83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.05.09 р. Справа № 21/85
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк
про стягнення 16'934,40грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Сукач Т.В. - довіреність
від відповідача: Ігнатова Н.О. - довіреність
Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь звернулось до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення 16'934,40грн..
03.09.2008р. по даній справі було прийняте рішення господарським судом Донецької області, яким позов було задоволено частково, а саме: стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” 15'724,80грн. основного боргу, 157,25 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 109,57 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. скасовано, апеляційна скарга Державного підприємства “Донецька залізниця” задоволена.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 січня 2009р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. та рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. у справі № 21/85 за позовом Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, а справа направлена на новий розгляд.
Підставами для скасування Вищим господарським судом України постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. та рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. та направлення справи на новий розгляд було те, що судами не було встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам, зокрема, не враховано положення ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання та питання наявності або відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності.
Ухвалою від 25.03.2009р. справа №21/85 була прийнята до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Татенко В.М.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на безпідставне застосування відповідачем наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2007р. № 356 „Про затвердження Розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, оскільки у Міністерстві юстиції України він був зареєстрований за № 458/13725в 4 травня 2007р. і набув чинності тільки з „0” годин 15.05.07р., що при оформленні перевізних документів, за якими комбінат був вантажоодержувачем, призвело до неправомірного застосування залізницею підвищених коефіцієнтів на провізну плату, в результаті чого виникла переплата на загальну суму 16 934,40грн. (в тому числі ПДВ - 2 882,40грн.), що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг повинні здійснюватися на станціях призначення; до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії, яка може бути пред'явлена протягом шістьох місяців, а заявник має право звернутися до суду протягом шістьох місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
В якості правової підстави позову позивач посилається на ст.62 Статуту залізниць України, статті 257-258 Цивільного кодексу України, статтю 315 Господарського кодексу України.
Представник відповідача проти позову заперечував з посиланням на ст.267 Цивільного кодексу України, п.1.3, п.1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, наполягав на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові, крім того вважає, що повернення перебору провізної плати має здійснюватися тій особі, яка їх сплатила.
Розгляд справи був закінчений 23.04.09р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.05.09р. - 13.30хвл. для підготовки повного тексту рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
У період з 01.05.07р. по 15.05.07р. на під'їзні колії Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” за залізничними накладними на групу вагонів №№ 49574149, 49574114, 49574098, 49574073, 49574067, 49574178, 49574228, 49574259, 49574264, 49574295, 49574383, 49574208, 49574439, 49574318, 49574406, 49574356, 49574324, 49574144, 49574127, 49574120, 49574101, 49574069, 49574180, 49574210, 49574225, 49574268, 49574300, 49574382, 49574418 від Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” надійшов вантаж (коксовий дріб'язок), одержувачем якого у перевізних документах був зазначений позивач по справі - ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”.
Платником провізної плати за даними перевезеннями було Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс”, з особового рахунку якого переліками Ясинуватського ТехПД №№ 721 за 04.05.07р., 471 за 05.05.07р., 529 за 06.05.07р., 579 за 07.05.07р., 636 за 08.05.07р., 596 за 09.05.07р., 584 за 10.05.07р., 673 за 11.05.07р., 413 за 12.05.07р., 631 за 14.05.07р. були списані кошти на загальну суму 1'192'455,60грн. (з ПДВ), як плата за перевезення. Списані перевізником - ДП „Донецька залізниця” з ТОВ “Лемтранс” кошти, останнім на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів були перевиставлені позивачеві для відшкодування.
При нарахуванні провізної плати за даними перевезеннями залізницею здійснене зайве нарахування та списання з платника суми коштів, на підставі застосування наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2007р. № 356 „Про затвердження Розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, який у Міністерстві юстиції України був зареєстрований за № 458/13725в 4 травня 2007р. і набув чинності тільки з „0” годин 15.05.07р., у зв'язку з чим залізницею було застосовано підвищені коефіцієнти за провізну плату.
Станом на 05.06.2008р. сторони здійснили звірку розрахунків на підставі чого склали акт (підписаний обома сторонами), з якого вбачається , що сума підлягаюча відшкодуванню складає 15'724,80грн..
Зважаючи на те, що:
- відповідно до ст.ст.1, 3 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності;
- Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №356 від 28.04.07р. “Про затвердження Розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах” був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.07р. за №458/13725 і відповідно до ст.ст.1, 3 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” набув чинності тільки з „0” годин 15.05.07р.;
- частинами 2, 3 ст.62 Статуту залізниць України передбачено, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення;
- відповідно до п.1.3, 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за № 864/5085, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. У тих випадках, коли станцією призначення виявлений перебір провізних платежів, останній зараховується в рахунок додаткових платежів, які виникли за даним відправленням при перевезенні. Залишок суми перебору станція призначення вказує в накладній та дорожній відомості над графою "Провізна плата". Виплата сум перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів здійснюється фінансово-економічною службою залізниці після перевірки розміру перебору;
- Цивільний кодекс України - є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У т.ч. цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки;
- ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання;
- ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову;
- ці строки не є пересічними, і тому у разі, коли згаданий термін пропущено з поважних причин, суд має право поновити його на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України;
- однак, позивач не надав доказів на підтвердження наявності поважних причин пропущення строку позовної давності,
у зв'язку з наведеним, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати відносяться на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-
У задоволені позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.