ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/106 21.01.14
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Дружба народів"
До Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз
"ТЕСТ"
Третя особа без
самостійних
вимог на предмет
спору на стороні Еколого-медичне науково-виробниче підприємство "Екомедсервіс"
відповідача
про спростування неправдивої інформації та стягнення моральної шкоди
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Тереня Л.Л. (дов. б/н від 18.10.2013 року)
Від відповідача Лошаков Д.С. (дов. б/н від 23.03.2009р.)
Від третьої особи не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз "Тест" (далі по тексту - відповідач) про:
- зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію розміщену на інтернет-сайті www.test.org.ua щодо дослідження ковбаси лікарської ТМ "Дружба народів", а саме викласти на інтернет-сайті www.test.org.ua спростовуване повідомлення такого змісту "При дослідженні ковбаси лікарської вареної вищого сорту ТМ "Дружба народів" було допущено помилку в результаті якої було опубліковано недостовірну інформацію, що Ковбаса лікарська варена вищого сорту ТМ "Дружба народів" містить кишкову паличку. Ковбаса лікарська варена вищого сорту ТМ "Дружба народів" не містить кишкової палички, відповідає всім показникам якості та безпечності, а тому приносимо свої вибачення виробнику даного продукту харчування СТОВ "Дружба народів" та споживачам, що були введені в оману недостовірною інформацією".
- стягнення з відповідача на користь СТОВ "Дружба народів" моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/106, розгляд справи призначено на 25.05.2011 року.
Ухвалою від 25.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.06.2011 року у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду та необхідністю направлення судового запиту до ТОВ "ДіМедіа", цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ВАТ "Миронівський хлібопродукт", з мотивів викладених в ухвалі.
06.06.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від ТОВ "ДіМедіа" надійшло повідомлення на запит суду, відповідно до якого ТОВ "ДіМедіа" є реєстратором доменної назви test.org.ua. та замовлення щодо реєстрації доменної назви test.org.ua. було зроблено Безруким Валентином (03127, м. Київ, пр-т 40-летия Октября, 116а, кв. 139).
В судовому засіданні 08.06.2010р. представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам, оскільки сайт належить фізичній особі, а отже за суб'єктним складом даний спір має вирішуватися в суді загальної юрисдикції.
В судовому засіданні 08.06.2011 року оголошено перерву до 16.06.2011 року для надання можливості позивачеві підготувати письмові заперечення на клопотання про припинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року розгляд справи відкладено на 06.07.2011 року, цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Еколого-медичне науково-виробниче підприємство "Екомедсервіс" у відповідності до ст. 27 ГПК України та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з підстав зазначених в ухвалі.
В судовому засідання 06.07.2013 року, в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.07.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року призначено судову експертизу харчових продуктів, проведення якої доручено Київській обласній санітарно-епідеміологічній станції, провадження у справі зупинено до отримання висновків експертизи харчових продуктів, призначеної у справі.
20.07.2011 року супровідним листом Вих. № 06-17/294 ухвалу від 07.07.2011 року та справу № 9/106 в 1 томі направлено на адресу Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції.
30.09.2013 року Листом Вих. № 06-37.1/2911 від 30.09.2013 року направленим Київській обласній санітарно - епідеміологічній станції Господарський суд міста Києва просив повідомити його про результати виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 9/106.
У відповідь на зазначений вище лист Господарський суд міста Києва отримав листа Головного управління Держсанепідслужби у Київській області від 14.10.2013 року вих. № 2522, відповідно до якого останній повідомляв, що для отримання матеріалів щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 9/106 доцільно звернутись до ліквідаційної комісії Державного закладу "Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров'я України".
11.11.2013 року Листом Вих. № 06-37.1/3421 від 11.11.2013 року направленим Київській обласній санітарно - епідеміологічній станції Господарський суд міста Києва просив повідомити його про результати виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 9/106 та повернути матеріали справи № 9/106 до Господарського суду міста Києва.
28.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов лист Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров'я України вих. № 10/04-8-54 від 27.11.2013 року, відповідно до якого останній повідомив Господарський суд міста Києва, що всі структурні підрозділи Державного закладу "Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров'я України" ліквідовані у зв'язку з чим справа № 9/106 повернута без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 9/106.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року поновлено провадження у справі № 9/106, розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.
17.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 року судом відкладено розгляд справи на 09.01.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року судом відкладено розгляд справи на 21.01.2014 року у зв'язку з неявкою третьої особи в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
В судове засідання 21.01.2014 року представник третьої особи не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представниками сторін було надано усні пояснення по суті справи в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
На інтернет-сайті www.test.org.ua в електронному виданні «Справочник потребителя» у вигляді доступному для публічного ознайомлення було розміщено інформацію про тестування та дослідження відповідачем Докторських ковбас від різних вітчизняних виробників, де було зазначено, що ковбаса Лікарська варена вищого сорту ТМ «Дружба народів» виробництва філії СТОВ «Дружба народів» містить кишкову паличку.
