копія
Провадження № 11-сс/792/18/14
Справа № 672/72/14-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ухвала Доповідач ОСОБА_2
25 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Городоцького районного суду від 19 січня 2014 року,
Цією ухвалою задоволено погоджене із заступником прокурора Городоцького району клопотання старшого слідчого СВ Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, неодруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2014 року.
Визначено, що в разі внесення застави в розмірі 97500 грн., на підозрюваного ОСОБА_8 , до 18 березня 2014 року, будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання - м. Городка Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він, будучи приватним підприємцем, протягом 2003-2012 років у АДРЕСА_2 , використовуючи родинні та ділові стосунки, вступав в довірливі стосунки з громадянами та приватними підприємцями, шляхом зловживання довірою, під приводом позики, отримання майна для реалізації, не маючи на меті виконання взятих на себе зобов'язань, отримував від них кошти, будівельні матеріали та ювелірні вироби, якими заволодівав.
Зокрема, у такий спосіб ОСОБА_8 заволодів:
з квітня 2003 року та у продовж цього року - доларами США, Євро та гривнями ОСОБА_10 , всього на загальну суму 415 252 грн. 10 коп., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди в особливо великих розмірах;
14 серпня 2008 року - будівельними матеріалами ОСОБА_11 на загальну суму 32720 грн. 50 коп., чим завдав потерпілому значної шкоди;
у вересні 2008 року - 8000 грн. ОСОБА_12 ;
у жовтні 2008 року - будівельними матеріалами ОСОБА_13 на загальну суму 9000 грн.;
15 жовтня 2010 року - 286 г 8 мг брухту дорогоцінного металу - золота 585 проби ОСОБА_14 на загальну суму 60238 грн., чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди;
в третій декаді вересня - на початку жовтня 2012 року - 133 ювелірними виробами із золота 585 проби ОСОБА_15 у вигляді жіночих каблучок, сережок, підвісок та браслетів, загальною вагою 349 г 52 мг на загальну суму 96111 грн.
Всього за вказаних обставин ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою заволодів майном та коштами вказаних потерпілих на загальну суму 621321 грн. 60 коп., тобто в особливо великих розмірах.
21 вересня 2013 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. При допиті як підозрюваного він повідомив, що проживає в АДРЕСА_1 , однак після 05 жовтня 2013 року на виклики слідчого не з'являвся.
26 жовтня 2013 року СВ Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_8 оголошено в розшук, оскільки місце його знаходження було невідоме, а 17 січня 2014 року слідчий СВ Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який ч.4 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, місце знаходження на час подання клопотання не відоме, на виклики слідчого він у встановленому порядку до Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області не з'являвся без поважних причин, про причини свого не прибуття не повідомив, що свідчить про наявність ризику виїзду підозрюваного за межі Городоцького району та дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду і продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти цим ризикам.
Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя посилався на те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, є обґрунтованою; що він заволодів майном потерпілих в особливо великих розмірах; що після 5 жовтня 2013 року на виклик слідчого не з'являвся; що 26 жовтня 2013 року його було оголошено в розшук, оскільки місце його знаходження було не відоме. При цьому слідчий суддя вважав, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
За змістом апеляційної скарги захисник підозрюваного, посилаючись на порушенням вимог ст.ст.183, 194 КПК України, просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки прибувати до органу досудового розслідування з певною періодичністю та за першим же викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання.
При цьому захисник зазначає, що суд не звернув увагу на те, що у ОСОБА_8 з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 існували цивільно-правові зобов'язання; що цивільно-правові спори між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 і ОСОБА_14 вже вирішені Городоцьким районним судом; що зобов'язання за договором позики коштів у ОСОБА_12 . ОСОБА_8 вже виконані, а щодо вартості отриманих у підприємця ОСОБА_13 будівельних матеріалів між останнім та ОСОБА_8 ведеться спір. Вважає, що висновки слідчого про об'єднаність умислу на заволодіння майном усіх потерпілих шахрайським шляхом на загальну суму 621321 грн. є хибними. На думку апелянта, у разі обґрунтованості підозри ОСОБА_8 за епізодом привласнення ювелірних виробів ОСОБА_15 та при доведеності його винуватості у цьому правильною буде кваліфікація діяння за ч.2 ст.190 КК України, максимальне покарання за якою може бути визначене судом у виді позбавлення волі на строк до 3-х років. Наголошує захисник й на тому, що після повідомлення ОСОБА_8 про підозру запобіжний захід щодо нього не обирався, і уважає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей і належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про необхідність з'явлення до слідчого органу, такий виклик проігнорував чим перешкодив кримінальному провадженню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, слідчого, який проводить досудове розслідування, за поясненнями якого після повідомлення ОСОБА_8 про підозру і намір застосувати до нього запобіжний захід останній під приводом запрошення захисника почав ухилятися від слідства, на виклики до слідчого не з'являвся та переховувався від органів слідства, у зв'язку з чим оголошувався в розшук, і був знайдений лише під час проведення обшуку за місцем проживання його батьків, прокурора, на думку якого, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, у тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється (п.1, п.5 ч.1), а підставою застосування запобіжного заходу - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою.
За приписами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ж з п.3 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою як винятковий запобіжний захід може бути застосоване і до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ять років, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду.
Як видно з ухвали слідчого судді, зазначені ці та передбачені статтею 194 КПК України вимоги закону при обранні підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були дотримані.
Зокрема, слідчий суддя навів в ухвалі як докладні мотиви, з яких уважав підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, обґрунтованою, так і мотиви обрання запобіжного заходу, і вказав у ній на наявність ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому слідчий суддя, крім зазначених ризиків, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив: і тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, і наявність постійного місця проживання, неповнолітньої дитини, яка проживає з матір'ю, і те, що він ухилявся від слідства.
Підстав піддавати сумніву обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за ч.4 ст.190 КК України, якою передбачено й кримінальну відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, не убачається, оскільки неодноразове заволодіння коштами ОСОБА_10 на загальну суму 415252 грн. 10 коп. різними частинами упродовж 2003 року, починаючи з квітня місяця, вже саме по собі свідчить про наявність у нього єдиного умислу на такий кінцевий результат, а згідно з Приміткою до ст.185 КК України у ст.190 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що на момент вчинення злочину, тобто у 2003 році, становило 10200 грн. (17 грн. н.м.д.г. х 600 = 10200 грн.).
На можливість вчинення ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень вказує й кількість епізодів заволодіння чужим майном шахрайським шляхом упродовж тривалого періоду, у вчиненні яких він підозрюється.
Стягнення ж коштів за рішенням суду в порядку цивільного судочинства та повернення коштів в добровільному порядку через тривалий період, і то лише після повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, не дає підстав для сумнівів в обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у заволодінні майном потерпілих шахрайським шляхом.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, у ньому достатньо відомостей, які доводять, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим неодноразово оголошувався в розшук, а це, відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України, з урахуванням інших наведених обставин, дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже колегія суддів уважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і підстав для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про обрання іншого запобіжного заходу не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Городоцького районного суду від 19 січня 2014 року про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2