Справа № 161/1126/14-к
Провадження № 1-кс/161/341/14
м. Луцьк 24 січня 2014 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк клопотання заступника начальника СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Заступник начальника СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з старшим прокурором прокуратури м. Луцька ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за скоєння умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив і знову скоїв ряд нових умисних корисливих злочинів.
Так, 18 листопада 2013 року біля 00 годин 50 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи біля входу у ТЦ «Слон» по вулиці Кравчука, 23 міста Луцька, повторно, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_7 , яке виразилося у штовханні ОСОБА_6 потерпілого та нанесенні кількох ударів кулаками рук груди, а також в утриманні ОСОБА_5 потерпілого за одяг біля коміра, штовханні останнього та нанесенні кількох ударів кулаками обох рук у живіт, після чого ОСОБА_6 відкрито викрав витягнувши рукою з лівої внутрішньої кишені куртки потерпілого гаманець вартістю 100 гривень, в якому знаходилися гроші в сумі 12 гривень, який передав ОСОБА_5 , чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 112 гривень.
Він же, 18 листопада 2013 року біля 01 години 15 хвилин, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1 , повторно, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_8 , яке виразилося у нанесенні одного удару кулаком правої руки в обличчя, від якого потерпілий впав на землю повернувшись на лівий бік, та нанесенні кількох ударів ногами по спині, відкрито викрав витягнувши рукою з правої кишені штанів потерпілого гроші у сумі 50 гривень, після чого правою рукою вирвав з правої руки потерпілого мобільний телефон марки "НТС 328", імей НОМЕР_1 , вартістю 2000 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС» № НОМЕР_2 , яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, на рахунку якої були гроші в сумі 10 гривень, сім-карта оператора «Київстар», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, на рахунку якої були гроші в сумі 300 гривень та флеш карта пам'яті «Мікро СД», об'ємом 4 Гб, вартістю 40 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 2 400 гривень.
Він же, 18 листопада 2013 року біля 03 години 00 хвилин, перебуваючи біля будинку № 2 по проспекту Молоді міста Луцька, повторно, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , яке виразилося у нанесенні одного удару кулаком правої руки в обличчя, відкрито викрав вирвавши правою рукою з правої руки потерпілого мобільний телефон марки «IPHONE 3GS», вартістю 1200 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС» № НОМЕР_3 , яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, на рахунку якої були гроші в сумі 2 гривні, гаманець чорного кольору із надписом «TOMMYHILFIGER», вартістю 350 грн., у якому знаходились купюра номіналами 5 ЄВРО, купюра номіналом 2 долари США, кілька дисконтних карт, студентський квиток на ім'я потерпілого та зарплатна карта банку США «МІДВЕСТ», які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, два срібних персні - вагою 3 грами, вартістю 200 гривень та вагою 2 грами, вартістю 180 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 2001 гривня 78 копійок.
За вказаним фактом СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області 03 січня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12014030010000007 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та розпочато досудове розслідування.
16 січня 2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Таким чином, досудовим розслідуванням кримінального провадження здобуто вагомі докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, що підтверджується протоколами слідчих дій.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом схиляння свідків та третіх осіб до дачі неправдивих показів в ході досудового розслідування цього кримінального провадження, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною, обвинуваченою кримінального правопорушення; вчинення іншого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, до підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з недостатністю застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним у клопотанні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до від чотирьох до шести років, а також те, що маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного корисливого злочину, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив і знову скоїв нові умисні корисливі злочини, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Слідчий в судовому засіданні підтримав своє клопотання з підстав у ньому викладених. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання підлягає до задоволення з підстав у ньому викладених та пояснив, що повністю підтримує доводи слідчого, є всі підстави для застосування саме такого запобіжного заходу. Просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти застосування у відношенні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При розгляді клопотання встановлено, що в провадженні СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 за ознаками вчинення ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Також встановлено, що вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186 КК України підтверджено зібраними по кримінальному провадженню доказами та 16 січня 2014 року йому було повідомлено про підозру у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
Таким чином у відповідності до ст. 12 КК України ОСОБА_5 вчинив тяжкі злочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також при розгляді клопотання стороною кримінального провадження доведено наявність всіх обставин, для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так як він, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, і знову вчинив ряд тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та
обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
При розгляді клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 при вчиненні кримінальних правопорушень застосовував насильства по відношенню до потерпілих. А тому за таких обставин, приходжу до обґрунтованого висновку не визначити розмір застави.
При цьому неможливим є обрання у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, так як він скоїв ряд кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність всіх обставин для застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про задоволення клопотання та застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання. Строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою рахувати з 24 січня 2014 року.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,-
Клопотання заступника начальника СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Метельне Ківерцівського району Влинської області, мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта повна середня, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою упродовж шістдесяти днів, взявши його під варту в залі судового засідання.
Строк дії ухвали два місяці з дня постановлення ухвали.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою починається з 24 січня 2014 року і закінчується 24 березня 2014 року.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1