16 січня 2014 р. Справа № 818/7261/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.
представника позивача Кіріченко Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 818/7261/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод"
до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції
про скасування постанов,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. позов ТОВ "Сумський машинобудівний завод" задоволено.
Скасовано постанови Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 07.05.2013 р. про стягнення з ТОВ "Сумський машинобудівний завод" витрат на проведення виконавчих дій ВП № 36812905 у сумі 51, 77 грн. та про стягнення виконавчого збору ВП №36812905 у сумі 25 148,18 грн.
Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. та винести нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування вимог зазначає про безпідставне відхилення судом доводів про законність оскаржуваних постанов державного виконавця, несвоєчасне виконання боржником судового наказу, вчинення державним виконавцем дії по примусовому виконанню виконавчого документа та наявність витрат, понесених при їх проведенні, що призвело до невірного вирішення справи.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрнутованим.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на виконанні ВДВС Сумського міського управління юстиції перебував судовий наказ Господарського суду Сумської області від 14.11.2012р. №5021/1257 щодо примусового стягнення з ТО "Сумський машинобудівний завод на користь ТОВ "НПО РосМаш" заборгованості в сумі 251 481,81 грн. (а.с. 60).
27.02.2013 р. постановою відповідача відкрито виконавче провадження ВП №36812905 та запропоновано боржнику виконати рішення суду у семиденний строк (а.с.6).
Копії даної постанови позивач отримав 23.04.2012р., що підтверджується сторонами по справі, а також постановою державного виконавця про зупинення виконавчих дій від 23.04.2013р.
23.04.2013р. відповідачем винесено постанову про відкладення виконавчих дії до 30.04.2013р. (а.с. 68).
07.05.2013р. державним виконавцем ВДВС Сумського міського управління юстиції винесені постанови , яким з позивача стягнуто виконавчий збір у сумі 25 148,18 грн. (10% від суми боргу згідно виконавчого документу) , а також витрати на проведення виконавчих дій в сумі 51,77грн., понесених на придбання марок та бланків. (а.с. 69,70).
20.05.2013 р., після отримання від відповідача реквизітів для перерахунку коштів, позивачем самостійно виплачено борг на розрахунковий рахунок виконавчої служби за виконавчим провадженням ВП № 3612905 в сумі 251 481, 81 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем добровільно виконано судовий наказ в строк, визначений державним виконавцем для добровільного виконання, державним виконавцем не надано доказів вчинення виконавчих дій по стягненню боргу з позивача, а також відсутності передбачених законом підстав для стягнення з позивача виконавчого збору.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення
позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень
у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" .
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Відповідно до ч.1 ст.27 цього Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків
розпочинає примусове виконання рішення.
Таким чином законом визначено з якого часу розпочинається примусове виконання рішення та виключний перелік обставин за яким виконавчий збір не стягується.
Судом встановлено, що позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження 23.04.2013р., до 30.04.2013р. виконавчі дії були зупинені, погашення боргу відбулося 20.05.2013р., тобто поза межами строку для добровільного виконання рішення, та після початку примусового виконання судового рішення.
Зазначені позивачем обставини не виконання судового наказу протягом 7 днів з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме не можливість банку перерахувати кошти на рахунок стягувача, оскільки в судовому наказі не зазначена сума боргу, еквівалента російським рублям, колегія суддів вважає не поважними та такими, що не підтверджені відповідними доказами.
Безпідставним є також посилання позивача та суду на відсутність у позивача реквізитів для перерахування коштів, оскільки в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено особу, що є стягувачем ТОВ « НПО РосМАШ», а тому позивач мав можливість здійснити погашення боргу .
Погашення боргу за судовим наказом відбулося на розрахунковий рахунок виконавчої служби. Позивачем не надано доказів ні суду першої , ні суду апеляційної інстанції про не можливість з'ясувати необхідні дані розрахункового рахунку для оплати боргу на рахунок виконавчої служби безпосередньо в день отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження та протягом 7 днів після її отримання.
Доводи суду першої інстанції, що позивач в добровільному порядку виконав судовий наказ, а саме в 7 денний строк з дня отримання реквізитів для перерахунку коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як строк для добровільного виконання постанови розпочинається з дня отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня отримання відповідних даних для здійснення оплати.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на положення закону, які визначають обставини при наявності яких не стягується виконавчий збір.
Судом таких обставин не встановлено, а тому висновки суду першої інстанції про неправомірність постанови від 07.05.2013р. про стягнення виконавчого збору у сумі 25 148,18 грн. є помилковими.
Колегія суддів зазначає, що при винесенні постанови ВП № 36812905 від 07.05.2013р. про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 25 148,81 грн. відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.
Проте колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо законності постанови від 07.05.2013р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до ч.4 ст.41 цього Закону до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності -
суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Витрати державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по використанню марок та бланків виконавчого провадження, не є витратами , пов'язаними з організацією та проведенням виконавчих дій згідно ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідачем не надано доказів понесення будь-яких витрат, що підлягають стягненню з боржника в порядку ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», а отже постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 07.05.2013р. правомірно скасована судом першої інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Доводи апеляційної скарги з цих підставі висновків судів першої інстанцій не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. в частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 07.05.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №36812905 у сумі 25 148,18 грн. прийнята помилково, та підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 818/7261/13-а скасувати в частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 07.05.2013 р. про стягнення з ТОВ "Сумський машинобудівний завод" виконавчого збору ВП №36812905 у сумі 25 148,18 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" відмовити.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. по справі № 818/7261/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
З оригіналом згідно Помічник судді
Варецький І.В.