Провадження № 22-ц/790/109/14 Головуючий 1-ї інстанції - Цвіра Д.М.
Справа № 638/7656/13-ц Доповідач - Піддубний Р.М. Категорія: «сімейні правовідносини»
22 січня 2014 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів колегії : Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,
при секретарі: Руссу К.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, -
встановила:
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що з 17 вересня 1988 року по 06 серпня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, відповідач від виконання свого обов'язку щодо утримання малолітньої доньки ухиляється, матеріальної допомоги не надає, позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 29 травня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 200 грн. щомісяця.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2013 року та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначив, що суд не з'ясував питання, чи є він біологічним батьком дитини, а тому відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на її утримання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, який є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5, від виконання свого обов'язку щодо утримання доньки ухиляється, що є підставою для стягнення з нього аліментів на утримання дочки у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з 17 вересня 1988 року по 06 серпня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Як убачається із матеріалів справи, 06 квітня 2002 року в книзі записів актів громадянського стану міського відділу реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції було зроблено запис № 1072 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 06 квітня 2002 року батьком ОСОБА_5 є відповідач ОСОБА_3
Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже встановивши, що ОСОБА_3, який є батьком малолітньої ОСОБА_5, ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання доньки, врахувавши відсутність у відповідача інших дітей, непрацездатних членів сім'єю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/3 частини від усіх доходів відповідача щомісяця, починаючи від дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_5, є безпідставними та не стосується предмета доказування у спорі про стягнення аліментів на утримання дитини. Крім того, ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про нього, як батька, з актового запису про народження дитини в загальному порядку.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді