22 січня 2014 року 11:42м. ПолтаваСправа № 816/6509/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представника позивача - Мухіна О.І.,
представника відповідача - Деміхіна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -
14 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (надалі - позивач, ТОВ "Інтерлінк") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач, Полтавська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.08.2013 року № 806020000/2013/000024/1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного з підприємством "Jalaram Agri Exports" (Індія) договору № JAE/С48/2013-2014 від 05.06.2013 позивач отримав товар - арахіс (ядро) харчовий за ціною 1460 USD (доларів США) за 1 тону, тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого сума вартості отриманого позивачем товару встановлена в розмірі 2,15 дол. США за 1 кг товару. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях робив посилання на те, що 24.07.2013 до митного оформлення була подана вантажна митна декларація № 806020000/2013/007655, за якою задекларовано товар "Арахіс (ядро) харчовий, типу БОЛД 50/60, врожаю 2012 року, вологість 6,7%". Зазначав, що Полтавською митницею проведено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого позивачем, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Наявність інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст. 53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Позивач надав додаткові документи щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. Митницею визначено митну вартість резервним методом шляхом послідовного застосування всіх методів. Також, наголошував, що при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.06.2013 року між позивачем (по тексту договору - Покупець) та підприємством "Jalaram Agri Exports" (Індія) (по тексту - Продавець) укладено договір № JAE/С48/2013-2014, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти у власність і оплатити арахіс (ядра) харчовий, типу БОЛД 50/60, врожаю 2012 року, вологість 5-8%. Ціна за товар визначається на рівні 1460 дол. США за 1 тону. Оплата за товар здійснюється шляхом 20% передоплати від суми інвойсу і 80% САD. Умови поставки: CIF Одеса, Україна. На кожну партію товару Продавець надає Покупцю: фіто-санітарний паспорт, сертифікат якості, сертифікат походження товару, інвойс, 3 оригінали коносаментів, пакувальний лист, страховку, сертифікат інспекції товару SGS (а.с. 18-19).
На доставку продукції було виписано коносамент для перевезення морськими та змішаними видами транспорту від 01.07.2013 № 866647078 (а.с. 29-33).
Згідно вищевказаного договору поставки позивачем отримано партію товару, а саме арахіс (ядра) харчовий, типу БОЛД 50/60, врожаю 2012 року, вологість 6,7 % загальною вагою 38 тон та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України шляхом подання вантажно-митної декларації від 24.07.2013 № 806020000/2013/007655. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 55480 дол. США (443451,64 грн), з яких ПДВ сплачено позивачем у розмірі 88690,33 грн (а.с. 20-22).
Для митного оформлення було подано наступні документи: договір № JAE/С48/2013-2014 від 05.06.2013, фіто-санітарний сертифікат від 19.06.2013 № PSC81JAM2013012720, коносамент для перевезення морськими та змішаними видами транспорту від 01.07.2013 № 866647078 та коносамент для перевезення морськими та змішаними видами транспорту від 01.07.2013 № 866647078 в перекладі на українську мову, інвойс від 20.06.2013 № JAE/С48/2013-2014 та інвойс від 20.06.2013 № JAE/С48/2013-2014 в перекладі на українську мову, свідоцтво про завантаження для експорту від 22.06.2013 № 6077498 та свідоцтво про завантаження для експорту від 22.06.2013 № 6077498 в перекладі на українську мову.
Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих відомостей, у зв'язку з чим надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника.
На виконання вказаної вимоги позивачем надано наступні документи: калькуляцію вантажу від 01.08.2013 № С90/2013-2014 та калькуляцію вантажу від 01.08.2013 № С90/2013-2014 в перекладі на українську мову, інформацію аграрної біржі APEDA про ринкову вартість арахісу від 01.08.2013 № 310 та інформацію аграрної біржі APEDA про ринкову вартість арахісу від 01.08.2013 № 310 в перекладі на українську мову, страховий поліс на морський вантаж від 21.06.2013 № 066281/21/13/01/00000061, прайс-лист про ринкову вартість арахісу від 05.06.2013 № С48/2013-2014.
