01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.05.2009 № 7/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - Собур А.К.
від відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ЮМаК" ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2009
у справі № 7/34 (суддя Скорик Н.О.)
за позовом ТОВ "Чіпси "Шик"
до Дочірнього підприємство "ЮМаК" ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема"
про стягнення боргу
Позивач ТОВ „Чипси „Шик” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ДП „ЮМаК” Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” про стягнення боргу в сумі 212277,49 грн. В процесі розгляду справи позивачем була уточнена сума позову, та він просив стягнути з відповідача на його користь борг в розмірі 208815,01 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідач на користь позивача 194132,84 грн. безпідставно отриманих коштів, 12320,67 грн. інфляційних витрат, 2361,50 грн. 3% річних, 2088,15 грн. державне мито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду.
Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
15.10.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 15/10/07.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупцю картопляні чіпси „ШИК” окремими партіями по цінам, в асортименті та кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно його оплатити.
Крім того, п. 4.1 договору передбачено, що продавець надає покупцю ексклюзивне право продажу товару, що є предметом договору на території України та за її межами. Права власності на товар переходить від продавця покупцю з часу підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 4.7 договору поставки сторони узгодили, що в разі, якщо дії, зазначені в п. 4.5 - 4.6 цього договору не призвели до повної реалізації товару, позивач має право повернути відповідачу нереалізований товар до кінця терміну придатності якого залишилось 30 (тридцять) календарних днів, відповідач зобов'язаний прийняти нереалізований товар до кінця терміну придатності якого залишилось 30 (тридцять) календарних днів та має право розпорядитися ним в будь - який спосіб.
Строк дії договору поставки сторони визначили до 31.12.2008 року.
Актом врегулювання відносин від 12.06.2008 року, факсимільну копію якого надано позивачем до справи, визначено, що за взаємною згодою сторони вирішили розірвати договір поставки № 15/10/07 від 15.10.2007 року.
Оригіналу цього акту позивач не надав, посилаючись на неповернення його відповідачем після підписання.
Представник відповідача в судове засідання при розгляді апеляційної скарги не з'явився, оригінал акту суду не направив.
Відповідно до п.12.1. договору поставки будь - які зміни та доповнення за цим договором є невід'ємною частиною цього договору та мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення та скріплення підписами повноважних осіб і печатками сторін. Факсимільні копії вищезгаданих документів мають юридичну силу до заміни їх оригіналами.
Оскільки сторонами не надано оригінал зазначеного акта про врегулювання відносин від 12.06.2008 року, згідно положень п. 12.1. договору поставки факсимільна копія цього акта має юридичну силу, оскільки на день розгляду справи в суді першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги на рішення суду не замінена оригіналом.
Отже, договір поставки вважається розірваним з 12.06.2008 року тобто з моменту досягнення сторонами про це згоди.
Актом про врегулювання відносин від 12.06.2008 року сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 193917,78 грн., яка склалася в результаті повернення товару, що був оплачений позивачем, буде сплачено відповідачем до 01.09.2008 року, після здійснення вищезгаданих платежів на суму 193917,78 грн. всі взаємні боргові зобов'язання сторін будуть вважатися повністю погашеними і сторони взаємних претензій не матимуть.
18.10.2007 року між сторонами також був укладений договір дистрибуції зі строком дії до 31.12.2010 року, відповідно з умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе обов'язки по розповсюдженню картопляних чіпсів „ШИК”.
Відповідачем поставлено позивачу договірний товар - картопляні чіпси „ШИК”, в період з 15.10.2007 року по 15.01.2008 року на загальну суму 473090,02 грн., що підтверджується накладними № 1, від 15.10.2007 року на суму 71440,37 грн., № 2 від 17.10.2007 року на суму 76031,39 грн., № 3 від 19.10.2007 року на суму 90371,02 грн., № 4 від 22.10.2007 року на суму 66717,56 грн., № 5 від 09.11.2007 року, на суму 71934,12 грн., № 6 від 13.11.2007 року на суму 64103,14 грн., № 3 від 15.01.2008 року на суму 32492,42 грн.
Пунктом 7.3. договору поставки сторони визначили, що оплата за поставлений товар здійснюється позивачем у безготівковій формі на рахунок відповідача три рази на місяць (тобто 10, 20, 30 поточного місяця) у розмірі надходження коштів від його реалізації за цей період, тобто 9, 19, 29 дня поточного місяця.
Під реалізацією в цьому пункті договору розуміється отримання коштів на поточний рахунок позивача від третіх осіб, яким позивачем був відвантажений товар, що є предметом цього договору.
Позивачем проведена оплата вартості одержаного товару на загальну суму 249842,78 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.12.2007 року на суму 35000 грн., та від 17.12.2007 року на суму 36440,37 грн., 76031,39 грн., 90371,02 та 12000 грн.
З вказаних банківських виписок вбачається, що дані кошти позивачем були перераховані на рахунок відповідача саме відповідно до договору поставки від 15.10.2007 року.
Даний факт також не оспорюється і відповідачем по справі.
В період з 11.04.2008 року по 27.06.2008 року позивачем повернуто нереалізований товар відповідачу на загальну суму 417380,09 грн., що підтверджується накладними та дорученнями на одержання товару.
Таким чином, товар на суму 55709,93 грн. не повернуто, що допускає наявність факту його реалізації і виникнення зобов'язання у позивача необхідності оплати вартості реалізованого товару на умовах п. 7.3. договору поставки.
Вартість неповернутого (реалізованого) товару на суму 55709,93 грн. оплачена позивачем, що підтверджено вищезазначеними платежами.
Виходячи з матеріалів справи переплата за договором поставки за повернутий нереалізований товар, становить 194132,85 грн.
Згідно умов договору поставки (п.7.3.) оплаті підлягає реалізований товар.
Таким чином, перерахування позивачем 194132,85 грн. (переплата) проведено за відсутності факту реалізації товару та його оплати третіми особами, як визначено в п. 7.3. договору, отже, без достатніх правових підстав.
Крім того, договір поставки 12.06.2008 року розірвано сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, а також застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, відповідач обов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти за повернутий товар в розмірі 194132,84 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 12320,67 грн. та 3% річних в розмірі 2361,50 грн. за невиконання боржником свого зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором чи законом.
Відповідно до акту врегулювання відносин від 12.06.2008 року сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 193917,78 грн., яка склалася в результаті повернення товару, що був оплачений позивачем, буде сплачено відповідачем до 01.09.2008 року.
Таким чином, оскільки відповідачем сума заборгованості в зазначений строк позивачу не повернута, період за який нараховуються штрафні санкціє становить з 01.09.2008 року по 29.01.2009 року.
Отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в розмірі 2361,50 грн. та витрати від інфляції у вказаний період в розмірі 12320,67 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволена вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „Чипси„Шик” про стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача, а тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства „ЮМаК” Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ЮМаК” Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2009 року у справі № 7/34 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/34 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.