ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21453/13 20.01.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
простягнення 3443848 грн. 72 коп.
Представники:
від позивача: Токаренко Я.С. - представник за довіреністю № 13 від 06.08.2013
від відповідача: не з'явились
06.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" з вимогами до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти № 420236(гр498) від 07.02.2013 у розмірі 4002071 грн. 31 коп., в тому числі 3667019 грн. 71 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 64118 грн. 56 коп. 3 % річних та 270933 грн. 04 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти № 420236(гр498) від 07.02.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2013 по 01.09.2013, яка станом на 01.09.2013 становить 3667019 грн. 71 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 270933 грн. 04 коп. та 3 % річних у розмірі 64118 грн. 56 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21453/13 та справу призначено до розгляду на 22.11.2013.
21.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
22.11.2013 у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог суду.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 22.11.2013 оголошено перерву до 06.12.2013.
05.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення та заява про зменшення позовних вимог.
06.12.2013 у судовому засіданні представники сторін надали документи на виконання вимог суду.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 06.12.2013 оголошено перерву до 20.12.2013.
19.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 20.12.2013 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені та про відстрочку виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2013 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи призначено на 17.01.2014.
16.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли письмові заперечення та клопотання про зменшення розміру пені.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.01.2014 оголошено перерву до 20.01.2014.
20.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 20.01.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 20.01.2014 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені та клопотання про відстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні 20.01.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
07.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація за договором) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник за договором) укладено договір про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти № 420236(гр.498), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність замовнику теплову енергію, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів (товар), а замовник - прийняти і своєчасно оплатити такий товар.
Положеннями розділу 10 договору визначено, що даний договір укладений на термін з 01.01.2013 до 30.09.2013. Дія цього договору у відповідності до норм Закону України «Про здійснення державних закупівель» може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому періоді, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. В частині розрахунків дія цього договору триває до повного їх завершення. Припинення дії договору не звільняє замовника від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст.. 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 5.17. договору строк (термін) поставки (передачі) товару здійснюється у період з 01.01.2013 по 30.09.2013.
Згідно з пунктом 1.3. договору товар поставляється замовнику у кількості 15540,0491 Гкал, з максимальним навантаженням 12,123 Гкал/год., в т.ч. на потреби опалення 9,621 Гкал/год., гарячого водопостачання 2,072 Гкал/год., вентиляції 0,430 Гкал/год.
Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки з учасником за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групам: споживачів, що встановлені (погоджені, затверджені) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (а також органами місцевого самоврядування іншими органами, що затверджують, погоджують, встановлюють тарифи на теплову енергію) для учасника за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал). Тарифи можуть змінюватися у зв'язку з змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо тощо), також у випадках, передбачених діючим законодавством та нормативними актами України (у тому числі у разі зміни тарифів на теплову енергію органом, до компетенції якого віднесено ї встановлення (погодження, затвердження). У разі зміни тарифів па теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію та у відповідності до умо нього договору.
У відповідності до пункту 3.3. договору замовник та учасник дійшли згоди, що у випадку зміни тарифів на теплову енергію рішенням органів до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження). Учасник зобов'язаний опублікувати повідомлення про зміну тарифів та теплову енергію у засобах масової інформації або повідомити замовника про таку зміну тарифів письмово, а замовник в свою чергу зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів та теплову енергію, якщо учасник повідомив про їх зміну у вказаний вище спосіб.
Положеннями розділу 4 договору встановлено порядок здійснення оплати, відповідно до якого всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі рахунків, які замовник отримує від учасника, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
Замовник щомісяця з 7 по 14 число самостійно отримує у учасника оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми. та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається учасником з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції замовник повертає учаснику не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції учасника.
Замовник самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами замовника (п. 4.3. договору).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти № 420236(гр498) від 07.02.2013 за період з січня 2013 року по серпень 2013 року на загальну суму 4074424 грн. 59 коп. Факт, обсяги та вартість поставленої теплової енергії підтверджується доданими до позовної заяви копіями особистих карток за період з січня 2013 року по серпень 2013 року та тарифами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 01.06.2012 № 193.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії за період з січня 2013 року по серпень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 3116459 грн. 71 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати поставленої в період з січня 2013 року по серпень 2013 року позивачем теплової енергії. Крім того, факт визнання відповідачем наявності боргу перед позивачем підтверджується підписаним та скріпленим печаткою відповідача розгорнутим актом звіряння за спожиту теплову енергію між ТОВ «Євро-Реконструкція» та Управління освіти Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві згідно договору № 420236(гр498) від 07.02.2013.
