21 січня 2014 р. Справа № 639/8238/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.10.2013р. по справі № 639/8238/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати за ним право на призначення пенсії за вислугою років,
-визнати неправомірною відмову УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова щодо зарахування до стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугою років половини строку навчання на заочному факультеті Української державної юридичної академії,
-зобов'язати управління ПФУ зарахувати половину строку навчання на заочному факультеті Української державної юридичної академії до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» та призначити пенсію за вислугою років з 09.09.2013р.
Постановою Жовтневого районного суду від 22.10.2013р. позов задоволено.
Зобов'язано управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова зарахувати ОСОБА_1 половину строку навчання на заочному факультеті Української державної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, а саме 8 місяців 19 днів до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст..50-1 Закону України « Про прокуратуру» .
Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова, не погодившись з судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову Жовтневого районного суду м Харкова ввід 22.10.2013р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст..197 КАС України.
Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що ОСОБА_1 дійсно з 1 вересня 1989 року по 10 лютого 1994 року навчався в Українській державній юридичній академії (нині - Національний університет " Юридична академія України імені Ярослава Мудрого) , з яких з 10.09.1992р. по 10.02.1994р. на заочній формі навчання, що підтверджується копією диплома та довідкою Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» від 18.06.2013р. (а.с.5,6).
Відповідно до записів в трудовій книжці в період навчання на заочному факультеті ОСОБА_1 працював на різних посадах. (а.с.28-43)
Задовольняючи позов суд першої інстанції, виходив з того, що ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру», яка є спеціальною нормою, що регулює питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, не встановлено заборони зарахування навчання на заочному факультеті до стажу роботи прокурорам, а тому відповідач безпідставно не врахував зазначений стаж та не призначив позивачу пенсію за вислугою років .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.
Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 .
23 листопада 1993 року за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.
Відповідно до статті 50-1 Закону України " Про прокуратуру" № 1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.
До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 зазначеного Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина шоста статті 50-1 Закону № 1789-XII).
Для того, щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача половина строку навчання на заочному факультеті в Українській державній юридичній академії, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Так, згідно зі ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110;
далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Вищезазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.
Судами встановлено, що позивач протягом періоду навчання на заочному факультеті в Українській державній юридичній академії працював з вересня 1992 року по лютий 1994 року на різних підприємствах. Тобто за цей час він має стаж роботи, але не спеціальний, а загальний.
З огляду на зазначене навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.11.2013р., яка є обов'язковою для суду відповідно до ст.244-2 КАС України. .
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є порушення норм матеріального права, що привело до невірного вирішення справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.10.2013р. по справі № 639/8238/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.