16 січня 2014 р.Справа № 816/3918/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.
представників позивача Січеславського І.А., Береговенко П.В., Верланова С.О.,Білоус Г.О.
представника відповідача Прокопчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/3918/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"
до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 р., адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення N 00002153 від 25.04.2012 р. Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області.
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Полтавській області (далі Відповідач) не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДП Полтавської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на ПДВ наступних звітних періодів за січень 2013р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в грудні 2012р., за результатами якої складено акт перевірки N 54/15-322/30547483 від 05.04.2013 р.
За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 25.04.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення форми "В3" N 00002153/40/1608, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 274 921 грн.
Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що ТОВ «Глобинський переробний завод" не має права на бюджетне відшкодування з ПДВ, тому як по контрагентах ПП «Корпоративні зернові системи», ТОВ ВКП « Котлогаз», ТОВ « Комсомолец» здійснено лише оплату товарів, проте як товари фактично не поставлені. По операціям з ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ТОВ АФ «Добробут», ТОВ АФ «ім.Довженка» отримані кошти за договорами позивачем були повернені, проведено коригування в податковій накладній з ПДВ за грудень 2012р. суми податкових зобов'язань, що на думку податкового органу свідчить про відсутність економічного обґрунтування здійснення попередніх оплат за фактично не існуючий товар.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання та податковий кредит, з урахуванням яких позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування сформовані позивачем правомірно, на підставі належних первинних документів, а тому у податкового органу відсутні підстави для відмови в бюджетному відшкодуванню позивачу суми податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.09.2012р. позивач уклав договір № 22/0912/31 з ТОВ АФ «ім. Довженка» за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність шрот соєвий.
24.09.2012р. позивач уклав договори № 6/09-12 з ТОВ АФ « Добробут» та №24/09-12 з ТОВ «Полтавазернопродукт» за умовами яких позивач зобов'язався передати у власність шрот соєвий.(т.1 а.с.41-45,50-54)
На виконання умов договору позивачем були виписані податкові накладні на шрот соєвий та протягом вересня -грудня 2012р. отримані суми попередніх оплат за цей товар на загальну суму ПДВ 4 842 292,85 грн. . (т.1 а.с.124-139)
07.12.2012р. договори позивача з ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ТОВ АФ «Добробут», ТОВ АФ «ім.. Довженка» були розірвані, кошти, отримані за товар повернуті покупцям, та проведено коригування суми податкових зобов'язань з позначкою « - 4 842 292,85 грн.» в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012р. , що підтверджується копіями угод про розірвання договорів, платіжними дорученнями.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на бюджене відшкодування , заявленої суми з урахуванням здійсненого коригування, тому як податкове законодавство визначає право на податкових кредит і у разі попередньої оплати товарів, не зважаючи на встановлення факту постачання товару.
Так, відповідно до п. 192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Відповідно до п. 192.1.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
На виконання зазначених норм позивачем були складені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які надані до податкового органу, здійснено зменшення суми податковий зобовязання.
З урахуванням зазначеного у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ в грудні 2012р., що ним і було зроблено.
Доводи апеляційної скарги щодо формального оформлення позивачем договорів продажу шроту соєвого, відсутність економічного обґрунтування здійснення попередніх оплат у значних розмірах за фактично не існуючий товар колегія суддів вважає помилковими, тому як відсутність товару у позивача не позбавляє його можливості виконати умови договорів продажу за рахунок придбання цього товару у інших осіб.
Також судом встановлено , що формування податкового кредиту в грудні 2012р. на загальну суму 3 368 618 грн. відбулося по господарським операціям з контрагентами ПП « Корпоративні зернові системи», ТОВ ВКП « Котлогаз», ТОВ « Етуаль».
26.12.2011р. між позивачем та ПП «Корпоративні зернові системи» укладено договір підряду № 1005/1 за умовами якого позивач замовив розробити проектну документацію на будівництво Глобинського переробного заводу на стадії проект « П» та робочої документації « Р».
На виконання умов договору позивач надав як до перевірки, так і до суду, копію договору, перелік вихідних даних, що надаються замовником, протокол узгодження договірної ціни, акт виконаних робіт, податкові накладні, робочу документацію, копії платіжних доручень щодо оплати послуг.
27.06.2012р. позивачем укладено договір поставки № 1005 з ПП «Корпоративні зернові системи», за умовами якого позивач придбав обладнання для заводу по переробці сої (зернохранилище, зерно приймальний пункт, зерноочисний пункт тощо) (т.1 а.с.55-60).
В підтвердження виконання договору позивачем надано до перевірки копії договору з додатками -спеціфікацями, видаткові накладні, податкові накладні, копії платіжних доручень, оборотно-сальдові відомості. Факт отримання та монтажу обладнання підтверджується актами проміжного приймання відповідних конструкцій, актами виконаних робіт, технічним паспортом , витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Поставка обладнання для зерносховища до позивача здійснена постачальником, в підтвердження чого надані товарно-транспорті накладні.
Монтаж обладнання зернового складу та металоконструкцій здійснено ПАТ " Техмаш", який має відповідні дозволи на такі види монтажу, згідно договорів № 2202Т від 22.02.2013р.
06.07.2012р. позивач уклав договір поставки обладнання № 99 , за умовами якого ПП « Завод Комосомолець» зобов'язався виготовити і поставити позивачу силоси металеві в кількості 6 шт. для зберігання зерна.
На перевірку позивачем надано копію договору, специфікації до нього, видаткові, податкові накладні, копії платіжних доручень.
Перевезення товару здійснювалося позивачем зі складу постачальника згідно договорів з ТОВ " ІПК "Полтавазернопродукт" № 9201/13 від 10.01.2013р. та ФОП "ОСОБА_6 № 10/03/2013р. від 15.03.2013р. про перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Отриманий товар оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдової відомостю.
19.12.2012р. позивач уклав договір № К 1912, за умовами якого ТОВ ВКП «Котлогаз» зобов'язався поставити позивачу два трьох рядових парових котла Вurdes Logano і котельне обладання.
Факт отримання котлів позивачем відбувся 19.04.2013р., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання, актами про справність котлів та паспортами на них. Факт монтажу котлів підтверджено посвідченнями про якість монтажу котлів, паспорта котлів зареєстровані в ТУ Держгірпромнагляд у Полтавській області за № 2393 та № 2394, що підтверджується відповідними паспортами.
Зазначене обладнання та комплектуючі до нихбуло оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.
Для здійснення монтажу котлів, робіт по улаштуванню паль та будівництва заводу з переробці сої , позивачем 22.08.2012р. та 12.11.2012р. були укладені договори з ТОВ " Етуаль" № 22/0812 та № Г0109 по проведенню робіт будівництва заводу з переробки сої та улаштування паль.
В підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки надано копії договорів, специфікації до нього, видаткові, податкові накладні, копії платіжних доручень, акт виконаних робіт.
Задовольняючи позов, суд визнав необґрунтованою відмову податкового органу у відшкодуванні позивачу суми податку на додану вартість, виходячи з того, що позивач виконав всі умови, передбачені для відшкодування сум з податку на додану вартість, встановлені Податковим кодексом України, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.
Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.
Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.
Одночасно п. 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.
Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Зі змісту викладених норм випливає, що умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а також те, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Судом були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами податкових накладних та сплачено вартість товару з ПДВ.
На час здійснення господарських операцій з контрагентами, останні мали статус юридичних осіб, були платниками податку на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанцій, щодо реальності операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, та відсутності підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.
Доводи апеляційної скарги що позивачем здійснено лише оплату товарів, проте як товар фактично не був поставлений позивачу, надані первинні документи (видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт) мають недоліки, та в зв'язку з цим позивач не має права на бюджетне відшкодування колегія суддів вважає необґрунтованими.
За умовами договорів по поставці обладнання, специфікацій до них, дата поставки визначена протягом 180 календарних днів від дати отримання попередньої оплати.
На час проведення перевірки (квітень 2013р.) фактична поставка обладнання не відбулася, оскільки не сплив строк поставки, визначений сторонами договору.
На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано докази фактичного отримання обладнання, акти приймання-передачі його, що спростовує доводи апеляційної скарги про безтоварність господарських операцій.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності недоліків у первинних документах, а саме відсутність прізвищ, імя та по батькові, печаток зі сторони позивача (отримувача) товару в видаткових накладних, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про реальне здійснення господарської операції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
В підтвердження поставки обладнання, яке відбулося після проведення перевірки, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в даному випадку, є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що матеріальні цінності, що придбавалися у контрагентів позивача, призначалися для використання позивачем в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, підтверджені первинними документами, оплачені позивачем в попередніх податкових періодах, що факт безтоварності господарських операцій відповідачем не доведений, а тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.
Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.
На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Глобинський переробний завод», які не спростовані доводами апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/3918/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2014 р.