22.01.14 Справа № 904/7650/13
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м. Дніпродзержинськ
про про стягнення 16 742 993, 38 грн.
Головуючий колегії Ярошенко В.І.
Суддя Мартинюк С.В.
Суддя Соловйова А.Є.
Представники:
від позивача: Сова І.Г. - представник за дов. № 224/100 від 18.05.2013
від відповідача: Котлобай В.В. - представник за дов. № 01-09/1789 від 14.08.2013
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 12215492, 74 грн., заборгованості за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 95 610, 29 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 155, 82 грн., трьох відсотків річних у розмірі 146 215, 35 грн. та пені у розмірі 635 787, 85 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 3129 від 01.07.2009 в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою господарського від 02.10.13 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.10.2013.
22.10.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява від 18.10.2013 № 23034/1001 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 13 030 325, 87 грн., заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 108 174, 04 грн., три відсотки річних у розмірі 177 356, 31 грн., пеню у розмірі 717 021, 44 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 155, 82 грн.
Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.
Оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
28.10.2013 від позивача надійшли пояснення у справі від 28.10.2013 б/н.
Від відповідача надійшло клопотання від 28.10.2013 № 252, яке зареєстровано канцелярією господарського суду 28.10.2013, про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського від 28.10.13 розгляд справи відкладений на 11.11.13
11.11.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі від 08.11.2013, в яких він зазначає, що у жовтні 2013 споживачем здійснено ряд оплат за активну електричну енергію, спожиту у вересні 2013, в результаті чого сума заборгованості за цей місяць зменшилась до 803 803, 17 грн., а загальна заборгованість відповідача за активну електричну енергію станом на 07.11.2013 склала 11 710 231, 32 грн.
В судовому засіданні 11.11.13 оголошено перерву до 25.11.13
19.11.13 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява від 18.11.2013 № 25451/1001 про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 13 893 932 грн., заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 118 944, 14 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 155, 82 грн., три відсотки річних у розмірі 208 527, 23 грн. та пеню у розмірі 787 918, 92 грн.
Оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
25.11.2013 від позивача надійшли пояснення по справі від 22.11.2013 б/н, щодо нарахування сум пені та трьох відсотків річних.
25.11.13 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2013 справу № 904/7650/13 призначено до розгляду колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням в. о. голови суду від 25.11.2013 № 511 визначено склад колегії по розгляду справи № 904/7650/13 у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Мартинюк С.В., суддя Соловйова А.Є.
Ухвалою від 25.11.2013 справу № 904/7650/13 прийнято до розгляду колегіально у складі трьох суддів та її розгляд призначено на 13.01.2014.
30.12.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 30.12.2013 № 29139/1001, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 15 430052, 42 грн., заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії у сумі 134 905, 92 грн., три відсотки річних у розмірі 259 254, 55 грн., пеню у сумі 899 409, 81 грн. та інфляційні втрати у сумі 19 370, 68 грн.
Оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
13.01.2014 від відповідача надійшло клопотання від 13.01.2014 вих. № 13-09/5 про призначення судової економіко-бухгалтерської експертизи. Дане клопотання відповідач мотивує наявністю потреби у спеціальних знаннях в галузі бухгалтерії, економіки для підтвердження чи спростування висновків та розрахунків, наведених позивачем у позовній заяві. На вирішення експерту відповідач пропонує поставити наступні питання:
1. Чи правильно обрахована та визначена позивачем сума боргу за активну електричну енергію поставлену КВП ДМР "Міськводоканал" за період з грудня 2012 по жовтень 2013 року?
2. Чи правильно обрахована та визначена позивачем сума боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії за період з грудня 2012 по жовтень 2013 року?
У судовому засіданні 13.01.2014 було оголошено перерву до 20.01.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.
20.01.2014 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 17.01.2014 № 10, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд розстрочити виконання рішення у справі на 24 (двадцять чотири) місяці з оплатою відповідачем боргу в сумі 13 893 932 грн. та у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат просить відмовити.
В обґрунтування відповідач зазначає, що протягом 2011-2013 років за послуги централізованого водопостачання та водовідведення для категорії - інші споживачі, до якої входять великі промислові підприємства, КВП ДМР «Міськводоканал» використовувало тарифи, які були затверджені рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.05.2010 року № 192 та до цього часу жодного разу не підвищувались. Тоді як підставою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем стало коригування Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на електричну енергію в сторону збільшення, так лише протягом 2013 року тричі відбувалось зростання вартості електричної енергії. В результаті збільшення у 2013 році тарифу за 1 кВт/год з 0,9561 грн. до 1, 0324 грн. відповідно збільшились витрати підприємства за спожиту електроенергію.
За результатами фінансово-господарської діяльності КВП ДМР «Міськводоканал» за одинадцять місяців 2013 року від здійснення основної діяльності, а саме: послуг з водопостачання та водовідведення отримало збитки в розмірі 13 780 100 гривень.
При визначенні розміру заборгованості та пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних, позивач не прийняв до уваги положення Постанови КМУ №167 від 20.03.2013 "Про затвердження порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".
20.01.2014 відповідач подав до суду клопотання від 17.01.2014 № 11 про надання розстрочки рішення суду.
20.01.2014 відповідач подав клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив дане клопотання.
В наступних судових засіданнях, на підставі вищезазначеного клопотання позивача, відповідно до ч.6 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/7650/13 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи «Документообіг господарських судів». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №1008176BE2613.
У судовому засіданні 20.01.2014 присутнім представникам сторін було оголошено перерву до 22.01.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.
22.01.2014 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 17.01.2014 № 10, в якому просить розстрочити виконання рішення суду у справі в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію, поставлену у грудні 2012 - листопаді 2013 в сумі 15 430 052, 42 грн., за графіком, визначеним у відзиві на позов. Також, він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат, з огляду на обставини викладені у відзиві.
22.01.2014 від відповідача надійшло клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду у справі на 24 (двадцять чотири) місяці з оплатою відповідачем боргу в сумі 15 430 052, 42 грн.
22.01.2014 позивач подав до суду заперечення на відзив на позовну заяву та на клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду від 22.01.2014 б/н, в яких позивач зазначає наступне.
Зауваження КВП ДМР «Міськводоканал» про розбіжності в акті звіряння взаєморозрахунків щодо заборгованості споживача за спірний період не відповідає дійсності. Адже співставивши дані в зазначеному акті та в розрахунках заборгованості за активну та реактивну електроенергію, доданих до заяви про збільшення позовних вимог від 30.12.2013 № 29139/1001, позивачем було встановлено повну відповідність зазначених постачальником і споживачем сум.
Посилання відповідача на проект договору про організацію взаєморозрахунків як на підставу не нарахування 3% річних та втрат від інфляції є необґрунтованим, адже жоден проект договору не можна вважати доказом існування будь-яких домовленостей до моменту підписання сторонами цього договору, що є єдиним доказом досягнення згоди з викладених у договорі умов.
Твердження КВП ДМР «Міськводоканал» про те, що позивачем не надано доказів щодо індексу інфляції, який використовувався при розрахунках, не відповідає дійсності, адже у розрахунку втрат від інфляції чітко вказано не лише помісячний розмір індексу інфляції, а й джерела цієї інформації - відповідні номери і дати газети «Урядовий кур'єр». Також в розрахунку вказано формулу, за якою його здійснено.
Викладені відповідачем доводи щодо наявності підстав для відмови судом в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені не відповідають дійсності, адже нарахування здійснено відповідно до положень діючого законодавства та умов укладеного сторонами договору.
Проаналізувавши підготовлений КВП ДМР «Міськводоканал» контррозрахунок пені, 3% річних та інфляції, позивач дійшов висновку, що своїм розрахунком відповідач свідомо вводить суд в оману, а саме:
Неправильно визначає кінцеву дату сплати рахунків, чим зменшує період, за який необхідно здійснювати розрахунок; безпідставно використовує в контррозрахунку пені округлену денну подвійну облікову ставку НБУ та невірно визначає період нарахування в контррозрахунку втрат від інфляції.
У судовому засіданні 22.01.2014 відповідачем заявлено клопотання № 19 від 22.01.2014 про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю остаточного погодження умов мирової угоди та подання її на затвердження господарського суду.
У судовому засіданні 22.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
01.07.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 3129 (далі - договір).
Відповідно до редакції статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", від 31.03.2011 Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго». Згідно редакції статуту, затвердженого річними Загальними зборами акціонерів, від 26.06.2012 було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Дніпрообленерго» (арк. с. 100-109).
Відповідно до п. 1.1 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 8,715 МВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та «Загальна схема електропостачання», які є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно з п. 3.1 ціна цього договору становить 107929 400 грн. 33 коп., в тому числі ПДВ 17988233 грн. 33 коп. з урахуванням вартості активної, реактивної електричної енергії та інших видів нарахувань, визначених умовами договору.
Тариф на електричну енергію визначається нормативними документами електроенергетики відповідно до чинного законодавства.
Розрахунки за придбану електричну енергію проводяться споживачем на підставі рахунка на оплату спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії. Порядок проведення розрахунків наведений у додатку до Договору "Порядок розрахунків" (п. 4.1 договору).
Згідно з пунктом 1 додатку № 3, «Порядок розрахунків», до договору розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 2.1 додатку № 3, «Порядок розрахунків» оплата рахунків за активну електричну енергію, за перевищення договірних велечин споживання електроенергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом п'яти операційних днів з дати отримання рахунку.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу активну електричну енергію за період з грудня 2012 по листопад 2013, що підтверджується актами про використану електричну енергію (том 1 арк. с. 34-69, 123-126; том 2 арк. с. 10-13, 42-49), які підписані обома сторонами. Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату активної електроенергії на загальну суму 26 165 691, 70 грн., які були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи ( том 1 арк. с. 70-78, 88-97, 127; том 2 арк. с. 14, 16, 52-53). Позивач надав послуги з перетікання реактивної електричної енергії та виставив відповідачу рахунки на оплату реактивної електроенергії на загальну суму 179 407, 53 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату поставленої активної електричної енергії, що підтверджується банківськими виписками (том 1 арк. с. 143-198, 199-204) та часткову оплату за надання послуг за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 44 501, 61 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (том 1 арк. с. 205-207).
З огляду на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення та відзиву на позовну заяву, відповідач визнає суму основного боргу за активну електроенергію у розмірі 15 430 052, 42 грн.
Господарський суд не приймає до уваги зауваження відповідача щодо неправомірності стягнення з нього заборгованості за активну та реактивну електроенергію з огляду на те, що дана заборгованість виникла не з його вини з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму № 14) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену активну електричну енергію за період з грудня 2012 по листопад 2013 складає 15 430 052, 42 грн. та за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії - 134 905, 92 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).
Відповідно до частин 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Для надання відповідей на питання, які відповідач пропонує поставити на розгляд експерта, господарський суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях, оскільки суми, заявлені позивачем до стягнення, спираючись на докази, залучені до матеріали справи, можуть бути перевірені судом самостійно, шляхом здійснення простих арифметичних розрахунків.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання активної електричної енергії згідно виставлених рахунків на суму 15 430 052, 42 грн. та послуг з перетікання реактивної електричної енергії на суму 134 905, 92 грн., а також не надано доказів їх оплати. Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 15 430 052, 42 грн. та заборгованості за надання послуг з компенсації за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 134 905, 92 грн. підлягають задоволенню повністю.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати за прострочення плати активної електричної енергії в сумі 19 177, 48 грн. за період з серпня 2013 по жовтень 2013 та за прострочення оплати реактивної електроенергії у розмірі 193, 20 грн., а також, три відсотка річних за активну електричну енергію у сумі 257236, 76 грн. за період з 03.01.2013 по 24.12.2013 та 2 017, 80 грн. за надання послуг з компенсації за перетікання реактивної електричної енергію за період з 03.01.2013 по 24.12.2013.
Згідно з п. 7.2.2. за внесення платежів, передбачених пунктами 6.1.6 - 6.1.7 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику три відсотки річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотка річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Частиною 3 пункту 3.2 Постанова Пленуму № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю. а саме три відсотки річних у розмірі 259 254, 56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 370, 68 грн.
Також, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої активної електричної енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 892166, 59 грн. за період з 03.01.2013 по 24.12.2013 та за несвоєчасну оплату реактивної електричної енергії - пеню у розмірі 7 243, 22 грн. за період з 03.01.2013 по 24.12.2013.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2.2. за внесення платежів, передбачених пунктами 6.1.6 - 6.1.7 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальною установою, фінансування якого залежить, зокрема, від своєчасних розрахунків населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення) та беручи до уваги те, що відповідач не має змоги коригувати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення щоразу після зміни вартості електричної енергії, низьку платоспроможність населення, яке звільнено від сплати пені за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Оскільки затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об'єктивних обставин, а отже, свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, тому, суд вважає за можливе, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 50% від належної до стягнення, що буде становити 449 704, 91 грн.
Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Також, суд не враховує зауваження відповідача щодо невірного визначення розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та, перевіривши правильність наданого відповідачем до суду контррозрахунку пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат не приймає його з огляду на наступне.
У контррозрахунку пені, 3% річних та інфляції, наданим відповідачем, неправильно визначено кінцеву дату сплати рахунків, чим він зменшує період, за який необхідно здійснювати розрахунок; використовує в контррозрахунку пені округлену денну подвійну облікову ставку НБУ та невірно визначає період нарахування в контррозрахунку втрат від інфляції.
Відповідно до п. 1.12 Постанова Пленуму № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Посилання відповідача на проект договору про організацію взаєморозрахунків як на підставу ненарахування трьох відсотків річних та втрат від інфляції є необґрунтованим, оскільки даний договір, станом на дату прийняття рішення, сторонами не підписаний.
Твердження КВП ДМР «Міськводоканал» про те, що позивачем не надано доказів щодо індексу інфляції, який використовувався при розрахунках, не відповідає дійсності, адже у розрахунку позивача втрат від інфляції чітко вказано не лише помісячний розмір індексу інфляції, а й джерела цієї інформації - відповідні номери і дати газети «Урядовий кур'єр». Також в розрахунку вказано формулу, за якою його здійснено.
Крім того, відповідач звернувся до господарського суду з клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду, яке він обґрунтовує тим, що КВП ДМР "Міськводоканал" є об'єктом стратегічного значення і одним з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання згідно санітарних вимог та транспортування її споживачам по водоводах та водопровідних мережах. Також зазначає, що відповідач є єдиним виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення міста Дніпродзержинськ. Крім того, вода, яку постачає відповідач споживачам, є покупною, за яку також необхідно сплачувати кошти.
Відповідач зазначає також, що можливий арешт грошових коштів з метою стягнення зазначеної у позові суми боргу зумовить зупинення роботи підприємства.
Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова № 9) встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
У підпункті 7.1.2 Постанови № 9 визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно п. 7.2 Постанови № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування заяви, відповідач посилається на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Тому розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав достатніх доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданого клопотання, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Як вбачається з тексту клопотання та графіку розстрочення суми заборгованості, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 2 роки, а насправді розбиває на частки тільки суму заборгованості за активну електроенергію, не враховуючи заборгованість за реактивну електроенергію, пеню, три відсотки річних, інфляцію та сплачений позивачем судовий збір, що суперечить нормам чинного законодавства.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю підписання сторонами мирової угоди, воно не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору обмежений двомісячним терміном.
Крім того, у судовому засіданні 20.01.2014 представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача , а саме у розмірі 68 820 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. ст. 43-44, 49, 82-85, 115-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський р-н, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 15 430 052, 42 грн. (п'ятнадцять мільйонів чотириста тридцять тисяч п'ятдесят дві грн. 42 к.), заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 134 905, 92 грн. (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ять грн. 92 к.), пеню у розмірі 449 704, 91 грн. (чотириста сорок дев'ять тисяч сімсот чотири грн. 91 к.), три відсотка річних у сумі 259 254, 56 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 56 к.), інфляційні втрати у розмірі 19 370, 68 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят грн. 68 к.) та 68 820 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн. 00 к.) витрат по сплаті судового збору.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.01.2014
Головуючий колегії В.І. Ярошенко
Суддя С.В.Мартинюк
Суддя А.Є.Соловйова