01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.05.2009 № 53/88
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
Поляк О.І.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Грінцова Л. М. - директор
від відповідача -Кривошлик К. О. - представник за довіреністю від 14.01.2009
від третьої особи Остапенко Ю. В. - представник за довіреністю № 03-146/24 від 10.01.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2009
у справі № 53/88 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою выдповыдальныстю "Кабінет Аудиторів"
до Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"
третя особа відповідача Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
про стягнення 38488,00 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25000 грн. за надані за договором про надання правових послуг по судовому представництву № 9-П/П від 22.05.2007 р., але неоплачені послуги, збитків від інфляції в сумі 6528 грн. та пені в сумі 5695 грн.
Під час розгляду справи в суді позивач уточнив позовні вимоги, з урахування чого позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 25500 грн., збитків від інфляції в сумі 6528 грн., пені в сумі 2156,28 грн. та 5 % річних в сумі 765 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2009 р., повний текст якого підписаний 26.02.2009 р., у справі № 53/88 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2009 р. у справі № 53/88 в зв'язку з тим, що суд не з'ясував дійсні та фактичні обставини по справі і неправильно застосував норми матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на безпідставність пред'явлення позивачем позову до нього як правонаступника Центрального регіонального спеціалізованого (воєнізованого) аварійно-рятувального загону (далі ЦРСВАРЗ), повідомляє, що правонаступництво не відбулося, що ЦРСВАРЗ, з яким укладено спірний договір і який отримував послуги за його умовами, існує, знаходиться в стані ліквідації і згоден провести розрахунки з позивачем за фактично надані послуги, а отже, саме ця організація має бути відповідачем у справі.
Крім того, відповідач посилається на те, що суд не дотримався вимог процесуального закону і допустив однобічність, неповноту та необ'єктивність при оцінці доказів, оскільки в якості доказу прийняв від позивача ксерокопію акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.07.2007 р., підписаний з боку відповідача Доманицьким В.М., звільненим з посади командира 13.06.2007 р., безпідставно відхиливши при цьому клопотання відповідача витребувати у позивача оригінал цього акту і відмовившись долучити до матеріалів справи наданий відповідачем оригінал акту № 1 здачі-прийомки виконаних послуг (робіт) від 09.06.2008 р., підписаний та скріплений тільки печаткою позивача.
Ухвалою від 31.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А апеляційну скаргу Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно - рятувальний (гірничорятувальний) загін” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням в.о. Голови суду № 01-23/1/2 від 05.05.2009 р. справу № 53/88 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Поляк О.І.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
22.05.2007 р. позивач та відповідач уклали договір про надання правових послуг по судовому представництву № 9-П/П (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає і оплачує позивачеві, а позивач бере на себе зобов'язання надати визначені Договором правові послуги по судовому представництву у Апеляційному господарському суді міста Києва по справі № 21/352 за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудкомплект” про стягнення на свою користь 127955,09 грн. з Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону зі статусом філії Державної спеціальної аварійно-рятувальної служби МНС України (далі ЦРСВАРЗ).
Позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 21/352 від 04.07.2007 (належну копію долучено до матеріалів справи (а.с. 23-28) апеляційну скаргу ЦРСВАРЗ задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2006 у справі № 21/352 скасовано повністю, в задоволенні заяви ТОВ „Укрбудкомплект” від 28.12.2006 про заміну способу виконання рішення суду від 04.10.2005 та стягнення з ЦРСВАРЗ на користь ТОВ „Укрбудкомплект” грошових коштів на загальну суму 127955,09 грн. (103148 грн. основного боргу + 20423,30 грн. інфляційних витрат + 4383,79 грн. відсотків річних) відмовлено, відповідний наказ господарського суду міста Києва від 05.03.2007 № 21/352 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 1.2 Договору відповідач зобов'язується оплатити надані йому послуги у сумі 25500 грн. у строки та в порядку, встановлених Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору за отримані правові послуги по представництву в суді відповідно до умов Договору відповідач зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі 25500 грн. у строки та в порядку, встановлених Договором.