У судовому засіданні 06.12.2013 представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог від 05.12.2013 № 09/юр/8/6 (вх. № 06-37/57742 від 05.12.2013), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 3116459 грн. 71 коп., пеню у розмірі 264673 грн. 25 коп. та 3 % річних у розмірі 62715 грн. 76 коп.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та здійснює розгляд справи з урахуванням заявлених вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 3116459 грн. 71 коп., пені у розмірі 264673 грн. 25 коп. та 3 % річних у розмірі 62715 грн. 76 коп.
Розглянувши доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 22.11.2013 № 1-35/2552, щодо неможливості здійснення своєчасної оплати спожитої теплової енергії, у зв'язку з виставленням позивачем рахунків-фактур, що датовані останнім днем кожного місяця, суд зазначає, що у відповідності до положень пунктів 4.2. та 4.3. договору на відповідача покладено обов'язок самостійно отримувати рахунки-фактури на оплату теплової енергії та оплачувати спожиту теплову енергію на підставі отриманих рахунків-фактур не пізніше 25 числа поточного місяця. Таким чином, позивач не був позбавлений права отримувати рахунки-фактури в термін, що передує останньому дню проведення оплати.
Також відповідач, посилаючись на положення пункту 3.2. договору, вважає, що позивач порушив умови договору, оскільки ціна договору становить 6197462 грн. 49 коп., тоді як відповідачу за теплову енергію, поставлену по договору за період з січня 2013 року по серпень 2013 року, нараховано 3667019 грн. 71 коп. Дані твердження відповідача є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 3.2. договору ціна договору вказана без урахування ПДВ.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію за період постачання теплової енергії з січня 2013 року по серпень 2013 року. підлягають задоволенню у розмірі 3116419 грн. 71 коп.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти № 420236(гр.498) від 07.02.2013, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 62715 грн. 76 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку, доданому до заяви про зменшення позивних вимог з урахуванням клопотання позивача від 17.01.2014 (з 01.01.2013 по 01.09.2013), та пені у розмірі 264673 грн. 25 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку, доданому до позовної заяви з урахуванням клопотання позивача від 17.01.2014 (з 01.03.2013 по 01.09.2013).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти замовник сплачує учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до умов пункту 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що доданий до заяви про зменшення позовних вимог арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів та період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку від дня виникнення прострочення виконання обов'язку з оплати.
У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати теплової енергії, поставленої у січні 2013 року за період з 26.01.2013 по 26.07.2013, у лютому 2013 року - за період з 26.02.2013 по 26.08.2013, у березні 2013 року - за період з 26.03.2013 по 26.09.2013, у квітні 2013 року - за період з 26.04.2013 по 26.10.2013, у червні 2013 року - за період з 26.06.2013 по 26.12.2013, у липні 2013 року - за період з 26.07.2013 по 26.01.2014 та у серпні 2013 року за період з 26.08.2013 по 26.02.2014. День початку нарахування пені визначається з огляду на положення пункту 4.3 до договору.
