Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
22 січня 2014 року справа №2а/0570/12035/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
при секретарі: Борисовій А.А.,
за участю: представника позивача Майстренко Н.В. (довіреність від 26.12.2013 р.),
представника відповідача Ліцоєвої С.В. (довіреність від 09.01.2014 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області про зобов'язання відшкодувати витрати на виплату пенсій,-
Позивач, УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача відшкодувати витрати на виплату пенсій за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р. на загальну суму 712 327,77 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позовні вимоги за період з 01.01.2012 р. по 29.02.2013 р. на суму 236 295,27 грн. залишено без розгляду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрати на виплату пенсій у розмірі 6 321,68 грн., щомісячну цільову допомогу на прожиття у розмірі 127,52 грн. та витрати на доставку пенсій в сумі 15,84 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, при цьому, відповідач на обґрунтування своєї скарги наголошує на тому, що відділення Фонду не має правових підстав для відшкодування управлінню Пенсійного фонду України пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві за межеми України на території колишніх республік СРСР, крім того, зауважує, що такі стягнення проводяться тільки на централізованому рівні. Апелянт також, зауважує, що відділенням Фонду не відшкодовуються вирати по сплаті пенсії ОСОБА_4, оскільки даний нещасний випадок не пов'яазний з виробництвом (відсутня копія акту про нещасний випадок на виробництві Н-1), а на підставі тільки довідок МСЕК неможливо встановити обставини нещасного випадку. Просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач, в свою чергу, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якими встановлений обов'язок відповідача відшкодовувати позивачеві вказані виплати.
В судовому засіданні представники сторін доводи своєї апеляційної скарги підтримали та заперечували проти доводів апеляційної скарги свого опонента.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.
Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що управління Пенсійного фонду України в м.Слов»янську та Слов»янському районі Донецької області направило на адресу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.
Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат відносно пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по особовим справам потерпілих, які отримали травму на території колишнього СНГ, також щодо відшкодування адресної допомоги та по особовим справам ОСОБА_4, з якою нещасний випадок стався не на виробництві, а по дорозі на роботу, та ОСОБА_5, яка отримує пенсію по втраті годувальника, проте, на момент смерті годувальника була працездатною.
Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорюється.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105).
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно ч. 1 п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджений Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (надалі Порядок) відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячно цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім і померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону №1105, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 8 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Статтями 1, 3 та 5 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992р., встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Дія Угоди поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав учасниць Угоди. При цьому, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, разом з тим, відповідач не має обов»язку відшкодовувати пенсію по особовим справам потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які отримали травму на території Російської Федерації у 1999 та 2001 роках відповідно.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов»язання відповідача відшкодувати витрати по особовій справі ОСОБА_4, і вважає доводи відповідача про непов»язаність цього нещасного випадку з виробництвом через відсутність акту Н-1 хибними, оскільки трудове каліцтво ОСОБА_4 підтверджується випискою з акта обстеження №048344 (а.с.72 т.1).
Щодо позовних вимог в частині відшкодування виплаченої адресної допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість з огляду на таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення» від 26 березня 2008 року № 265 (надалі - постанова № 265) запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Згідно ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність виплат, зазначених в частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами, не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом. Закони з приводу доплати особам, які отримують пенсії по інвалідності менше ніж мінімальний розмір пенсії, не приймалися.
Зазначеним вище Порядком визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фонду страхування від нещасних випадків і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату і доставку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків застосуванню не підлягає.
Що стосується відшкодування витрат по виплаченій пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі ОСОБА_5, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону № 1105, у разі смерті померлого годувальника, право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами, зокрема, є жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження перебування ОСОБА_5 на утриманні померлого годувальника, тому висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині також є правильним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в адміністративній справі № 2а/0570/12035/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 27 січня 2014 року.
Головуючий: Л.В. Губська
Судді: Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко