Справа № 407/6355/13-к
1-кп/407/51/14
27 січня 2014 року місто Антрацит
Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Антрацит кримінальне провадження № 120130030130002681 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Антрацит Луганської області, гр-на України, з неповною середньою освітою, холостого, який не працює, не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України,-
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 16.12.2009 року обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.11.2009 року і до повноліття дитини. ОСОБА_5 , будучи обізнаним про те, що відповідно до рішення суду він зобов'язаний сплачувати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини, ніяких активних заходів для свого працевлаштування не робив, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, чим поставив потерпілу ОСОБА_6 у скрутний матеріальний стан, пов'язаний з утриманням дитини. Обвинуваченим ОСОБА_5 сплата аліментів проводилася не в повному обсязі та нерегулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, за період з 16.08.2010 по 01.11.2013, борг становить 24 109,99 грн..
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, визнав повністю. Суду показав, що дійсно, за рішенням суду з 2009 року він мав сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 . Аліменти на утримання дитини у зазначений період у повному обсязі не сплачував, оскільки знаходився у скрутному матеріальному становищі через відсутність роботи. У вчиненому щиро кається.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу.
Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості.
Як особа обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно, ніде не працює, не судимий, щиро кається у скоєному.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням відношення обвинуваченого до вчиненого, особи обвинуваченого, який не судимий, ніде не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, думки потерпілої про призначення обвинуваченому суворого покарання, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням до обраного відносно нього покарання у вигляді обмеження волі ст. 75, ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду ОСОБА_1