 ст. 279 КПК України, ч. 1 ст. 284 КПК України, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Захисник підозрюваного та сам підозрюваний в судовому засіданні вимоги скарги підтримали повністю з підстав викладених у ній та просили скаргу задовольнити повністю.
Прокурор прокуратури Монастириського району проти вимог скарги заперечила та пояснила, що при вивченні матеріалів досудового розслідування кримінального провадження за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено. Дане питання може бути вирішене тільки при розгляді справи в суді під час проведення підготовчого судового засідання або розгляду справи по суті, а тому просить в задоволенні скарги відмовити. Окрім того зазначила, що обвинувальний акт із додатками 23 січня передано до Монастириського суду для розгляду.
Вивчивши скаргу та додані до неї документи, заслухавши захисника підозрюваного, самого підозрюваного, прокурора, слідчий суддя встановив таке.
18 червня 2013 року внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України та розпочате досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
10 січня 2014 року в ході досудового розслідування ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України.
13 січня 2014 року захисником підозрюваного до прокуратури Монастириського району подано клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року та внесення змін до повідомлення про підозру.
16 січня 2014 року прокурором прокуратури Монастириського району ОСОБА_5 винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання.
Мотиви зазначеної постанови зводяться до того, що підстав для закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210140000142 від 18 червня 2013 року відсутні, оскільки проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що своїми умисними діями, які виразились у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, винятковим цинізмом групою осіб, а також в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечні діяння, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, що підтверджується показами ОСОБА_6 від 17 вересня 2013 року та показами ОСОБА_7 від 17 вересня 2013 року.
Окрім цього, 17 січня 2014 року прокуратурою Монастириського району листом було проінформовано захисника підозрюваного про те, що за результатами проведеного досудового розслідування підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України, немає.
23 січня 2014 року, як убачається із супровідного листа Прокуратури Монастириського району обвинувальний акт та цивільний позов у кримінальному провадженні № 120132101400000142 від 18 червня 2013 року стосовно ОСОБА_3 передано Монастириському районному суду Тернопільської області для розгляду.
Виходячи із вимог скарги, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.
Разом з тим, як слідує із пояснень як захисника так і прокурора й вбачається із матеріалів, що долучені прокурором до заперечення, досудове розслідування відносно провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210140000142 від 18 червня 2013 року уже завершено, оскільки обвинувальний акт затверджено 21 січня 2014 року й 23 січня 2014 року його із відповідними додатками передано до суду.
З огляду на зазначені обставини вважаю, що процесуальні підстави для розгляду скарги захисника, заявленої відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України після завершення досудового розслідування слідчим суддею, відсутні.
Положеннями ст. 283 КПК України передбачено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Положення частини першої ст. 284 КПК України визначають підстави для закриття кримінального провадження прокурором. До зазначених підстав належать: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.
Відповідно до положень ст. 220 КПК України, прокурор зобов'язаний розглянути подане стороною захисту клопотання в строк не більше трьох днів з моменту його подання.
Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави вважати, що прокурор наділений повноваженнями на прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження. В тому числі прокурор може вирішити таке питання й за наслідками розгляду клопотання учасників кримінального провадження.
Разом з тим, дискреційні функції прокурора мають законодавчі обмеження, що можуть виражатися відмовою прокурора задовольнити необґрунтоване клопотання заявленого учасниками кримінального провадження. Із таким висновком кореспондується законодавчий припис, передбачений ч. 2 ст. 220 КПК України.
Як установлено в судовому засіданні прокурор виніс постанову від 16 січня 2014 року про відмову у задоволенні клопотання від 13 січня 2014 року, навівши у ній свої мотиви. За таких обставин, прокурором виконані вимоги процесуального закону щодо вмотивованості процесуального рішення й прийняття його у встановлений строк.
Окрім цього, як установлено у судовому засіданні, прокурор наполягає на доведеності вини ОСОБА_3 щодо вчинення ним злочинів передбачених ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України, за таких обставин вирішувати питання щодо зобов'язання прокурора закрити кримінальне провадження коли проти цього він заперечує, й вважає, що вина ОСОБА_3 буде доведена належними та допустимими доказами під час розгляду кримінального провадження у суді, на думку слідчого судді, буде вважатися втручанням суду у дискреційні повноваження прокурора.
Більше того, зміст вимог скарги та її мотиви зводяться до вирішення питання про доведеність вини особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що не віднесено до повноважень слідчого судді, оскільки останній відповідно до п. 18 ст. 1 КПК України здійснює у порядку передбаченому КПК України лише контроль за дотриманням прав, свобод, та інтересів осіб у кримінальному проваджені.
Зважаючи на зазначені обставини слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 , а тому в задоволенні її відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 КПК України, -
ОСОБА_4 захиснику підозрюваного ОСОБА_3 , у задоволенні скарги на рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання про вчинення процесуальної дії в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210140000142 від 18 червня 2013 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1