Суд наводить власні розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу, сум часткової оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування, а саме початку нарахування пені (з 01.03.2013):
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1122454.3601.03.2013 - 16.05.2013777.5000 %0.041 %*35518.76
1117718.2217.05.2013 - 05.06.2013207.5000 %0.041 %*9186.73
952258.3406.06.2013 - 09.06.201347.5000 %0.041 %*1565.36
911858.3410.06.2013 - 26.07.2013477.0000 %0.038 %*16438.43
1046189.7201.03.2013 - 09.06.20131017.5000 %0.041 %*43424.04
1046189.7210.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*25681.81
1046189.7213.08.2013 - 26.08.2013146.5000 %0.036 %*5216.62
1013815.7526.03.2013 - 25.04.2013317.5000 %0.041 %*12915.73
1001315.7226.04.2013 - 05.06.2013417.5000 %0.041 %*16871.48
994915.7206.06.2013 - 09.06.201347.5000 %0.041 %*1635.48
994915.7210.06.2013 - 06.08.2013587.0000 %0.038 %*22133.47
881790.7207.08.2013 - 12.08.201367.0000 %0.038 %*2029.33
881790.7213.08.2013 - 01.09.2013206.5000 %0.036 %*6281.25
796776.7126.04.2013 - 09.06.2013457.5000 %0.041 %*14734.91
796776.7110.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*19559.23
796776.7113.08.2013 - 01.09.2013206.5000 %0.036 %*5675.67
25222.1326.06.2013 - 06.08.2013427.0000 %0.038 %*406.32
22722.1307.08.2013 - 12.08.201367.0000 %0.038 %*52.29
22722.1313.08.2013 - 01.09.2013206.5000 %0.036 %*161.86
5181.5626.07.2013 - 06.08.2013127.0000 %0.038 %*23.85
3781.5607.08.2013 - 12.08.201367.0000 %0.038 %*8.70
3781.5613.08.2013 - 01.09.2013206.5000 %0.036 %*26.94
8403.5326.08.2013 - 01.09.201376.5000 %0.036 %*20.95
Всього:239569.21
З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 239569 грн. 21 коп. за період нарахування з 01.03.2013 по 01.09.2013.
У судовому засіданні 20.12.2013 представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на те, що Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з правом юридичної особи та утримується за рахунок коштів бюджету м. Києва, не є господарюючим суб'єктом, вступає в договірні відносини на підставі норм Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей щодо зобов'язань місцевого бюджету, визначеного Бюджетним кодексом України та норм Закону України «Про здійснення державних закупівель». Управління освіти не зможе здійснювати оплату за харчування дітей в закладах освіти, в тому числі за рахунок батьківської плати, це ставить під загрозу можливість здійснення передбачених чинним законодавством та Положенням про управління освіти функцій та покладених завдань органом державної влади. Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України зазначені надходження відносяться до 1 групи підгрупи 1 (плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю). Ці надходження використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з положеннями пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є неприбутковою організацією, фінансування договору № 420236(гр498) від 07.02.2013 здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, яке відповідно до довідки Фінансового управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації станом на 17.01.2014 не здійснювалось, та враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов'язання відповідачем, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, суд, прийшовши до висновку, що даний випадок є винятковим, вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 119784 грн. 61 коп. пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування 3 % річних.
Суд наводить власний розрахунок 3 % річних з урахуванням дати виникнення прострочення виконання зобов'язання з оплати, відповідно до положень пункту 4.3. договору, сум часткової оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування (з 01.01.2013 по 01.09.2013):
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1122454.3626.01.2013 - 25.02.2013313 %2859.95
2168644.0826.02.2013 - 25.03.2013283 %4990.85
3182459.826.03.2013 - 25.04.2013313 %8108.73
3966736.5126.04.2013 - 25.05.2013303 %9780.99
3961997.3726.05.2013 - 25.06.2013313 %10094.95
3774959.6226.06.2013 - 25.07.2013303 %9308.12
3780141.1826.07.2013 - 25.08.2013313 %9631.59
3116459.7126.08.2013 - 01.09.201373 %1793.03
Всього:56568.21
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 56568 грн. 21 коп. за період нарахування з 26.07.2012 по 01.09.2013.
У судовому засіданні 20.12.2013 представником відповідача заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.08.2014. Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин. Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про відстрочку виконання рішення на стадії виконавчого провадження, відповідно до норм статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 N 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до пункту 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 N 7 у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи зменшив розмір позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону). З огляду на те, що загальний розмір заявлених вимог складає 3443848 грн. 72 коп., який відповідно до пункту 2 частини 2 стаття 4 Закону України "Про судовий збір" оплачується судовим збором за максимальною ставкою (не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі), підстави для повернення судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр-т. Миру, буд. 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 3116459 (три мільйони сто шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп., 3 % річних у розмірі 56568 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 21 коп., пеню у розмірі 119784 (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 68195 (шістдесят вісім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 49 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 27.01.2014
Суддя І.М. Отрош