01.08.2013 Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № 806020000/2013/000024/1, яким на підставі застосування резервного методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 81700 дол. США (сума вартості за одиницю 2,15).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходив з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
Зазначене вище дає підстави зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару, митний орган послався на те, що документи, що підтверджують заявлену митну вартість на підставі яких було проведено розрахунок митної вартості, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, в платіжному дорученні на передоплату від 07.06.2013 № 092 зазначено інвойс № С48/2013/2014 від 06.06.2013 в пакеті документів знаходиться інвойс від 20.06.2013. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості по товару становить 1,46 дол. США за 1 кг, а рівень митної вартості подібних товарів, оформлених за митною декларацією від 13.06.2013 № 401090000/3/11629, що визнана митним органом, становить 2,15 дол. США за 1 кг.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося судом вище, для митного оформлення позивачем було подано наступні документи: договір № JAE/С48/2013-2014 від 05.06.2013, фіто-санітарний сертифікат від 19.06.2013 № PSC81JAM2013012720, коносамент для перевезення морськими та змішаними видами транспорту від 01.07.2013 № 866647078, інвойс від 20.06.2013 № JAE/С48/2013-2014, свідоцтво про завантаження для експорту від 22.06.2013 № 6077498, а також калькуляцію вантажу від 01.08.2013 № С90/2013-2014, інформацію аграрної біржі APEDA про ринкову вартість арахісу від 01.08.2013 № 310, страховий поліс на морський вантаж від 21.06.2013 № 066281/21/13/01/00000061, прайс-лист про ринкову вартість арахісу від 05.06.2013 № С48/2013-2014, відповідно до яких сторонами договору поставки була визначена ціна товару і складала 55480 дол. США із розрахунку 1,46 дол. США за 1 кг.
Суд вбачає із оскаржуваного рішення, що під час митного контролю розбіжності виявлено між документом, який підтверджує митну вартість товарів (інвойс) та документом (платіжним дорученням на передоплату), який лише може бути доказом вартості товару, і надається в разі наявності розбіжностей в документах, зазначених у частині другій статті ст. 53 МК України.
Неспівпадіння дати інвойсу, наданого у пакеті документів для митного оформлення, із датою інвойсу зазначеного в платіжному дорученні на передоплату не є обставиною, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки таке платіжне доручення не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів. Крім того, оплата придбаного товару здійснювалась двома платіжними доручення, в останньому з яких визначено інвойс від 20.06.2013. По наданому договору поставки було здійснено лише одноразову поставку товару, вартість товару, номер та дата договору поставки є ідентичними у поданих документах. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана розбіжність не давала митному органу обґрунтованих підстав для сумніву в заявленій митній вартості імпортованого товару і відповідно це не може розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору.
У спірному рішенні відповідачем також зазначено, що відповідно до пункту 6.1 зовнішньоекономічного контракту передбачено умови поставки CIF Одеса, які передбачають страхування вантажу, однак до митного оформлення документи щодо проведення страхування не надані. Декларантом додатково надано калькуляцію від виробника, в якій зазначено, що вартість страхування становить 10 дол. США за 1 тону, тобто 380 дол. США за партію, в експортній декларації (свідоцтві про завантаження для експорту) зазначено суму страхування 28 дол. США. Вартість транспортування, що зазначена в калькуляції становить 60 дол. США за 1 тону, тобто 22800 дол. США за партію, в експортній декларації (свідоцтві про завантаження для експорту) зазначено суму страхування1712 дол. США.
Надаючи оцінку вказаним порушенням, суд звертає увагу на наступне.
Згідно Інкотермс "CIF" (англ. Cost, Insurance and Freight) (… named port of destination), або Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) - дані умови, передбачають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Як зазначалось вище позивачем на вимогу митного органу додатково було подано страховий поліс на морський вантаж від 21.06.2013 № 066281/21/13/01/00000061, прайс-лист про ринкову вартість арахісу від 05.06.2013 № С48/2013-2014, відповідно до яких сторонами договору поставки була визначена ціна товару і складала 55480 дол. США із розрахунку 1,46 дол. США за 1 кг.
Таким чином, твердження відповідача про ненадання документів щодо проведення страхування судом оцінюються як безпідставні. Посилання відповідача на калькуляції контрагента від 01.08.2013 № С90/2013-2014, відповідно до якої встановлено розбіжності стосовно вартості страхування та транспортування, з показниками, визначеними згідно документів, поданих для митного оформлення, є безпідставними, виходячи з наступного. Вказаною калькуляцією визначено вартісні показники у разі здійснення поставки на умовах CFR (а.с. 47-48). Таким чином, вказана калькуляція не повинна була враховуватись митним органом при проведенні контролю товару, оскільки вона розроблена під інші умови постачання, ніж були передбаченні договором між позивачем та його контрагентом. На підтвердження відповідності розміру страхування та транспортування таким самим, як із зазначено контрагентом позивача у експортній декларації (свідоцтві про завантаження для експорту), позивачем надано до суду належним чином завірену копію калькуляції виробника при поставці на умовах CIF, відповідно до якої страхові витрати становлять 0,74 дол. США (з розрахунку на партію загальна сума становить 28 дол. США) та вартість транспортування складають 45,05 дол. США (з розрахунку на партію загальна сума становить 1712 дол. США).
Виходячи з викладеного, суд не знаходить підтвердження вказаним вище порушенням, зафіксованим митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2013 року № 806020000/2013/000024/1.
Крім того, пунктами 3.16-3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та недостатності наданих декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Натомість при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 806020000/2013/007655.
Суд вважає, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.
Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання договору.
Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4-5 ст. 58 МК.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Інших порушень проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 01.08.2013 року № 806020000/2013/000024/1.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 68,82 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2014 року.
Суддя І.Г. Ясиновський