01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.05.2009 № 32/439
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача -Кириленко О.П., Шевчук В.В.
від відповідача 1 -Федорів С.М.
від третьої особи: Крилова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2009
у справі № 32/439 (суддя
за позовом Служби безпеки України
до Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кабінет Міністрів України
про відновлення становища, яке існувало до порушення
Служба безпеки України звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просить відновити становище, яке існувало до порушення відповідачем права оперативного управління позивачем військовим майном ДСТСЗІ, відділів (служб) ДСТСЗІ СБ України у областях, м. Севастополі, Автономній республіці Крим та територіальних вузлів урядового зв'язку СБ України, шляхом зобов'язання відповідача передати до Служби безпеки України документи бухгалтерського обліку Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, відділів (служб) ДСТСЗІ СБ України у областях, м. Севастополі, Автономній республіці Крим та територіальних вузлів урядового зв'язку СБ України станом на 01.01.2007 (книга-журнал головна, інвентарні картки, меморіальні ордери, технічна документація основних засобів, тощо).
Рішенням Господарського суду від 27.02.2009 р. у справі № 32/439 позов задоволено повністю.
Відновлено становище, яке існувало до порушення Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації права оперативного управління військовим майном Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, відділів (служб) Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України у областях, м. Севастополі, Автономній республіці Крим та територіальних вузлів урядового зв'язку Служби безпеки України.
Зобов'язано Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (01034, м. Київ, вул. Паторжинського, 5/7, код ЄДРПОУ 34620942) передати Службі безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) документи бухгалтерського обліку Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, відділів (служб) Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України у областях, м. Севастополі, Автономній республіці Крим та територіальних вузлів урядового зв'язку Служби безпеки України станом на 01.01.2007 (книга-журнал головна, інвентарні картки, меморіальні ордери, технічна документація основних засобів, тощо), а саме:
1. книга журнал-головна (ф. 308);
2. накопичу вальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів (ф 438 бюджет, меморіальний ордер №9);
3. інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (Тпф 03-6 бюджет);
4. інвентарний список основних засобів (Тпф 03-11бюджет);
5. технічна документація основних засобів.
Стягнуто з Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (01034, м. Київ, вул. Паторжинського, 5/7, код ЄДРПОУ 34620942) на користь Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Адміністрація державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 27.02.2009 р. у справі № 32/439 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.
Витребувати у позивача накази Голови СБ України від 15.07.2004 №375/ДСК; від 27.12.2006 №824/ДСК; від 12.10.92 №0160, від 07.08.98 №0140 і №0441; у Держказначействі інформацію про зменшення фінансової звітності СБ України після утворення Держспецзв'язку на ту частину, що відносилася до компетенції ДСТСЗІ.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що залишилася нез'ясованою головна обставина у справі щодо обґрунтованості доказами факту порушення діями Адміністрації Держспецзв'язку прав позивача (Центрального управління СБ України) і наявність такого факту взагалі. Висновки, що викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив не приймати апеляційну скаргу до розгляду та повернути апеляційну скаргу скаржнику.
Третя особа підтримала апеляційну скаргу і просила суд її задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 31.03.2009 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2009 р.
В судовому засіданні 16.04.2009 р. була оголошена перерва до 12.05.2009 р.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Законом України “Про Службу безпеки України” визначено, що Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Ст. 9 закону визначає, що систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.
Фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Служба безпеки України має адміністративні приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, відомчий житловий фонд (ст. 18 зазначеного закону).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІХ “Прикінцеві та перехідні положення”, Закону України “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України”, тобто з дня набрання його чинності, 11.04.2006 р. в системі органів виконавчої влади утворено Адміністрацію державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пунктом 2 Розділу ІХ “Прикінцеві та перехідні положення”, Закону України “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України” визначено, що Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України утворюється на базі та за рахунок чисельності Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації і відповідних підрозділів Служби безпеки України. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є правонаступником Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. Заходи, пов'язані із створенням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, здійснюються у 2006 році в межах бюджетних коштів, призначених на утримання Служби безпеки України Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Пунктом 7 зазначених положень визначено, що Кабінет Міністрів України зобов'язано вирішити питання, які пов'язані з утворенням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на базі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації та відповідних підрозділів Служби безпеки України
Відповідно до Конституції України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності", а саме його статтею 5 визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Зазначена правова норма не визначає будь-яких зобов'язань щодо задоволення потреб уповноважених органів управління (міністерств, відомств, інших державних органів) у об'єктах державної власності та за своїм правовим змістом є імперативним приписом.
Частиною другою статті 5 цього ж Закону закріплено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності, що визначають виключне право Кабінету Міністрів України під час здійснення управління об'єктами державної власності:
визначати органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності;
встановлювати порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
На даний час, постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. №1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", що не суперечать положенням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" і може бути застосована у правовій практиці, визначено правовий механізм передачі об'єктів державної власності (військового майна) до сфери управління інших органів державної влади.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації” та відповідно до статті 7 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначено, що Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (Держспецзв'язку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Адміністрація Держспецзв'язку (далі - Адміністрація) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підконтрольним Верховній Раді України. Адміністрація підпорядковується і підконтрольна Президентові України з питань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки України.
Пунктом 1 постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 р. №734 “Питання Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації”, визначено, що Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації як центральний орган виконавчої влади утворюється на базі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки, що ліквідується.
В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що залишається нез'ясованою головна обставина у справі - обґрунтованість доказами факту порушення діями Адміністрації Держспецзв'язку прав позивача (Центрального управління СБ України) і наявність такого факту взагалі.
Але, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 1 не надано правомірності утримання спірних бухгалтерських документів Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. Так, як даний спір стосується контролю за використанням і збереженням державного майна, переданого в оперативне управління.
Так, як на даний час у суду відсутні докази того, що позивач не є відповідальною особою щодо контролю за використанням і збереженням державного майна, переданого в оперативне управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації і відповідних підрозділів Служби безпеки України, тому у суду не має підстав вважати протилежне. У відповідності до ч. 2 ст. 137 ГК України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання: а) здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган; б) має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно; в) має право вилучати у суб'єкта господарювання майно, що не використовується; г) має право вилучати у суб'єкта господарювання майно, що використовується ним не за призначенням. Отже, контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління державного майна був покладений на уповноважений орган Службу безпеки України, так як Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України належав до сфери управління Служби безпеки України.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
На думку апеляційної інстанції Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі №32/439 про задоволення позовних вимог повністю є обґрунтованим та законним.
У зв'язку з цим підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 року у справі № 32/439 Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 року у справі № 32/439 залишити без змін, а апеляційну скаргу Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України - без задоволення.
2. Справу № 32/439 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
21.05.09 (відправлено)