Позивач, продукція якого також потрапила на дослідження, зазначає, що відомості, поширені відповідачем, не відповідають дійсності та не підтверджуються достатніми доказами, що порушує особисті немайнові права СТОВ «Дружба народів», а також шкодять діловій репутації підприємства.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в рамках контролю за якістю продукції, він розмістив результати замовленого ним дослідження, а розміщена інформація відповідає дійсності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.
Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на інтернет-сайті www.test.org.ua в електронному виданні «Справочник потребителя» у вигляді доступному для публічного ознайомлення було розміщено інформацію про тестування та дослідження відповідачем Докторських ковбас від різних вітчизняних виробників, яка, як зазначає позивач, містить недостовірну інформацію.
Зокрема, в статті «Тест: Докторська ковбаса. Склад ковбас все краще і краще, але поганих оцінок не мало» зазначено щодо ковбаси Докторська варена вищого ґатунку ТМ «Дружба народів» в графі «кишкова паличка, в 1 г продукту не допускається» - знайдено.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Крім того, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
З матеріалів справи вбачається, що викладена на інтернет-сайті www.test.org.ua в електронному виданні «Справочник потребителя» інформація, зокрема, що ковбаса Лікарська варена вищого сорту ТМ «Дружба народів» виробництва філії СТОВ «Дружба народів» містить кишкову паличку підтверджується наданими відповідачем документами, а саме:
- копією акту закупки зразків №1 по тесту 347, копію акту приймання-передачі зразків продукції на випробування №040-10 від 31.05.2010 р. та копію протоколу лабораторних випробувань харчової продукції №Р 2550/10 від 08.06.2010 року, копію атестату акредитації екологічної лабораторії Еколого-медичного науково-виробничого підприємства "Екомедсервіс" від 28.09.2009 р., яка проводила ці дослідження, копією наказу №015-347-10 від 15.05.2010 року.
Інформація, що була опублікована інтернет-сайті www.test.org.ua в електронному виданні «Справочник потребителя» була надана відповідачу Еколого-медичним науково-виробничим підприємством "Екомедсервіс" в протоколі лабораторних випробувань харчової продукції №Р 2550/10 від 08.06.2010р. Дослідження зразків харчової продукції, а саме ковбаси Лікарської, серед яких був і зразок продукції позивача, проводилося на замовлення відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач провів закупку зразків продукції ковбаса варена вищого сорту ТМ «Дружба народів» виробництва філії СТОВ «Дружба народів» в магазині «Метро», за адресою: Кільцьова дорога, буд. 18; 27.05.2010 року, про що свідчить акт закупки зразків № 1 по тесту № 347 (копія в мат. справи). В цьому акті вказано, що всі зразки, зокрема і зразок продукції позивача, мають прийнятну дату виготовлення, зразок зберігався в холодильнику, запакований фабрично. Після проведення закупки зразків, вони були передані на дослідження Еколого - медичному науково-виробничому підприємству "Екомедсервіс", про що між відповідачем та третьою особою складено зазначений акт приймання-передачі зразків на випробування № 040-10 по тесту № 347 від 31.05.2010р.
В акті приймання-передачі зразків на випробування № 040-10 (347) від 31.05.2010р. зазначено, що зразки передані в переносному авто холодильнику. Ковбасі Лікарській «Дружба народів» в акті присвоєний номер зразку 3.347.
Підприємство "Екомедсервіс", в свою чергу, провело в період з 31.05.2010р. по 08.06.2010р. лабораторні випробування харчової продукції, про що було складено протокол № Р 2550/10, в якому викладені результати випробувань за фізико-хімічними та мікробіологічними показниками (копія наявна в матеріалах справи). Зокрема, по зразку №3.347 визначено наступні мікробіологічні показники: виявлено бактерії груп кишкових паличок (колі форми). Водночас документом, на відповідність до якого перевірявся зразок №3.347 по мікробіологічним показникам вказаний ГОСТ 9958-81.
При цьому, відповідно до Атестату Акредитації №2Н678 від 28.09.2009 - Екологічна лабораторія Еколого-медичного науково-виробничого підприємства "Екомедсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є акредитованою установою відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025:2006) в галузі: - випробування продовольчої сировини, харчової продукції, напоїв та води питної, виробів, що контактують з харчовими продуктами, кормів для тварин, миючих та парфумерно-косметичних виробів за фізико-хімічними та мікробіологічними показниками (копія в матеріалах справи).
Таким чином, інформація щодо наявності в ковбасі Лікарській вареній вищого сорту ТМ «Дружба народів» виробництва філії СТОВ «Дружба народів» кишкової палички отримана в результаті проведення лабораторних досліджень акредитованою установою та документально підтверджена, тобто, вона відповідає дійсності, а тому є достовірною.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, відповідачем у справі доведено, що розміщена ним інформація є достовірною, доказів протилежного позивач не надав. При цьому, в процесі розгляду справи суд намагався оцінити за допомогою призначення судової експертизи наскільки результати проведеного дослідження, на яке посилається відповідач, відповідають порядку відбору зразків та є об'єктивними, що не виявилось можливим.
Враховуючи вищезазначене, суд визнає заявлені позовні вимоги, як основні так і похідні, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 27.01.2014 р.
Суддя Бондаренко Г.П.