15 січня 2014 року Справа № 13/9/5022-378/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Демидової А.М.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Мирошниченка С.В.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 23.09.2013
у справі№ 13/9/5022-378/2012
за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
доПриватного малого підприємства "Партнер"
третя особа:Публічне акціонерне товариства "Універсал Банк"
пророзірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та визнання права на будівлю,
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі №13/9/5022-378/2012 позов задоволено. Розірвано укладений 30.11.2004 між Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Приватним малим підприємством "Партнер" договір купівлі-продажу будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного, 4а, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 5549. Зобов'язано Приватне мале підприємство "Партнер" повернути спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного, 4а. Визнано за Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, що зазначена в плані під літерою "В" загальною площею 526,5 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного, 4а.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 у справі №13/9/5022-378/2012 рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2013 у справі №13/9/5022-378/2012, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2011 у справі №12/4/10, від 05.08.2013 у справі №5002-12/204-2011, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 651 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У постанові від 23.09.2013 у справі №13/9/5022-378/2012, про перегляд якої просить заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання договору купівлі-продажу будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, зобов'язання повернути майно та визнання права на будівлю, з огляду на недоведеність позивачем належними доказами наявності правових підстав для розірвання спірного договору. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що спірне майно було набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, який був належним чином зареєстрований та нотаріально посвідчений, що відповідає вимогам пункту 3 спірного договору відповідно до умов якого сторони погодили, що право власності на спірне майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Водночас у постанові від 26.01.2011 у справі №12/4/10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні та зобов'язання повернути об'єкт незавершеного будівництва у державну власність, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення відповідачем умов спірного договору купівлі-продажу щодо строків виконання, а саме відповідачем у встановлений договором строк (протягом трьох років з моменту переходу права власності до покупця) не завершено будівництво; умовами договору (пункт 7.3) сторони передбачили що за невиконання в строк зобов'язань договір підлягає розірванню в установленому законом порядку, а об'єкт підлягає поверненню у державну власність.
У постанові від 05.08.2013 у справі №5002-12/204-2011 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції щодо задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу спального корпусу та визнання права власності (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідач-1 за зустрічним позовом свої договірні зобов'язання щодо здійснення перерахування коштів за спірне майно не виконав, що є істотним порушенням умов договору, оскільки продавець не отримав того, на що розраховував при укладенні даного правочину, що свідчить про наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку та виключає можливість визнання за відповідачем-1 за зустрічним позовом права власності на спірний об'єкт.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків. Крім того, посилання заявника на неоднакове застосування Вищим господарським судом України статті 651 Цивільного кодексу України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у постанові від 23.09.2013 у справі №13/9/5022-378/2012, яку заявник просить переглянути не застосовувалась зазначена норма права, а нзастосування судом касаційної інстанції відповідних норм матеріального права не є підставою для перегляду судового рішення в порядку розділу XII2 ГПК України.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у допуску справи №13/9/5022-378/2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА.Демидова
СуддіС.Владимиренко
С.Мирошниченко
І.Плюшко
С.Шевчук