24 січня 2014 р.Справа № 2а-916/10/1610
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б..
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.12.2010р. по справі № 2а-916/10/1610
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
12.11.10 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.12.2010 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу доплати до пенсії.Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 12.05.2010 року по 30.06.2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, нарахування та виплата, на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач, на час виникнення спірних правовідносин, не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість проведення виплат Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області з бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції не зобов'язував Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області області проводить виплати позивачу саме з бюджету Пенсійного фонду України.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
19 червня 2011р. набрали чинності доповнення п.4 до Прикінцевих положень до Закону України " Про Державний бюджет України на 2011рік", відповідно до яких у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України, на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прийнята 06.07.2011р., а набрала чинності 23.07.2011р., тобто до цієї дати відповідач повинен був проводити виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі визначеному Законом "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.12.2010р. по справі № 2а-916/10/1610 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б..
Судді Курило Л.В.. Присяжнюк О.В.