Відповідно до п. 4.4 Договору за отримані послуги відповідач у безготівковій формі через установу банку перераховує на розрахунковий рахунок позивача гроші у сумі 25500 грн. на протязі 10 днів з моменту отримання акту передачі - приймання наданих послуг або отримання позитивного рішення апеляційного суду.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг не виконав, гроші в сумі 25500 грн. на рахунок позивача не перерахував, чим порушив вимоги закону та умови Договору.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 25500 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25500 грн.
При цьому, посилання відповідача на те, що позивач уклав Договір не з ним, а з ЦРСВАРЗ, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що суперечать дійсним обставинам справи, адже Договір підписаний уповноваженою особою відповідача і завірений його печаткою.
Тобто саме відповідач, будучи обізнаним, що він не є правонаступником ЦРСВАРЗ (оскільки про це зазначено у преамбулі Договору), прийняв на себе зобов'язання оплатити послуги позивача щодо представництва у судовому процесі, стороною якого є ЦВСВАРЗ, а відтак, посилання відповідача на те, що належним кредитором за Договором є не відповідач, а ЦРСВАРЗ, який і має бути відповідачем у цій справі, також до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що суперечать дійсним обставинам справи.
При цьому, відповідач не позбавлений, у випадку наявності сумніві щодо відповідності умов Договору положенням чинного законодавства, зокрема ст. ст. 509, 901, 526, 527 ЦК України, звернутися до суду у встановленому порядку з відповідною позовною заявою.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що, укладаючи в травні 2007 року Договір на правах правонаступництва Київського спеціалізованого (воєнізованого) аварійно-рятувального (гірничорятувального) загону, який входив до складу ЦРСВАРЗ зі статусом філії Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідач не міг напевно знати, чи стане він правонаступником вказаної особи, чи ні, а за таких обставин, укладення договору на користь третьої особи є саме його ризиком і не має нести негативні наслідки для контрагента.
Крім того, статтею 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, а згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За правилами ст. 636 ЦК України сторони мають право укласти договір на користь третьої особи, за умовами якого боржник приймає на себе зобов'язання виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Отже, чинним законодавством не заборонено укладення договору, за яким послуги надаються юридичній особі на користь іншої юридичної особи, яка не є стороною укладеного договору.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що на дату підписання Договору він не мав прав та обов'язків правонаступника ЦРСВАРЗ, і що після підписання Договору за незалежних від нього обставин він не став правонаступником ЦРСВАРЗ, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення спору сторін по суті.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоцільності дослідження питань правонаступництва відповідача за ЦРСВАРЗ.
Обставини, пов'язані з оформленням та підписанням на виконання вимог Договору актів здачі-прийняття виконаних позивачем робіт, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, також не впливають на вирішення спору сторін по суті і до уваги колегією суддів не приймаються, адже відповідно до п. 4.2 Договору, при отриманні позитивного рішення суду, що має місце в даному випадку, послуги вважаються прийнятими з виконанням усіх умов Договору незалежно від підпису відповідача, тобто, наявність акту в даному випадку не є обов'язковою передумовою виконання відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати виконаної позивачем роботи.
При цьому, з огляду на правила ст. 34 Господарського процесуального кодексу, згідно якім господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, відхиляються як безпідставні твердження відповідача про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2156,28 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
Згідно статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Жодного належного доказу на підтвердження відсутності своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 6.4 Договору за порушення строків оплати наданих послуг відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції що діяла за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, а також 5 процентів річних від простроченої суми.
З позовної заяви вбачається, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5695 грн. заявлені позивачем за період з 01.08.2007 р. по 15.08.2008 р.
На вимогу колегії суддів позивачем наданий розрахунок пені на суму 6205 грн., згідно якого позивач нараховує пеню за період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року.
Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, нараховувати пеню кредитор може за період часу, що знаходиться в межах 6 місяців, що починаються з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право.
Враховуючи відсутність належних доказів підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі послуг за Договором, положення пунктів 4.2, 4.4 Договору та дату винесення Київським апеляційним господарським судом постанови у справі № 21/352, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав оплатити позивачу основний борг на протязі 10 днів після 04.07.2007 р., а отже, починаючи з 15.07.2007 р., зобов'язання відповідача з оплати послуг, наданих позивачем за Договором, вважається простроченим.
Як вбачається з доданого на вимогу колегії суддів розрахунку, пеню позивачем нараховано без врахування зазначених обставин, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням періоду нарахування пені, заявленого позивачем в позовній заяві, із заявою про зміну якого він до суду не звертався, в сумі 1919,26 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З позовної заяви вбачається, що вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 6528 грн. та 5% річних в сумі 765 грн. заявлені позивачем за період з вересня 2007 по жовтень 2008 року. Зазначені вимоги підтверджені розрахунком, наданим позивачем на вимогу колегії суддів.
За уточненим розрахунком суду, збитки від інфляції за заявлений у позові період дорівнюють 6680,22 грн., 5% річних становлять 1488,66 грн.
Проте, з огляду на правила ч. 2 ст. 83 ГПК України, згідно якій господарський суд не наділений правом самостійно виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5% річних в сумі 765 грн. та збитків від інфляції в сумі 6528 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції матеріали справи не містили жодного розрахунку заявлених до стягнення пені та збитків від інфляції, оскільки у доданому позивачем до позовної заяви розрахунку (а.с. 29) сума, на яку нараховуються штрафні санкції, не збігається із сумою основного боргу, період їх нарахування починається до дати укладення Договору, а розміри нарахованих санкцій не співпадають із заявленими до стягнення.
Крім того, за твердженням самого позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, зазначений розрахунок стосується іншої справи.
При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволені судом першої інстанції за розрахунком позивача в сумі 2156,28 грн., як заявлено в Уточненнях позовних вимог (а.с. 125), проте розрахунку в обґрунтування саме такого розміру пені Уточнення не містять.
З тексту оспореного рішення вбачається, що висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі, заявленій позивачем, суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що ця сума менша ніж за розрахунком суду (а.с. 138), проте а ні текст рішення а ні матеріали справи розрахунку суду також не містять.
З огляду на вказані обставини, висновок суду першої інстанції в оспореному рішенні щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача пені та збитків від інфляції в сумі, заявленій позивачем, визнається колегією суддів таким, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2009 р. у справі № 53/88 підлягає зміні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених майнових вимог.
Щодо витрат відповідача на подачу апеляційної слід зазначити наступне.
Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Рішенням від 20.02.2009 у справі № 53/88 господарським судом міста Києва задоволені майнові вимоги позивача на загальну суму 34949,28 грн. (25500+2156,28+6528+765).
Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції в повному обсязі.
Апеляційну скаргу відповідача задоволено колегією судів частково - на користь позивача з нього стягнуто не 34949,28 грн., а 34712,26 грн. (25500+1919,26+6528+765), що на 237,02 грн. менше, суми, присуджено до стягнення судом першої інстанції.
Враховуючи, що заявник справедливо оспорив стягнення з нього 237,02 грн., судові витрати відповідача на подачу апеляційної скарги пропорційно відносяться за рахунок позивача в сумі 1,19 грн.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Київський воєнізованийаварійно - рятувальний (гірничорятувальний) загін” на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2009 у справі № 53/88 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2009 у справі № 53/88 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2009 року в наступній редакції:
„ 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно - рятувальний (гірничорятувальний) загін” (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 19, ідентифікаційний код 33630478, р/р 26006101073046 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 322904, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кабінет аудиторів” (02081, м. Київ, Заводський пров., 2, ідентифікаційний код 31246850, р/р 3260035454 у ВАТ „Родовід Банк” м. Київ, МФО 321712) основний борг в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., пеню в сумі 1919 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 26 коп., п'ять відсотків річних в сумі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн., збитки від інфляції в сумі 6528 (шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 347 (триста сорок сім) грн. 12 коп., 117 (сто сімнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ”
4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кабінет аудиторів” (02081, м. Київ, Заводський пров., 2, ідентифікаційний код 31246850, р/р 3260035454 у ВАТ „Родовід Банк” м. Київ, МФО 321712, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно - рятувальний (гірничорятувальний) загін” (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 19, ідентифікаційний код 33630478, р/р 26006101073046 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 322904) 1 (одну) грн. 19 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 53/88.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Пашкіна С.А.
Поляк О.І.
12.05.09 (відправлено)