Головуючий у 1 інстанції - Бичков П.Ю.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
22 січня 2014 року справа №250/4035/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 листопада 2012 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до 6 років, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною з 29 квітня 2013 року до 29 жовтня 2013 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням проведених виплат.
Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29 квітня 2013 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29 квітня 2013 року до 29 жовтня 2013 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням проведених виплат
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем нараховувалась та сплачувалась щомісяця позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із розміром, встановленим ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ та абз.1 п.22 Порядку № 1751, тобто відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, зауважує на тому, що позивач є застрахованою особою в системі соціального страхування. Апелянт також наголошує на тому, що неможливо визнати протиправними дії відповідача у майбутньому, оскільки відсутні факти порушення прав позивача.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, апелянт просив справу розглянути у відсутність його представника, тому відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знаходиться на обліку у відповідача та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн. щомісяця.
Позивачка вважає, що відповідачем не доплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про стягнення недоплаченої вказаної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Так, відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон№107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VIне приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.
Оскільки спір виник щодо виплати допомоги за 2013 рік особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.
Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.
Крім того, колегія суддів, встановивши, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права, не вбачає підстав для скасування постанови, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апелянта щодо необґрунтованого вирішення судом спору на майбутнє нічим не підтверджуються, тобто, є хибними.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати сум допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: Л.В. Губська
Судді: Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко