Копія
Справа № 675/1539/13-ц
Провадження № 22-ц/792/2496/13
10 грудня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,
суддів: Гринчука Р.С., Фанди В.П.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
з участю : позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/1539/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, вказував, що 10 липня 2012 року відповідач позичив в нього кошти в сумі 9000 доларів США, які зобов'язався повернути 1 січня 2013 року, що підтверджується розпискою. Однак у встановлений строк кошти не повернув. Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 71937 грн. та судові витрати.
Рішенням Ізяславського районного суду від 25 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 71937 грн., 719 грн. 37 коп. сплаченого судового збору, а всього 72656 грн. 37 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що при вирішені спору, суд безпідставно не взяв до уваги обставини, щодо укладення договору за яким позивач фактично придбав нерухоме майно - комплекс гаражних будівель. А дана ним, апелянтом, розписка про отримання 9000 доларів США є підтвердженням виконання в майбутньому зобов'язання щодо оформлення земельної ділянки на якій знаходиться придбане нерухоме майно.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Головуючий у першій інстанції - Матвієць Я.С. провадження № 22-ц/792/2496/13
Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19, 27 Судом встановлено, що 10 липня 2012 року між сторонами був укладений договір позики, за якими позивач передав відповідачу 9000 доларів США, та які відповідач зобов'язався повернути до 1 січня 2013 року. Проте у зазначений строк відповідач зазначені кошти позивачу не повернув.
Ці обставини підтверджуються розпискою від 10 липня 2012 року написаною відповідачем власноручно та яка не заперечувались ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, наявністю вказаної розписки на час подання позовної заяви у позивача.
У відповідності до ст.ст. 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість
речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між позивачем і ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики, який оформлено у виді розписки. За цим договором ОСОБА_1 10 липня 2012 року передав відповідачу 9000 доларів США, що на день подачі позову становило 71937, які ОСОБА_3 не повернуті. При цьому відповідно розписки відповідач зобов'язаний був повернути позику до 1 січня 2013 року.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами відбулась не позика грошей, а були розрахунки за договором дарування гаражного комплексу ОСОБА_3, як дарувальником ОСОБА_1, як обдарованому та викупу і переоформлення земельної ділянки не можуть бути взяті до уваги.
За своєю правовою природою договір дарування є безоплатною передачею майна дарувальником обдарованому, а тому за договором дарування між дарувальником та обдарованим не можуть проводитись будь - які розрахунки за передане та отримане майно.
Даний договорі дарування в судовому порядку удаваним визнаний не був.
Крім того саме відповідач подарував позивачу гаражний комплекс і при умові визнання договору дарування удаваним з метою приховування договору купівлі-продажу саме позивач мав сплачувати кошти відповідачу, а не відповідач позивачу як про це апелянт стверджує в апеляційній скарзі.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що відповідач у відповідності до ст. 1051 Цивільного кодексу України договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця, в судовому порядку не оспорив та судові рішення з цього приводу не приймались.
З цих підстав доводи апеляційної скарги про те, що гроші за зазначеною розпискою не передавались не свідчать про її безгрошовість і не можуть бути підставою для скасування рішення суду
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ізяславського районного суду від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко