Справа № 676/7454/13-к
Провадження № 1-кп/676/15/14
(№12013240070000235)
20 січня 2014 року Кам'янець - Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
з участю прокурора прокуратури
міста Кам'янець-Подільського ОСОБА_3
захисника-адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6
Кушніра ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кам'янець-Подільському кримінальне провадження щодо: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, батька двох неповнолітніх дітей, утриманця батьків пенсіонерів, оформленого приватним підприємцем, раніше судимого: вироком від 12 лютого 2008 року засуджений Кам'янець-Подільським міськрайонним судом за ч.2ст.143 (в ред.1960р.), ч.2,ч.3ст.190, ч.2ст.289, на підставі ч.1ст.70 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 13 травня 2008року ухвалою колегії суддів апеляційного суду Хмельницької області цей вирок змінено, дії перекваліфіковано з ч.3 на ч.2 ст.190 КК України, виключено з обвинувачення за ч.2 ст.289 КК України кваліфікуючу ознаку - заподіяння значної матеріальної шкоди; 17 березня 2009 року ухвалою колегії суддів Верховного Суду України, вирок від 12 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду від 13 травня 2008 рок змінено: в частині засудження за ч.2ст.289 КК України вирок скасовано та направлено на нове досудове розслідування, а з ч.2ст.143 КК України ( в ред.1960р.) дії перекваліфіковано на ч.2ст.190КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді п'ять років позбавлення волі; звільненого 4 листопада 2011 року з Шепетівської ВК №98 згідно постанови Шепетівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року, на підставі п.«а» ст.3 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, -
обвинуваченого за ч.2 ст.289, ч.3ст.190 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 , у кінці квітня 2004 року у АДРЕСА_2 , біля гуртожитку, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, під приводом придбання за кордоном автомобіля марки "Фольксваген", умисно, повторно, із корисливих мотивів, заволодів коштами ОСОБА_8 в сумі 650 доларів США, що за курсом НБУ становили 3464,5 грн. Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 3 травня 2004 року у АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, під згаданим приводом, умисно, повторно, із корисливих мотивів, заволодів коштами ОСОБА_8 в сумі 3000 доларів США, що за курсом НБУ становили 15990 грн. 23 травня 2004 року, ОСОБА_5 у АДРЕСА_3 , шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, під тим же приводом умисно, повторно, із корисливих мотивів, заволодів коштами ОСОБА_8 в сумі 2500 доларів США, що за курсом НБУ становили 13325 грн. Всього, ОСОБА_5 , з квітня 2004 року по 23 травня 2004 року, у м.Кам'янець-Подільському, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, під вигаданим приводом, умисно, повторно, із корисливих мотивів, заволодів коштами ОСОБА_8 на загальну суму 6150 доларів США, що за кусом НБУ становили 32779,5 грн., спричинивши ОСОБА_8 майнової шкоди у великих розмірах на вказану суму.
ОСОБА_5 у першій половині грудня 2011 року, в м. Кам'янець-Подільському, по вул.Зіньковецька Набережна, 23/3, умисно, повторно, таємно від фактичного власника, з корисливих мотивів, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 , спричинивши потерпілому ОСОБА_6 шкоди на суму 26351грн. при наступних обставинах. Так, ОСОБА_5 , звільнившись з виправної колонії, знаючи, що власник транспортного засобу - потерпілий ОСОБА_6 ще перебуває у місцях позбавлення волі, а його автомобіль знаходиться на реставрації за вказаною адресою у свідка ОСОБА_9 , якому повідомив, що ОСОБА_10 , з яким він спільно відбував покарання, дозволив реалізувати автомобіль ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 , а отримані кошти він має передати потерпілому у місця позбавлення волі, на що ОСОБА_9 не заперечив і передав ОСОБА_5 вказаний транспортний засіб. Тоді ж, у грудні 2011 року, у АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 викликав невстановлених осіб та без згоди власника збув їм транспортний засіб ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 за 1050грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_6 шкоди на суму 26351 грн.
У суді ОСОБА_5 вину визнав частково, лише за незаконне заволодіння транспортним засобом вартістю 1000грн. та визнав вчинення шахрайства лише на меншу суму (3650дол.США).
Обвинувачений пояснив, що на початку 2004 року через ОСОБА_11 познайомився з ОСОБА_8 , якому пообіцяв пригнати автомобіль «Фольцваген» з Польщі. Для цього, у кінці квітня 2004 року, за місцем проживання, він отримав від потерпілого 2000 дол. США. Далі, в нього виникли проблеми з розмитненням спецтехніки і він у гуртожитку№5 педінституту позичив у ОСОБА_8 , в рахунок оплати автомобіля, ще 1500 доларів США. Після цього, біля старого стадіону, у м.Кам'янець-Подільському, по вул.Драгоманова, він отримав від потерпілого ще 150 дол. в рахунок оплати автомобіля. Всього, як стверджував обвинувачений, він взяв у потерпілого ОСОБА_8 3650 доларів США. Пізніше, у республіці Польща він придбав для ОСОБА_8 автомобіль «Фольцваген Пасат Б-3», проте не зміг його перегнати через проблеми на кордоні з розмитненням. Кошти потерпілому не повернув через важке матеріальне становище.
Щодо незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 обвинувачений пояснив, що у листопаді 2011 року звільнився з місць позбавлення волі і через скрутне матеріальне становище у нього виник умисел заволодіти і реалізувати автомобіль ОСОБА_12 про який йому розповів потерпілий у місцях позбавлення волі. Для цього, він, через спільного знайомого ОСОБА_13 довідався, де ОСОБА_6 передав автомобіль на реставрацію і зберігання. Після цього він зателефонував по одному з оголошень про придбання металобрухту і повідомив, що хоче здати на металолом автомобіль ГАЗ 69. По телефону він сказав невідомому куди під'їхати, щоб забрати автомобіль. Знаючи, що ОСОБА_6 , перебуває у місцях позбавлення волі, він обманув ОСОБА_9 та повідомив, що потерпілий дозволив йому реалізувати автомобільГАЗ-69 , а отримані кошти він передасть потерпілому у місця позбавлення волі, на що ОСОБА_9 не заперечив і передав йому вказаний транспортний засіб. Далі, він викликав невстановлених осіб та збув їм транспортний засіб ГАЗ-69 за 1050 грн.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_5 його вина повністю доводиться дослідженими у суді доказами обвинувачення.
Так, допитаний у суді потерпілий ОСОБА_8 підтвердив, що ОСОБА_5 , у квітні-травні 2004 року у м.Кам'янець-Подільському, зловживаючи довірою, під приводом придбання автомобіля "Фольксваген Пасат Б-3", заволодів його коштами на загальну суму 6150 доларів США. Зокрема, він передав ОСОБА_5 , у квітні 2004 року, біля гуртожитку№5 у автомобілі 650 доларів США, у травні у житлі обвинуваченого - передав ОСОБА_5 3000 доларів США, а 23 травня 2004 року у м.Кам'янець-Подільському, у гуртожитку №5, він передав обвинуваченому ще 2500 доларів США. Про передачу коштів ОСОБА_5 власноручно написав йому розписки, проте, коштів не повернув і обіцяного не виконав.
Потерпілий ОСОБА_6 у суді підтвердив, що з ОСОБА_5 перебував у місцях позбавлення волі, де повідомив обвинуваченому, що до затримання придбав ретро автомобіль ГАЗ-69, якого відремонтував і загнав до ОСОБА_9 на «Польські Фільварки» у м.Кам'янець-Подільському щоб покрасити і реставрувати. Під час реставрації ОСОБА_9 зняв декоративний руль, інші агрегати були на місці. У 2012 році від брата він довідався, що ОСОБА_5 , який звільнився раніше продав автомобіль невідомим людям, нібито, щоб передати йому кошти у місця позбавлення волі. Обставини незаконного заволодіння автомобілем пізніше підтвердили йому свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Потерпілий стверджував, що придбав автомобіль за 500 доларів США і ще 1000 доларів вклав у реставрацію автомобіля. У зв'язку з затриманням він не встиг переоформити автомобіль, тому технічний паспорт виписаний на ОСОБА_16 . У суді потерпілий пред'явив оригінал технічного паспорту серії НОМЕР_2 на автомобіль ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 ., копію якого долучив до матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с.16).
Допитані у суді свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили вину ОСОБА_5 .
Так, свідок ОСОБА_11 підтвердив у суді, що на початку 2004 року познайомив обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_8 з метою придбання автомобіля закордоном. При цьому, свідок був очевидцем того, як ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 для придбання автомобіля частину суми - біля 3650 доларів США., а всього Шиманський отримав від ОСОБА_8 кошти в сумі 6150дол. США. Далі, обвинувачений неодноразово обіцяв потерпілому та йому придбати автомобіль, але обіцянки не виконав.
Свідок ОСОБА_17 у суді підтвердив, що весною 2004 року, двічі підвозив ОСОБА_5 до гуртожитку, де проживав ОСОБА_8 , у якого обвинувачений брав кошти на придбання автомобіля. Йому відомо, що ОСОБА_5 обіцянки не виконав і автомобіль ОСОБА_8 не придбав.
Свідок ОСОБА_18 у суді підтвердив, що від імені власника - свого сина ОСОБА_16 , який проживає у м.Києві, продав потерпілому ОСОБА_6 автомобіль ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 за 500 доларів США, автомобіль був у справному стані, оскільки він доглядав за ним.
Свідок ОСОБА_13 підтвердив у суді, що його сусід ОСОБА_5 після звільнення з місць позбавлення волі у кінці 2011 року, повідомив йому, що ОСОБА_6 , який ще продовжував відбувати покарання, дозволив йому (обвинуваченому) забрати автомобіль щоб відремонтувати. Для цього, він спільно з ОСОБА_5 їздили до ОСОБА_9 , на вул.Зіньковецька Набережна, у м.Кам'янець-Подільському, де він повідомив Садового, що ОСОБА_6 дозволив ОСОБА_5 забрати автомобіль, після чого ОСОБА_14 віддав автомобіль обвинуваченому, який з невідомими відбуксирував транспортний засіб. Свідок бачив, що всі навісні вузли і агрегати були на місці.
Свідок ОСОБА_19 у суді підтвердила, що її співмешканець ОСОБА_9 дійсно у 2005-2011р.р. ремонтував автомобіль ГАЗ-69 для потерпілого ОСОБА_6 . У кінці 2011 року двоє невідомих прийшли і забрали цей автомобіль. Свідок підтвердила, що автомобіль був справний і всі необхідні агрегати були на ньому.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив у суді, що у 2004-2005р.р. потерпілий ОСОБА_6 приїхав автомобілем ГАЗ-69, якого залишив на реставрацію. Наприкінці 2011 року до нього приїхав свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , які повідомили, що ОСОБА_22 дуже важко у тюрмі і він попросив продати машину, а кошти передати у місця позбавлення волі. Обвинуваченого він не знав, але довірився йому, бо з ним був їх спільний знайомий та знайомий потерпілого - свідок ОСОБА_13 , останній запевнив, що цього хоче потерпілий. На наступний день приїхав ОСОБА_5 і двоє чоловіків та якась жінка, вона передала гроші ОСОБА_5 і той передав їм автомобіль ГАЗ 69. Далі, бортовим НОМЕР_3 , вони відбуксирували автомобіль у невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_9 стверджував у суді, що автомобіль потерпілого ГАЗ 69 був у доброму стані - після капітального ремонту, автомобіль був викрашений, поварений, у ньому було замінено всі потрібні запчастини. Для їзди на ньому слід було замінити акумулятор і купити оригінальну резину, вартість якої становить біля 1500грн. за одну резину. Свідок стверджував, що виконав ремонтних робіт на 500 доларів США, а запчастини та лакофарбові матеріали - купляв сам ОСОБА_6 також десь на суму біля 300 доларів США. У автомобілі проводилась повна заміна кожної лампочки, кожного потрібного болта, все куплялося нове, деякі вузли точились. Він провів капітальну реставрацію автомобіля. Потерпілий покращував його стан, встановив годинник від літака, встановив дорогий руль, хромував необхідні деталі і підбирав спеціальні болти. Свідок вважав, що вартість такого ретроавтомобіля у нереставрованому вигляді без резини може становити біля 2 тис. дол. США.
Свідок ОСОБА_20 у суді підтвердив, що у його брата - потерпілого ОСОБА_6 , до ув'язнення був автомобіль ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 , якого він віддав на реставрацію на «Польські фільварки». Автомобіль був справний та доглянутий, потерпілий ним користувався. Проте, коли у 2012 році він приїхав з закордону і хотів забрати автомобіль, але за місцем зберігання йому повідомили, що автомобіль вже забрали невідомі.
Свідок ОСОБА_21 , який є експертом оцінювачем колісних транспортних засобів, пояснив у суді, що на замовлення потерпілого ОСОБА_6 виконав звіт про середню ринкову вартість аналогічного автомобіля. При цьому, необхідну інформацію він отримав від потерпілого, користувався відповідними бюлетенями, каталогами, періодичними виданнями, інформацією з Інтернет сайтів та використав середньорічні показники пробігу. Вихідні дані про автомобіль були також підтверджені документами на цей транспортний засіб, які надав йому ОСОБА_6 . Маючи більше ніж десятилітній досвід у проведенні подібних експертиз - оцінки транспортних засобів, свідок ОСОБА_21 , як спеціаліст, у суді підтвердив свій звіт про середню ринкову вартість аналогічних автомобілів та наполягав, що вартість аналогічного автомобіля ГАЗ69, 1968 р.в. становить 26351грн.
Вина ОСОБА_5 доводиться і письмовими документами.
З копій розписок, які власноручно написав ОСОБА_5 Кушніру ОСОБА_7 вбачається, що обвинувачений отримав у потерпілого спочатку 3650 доларів США, а пізніше ще 2500 доларів США. (т.1 а.с.117, 118). Оригінали розписок потерпілий ОСОБА_8 зберігає у себе.
Потерпілий ОСОБА_6 у суді пред'явив оригінал технічного паспорту серії НОМЕР_2 на автомобіль ГАЗ-69 д.н.з. НОМЕР_1 ., копію якого долучено до матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с.16). Цим документом, а також свідченнями ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підтверджується факт придбання транспортного засобу і фактичне перебування його у власності ОСОБА_6 до незаконного заволодіння.
Зі звіту №284 від 27 грудня 2013 року про оцінку транспортного засобу вбачається, що середня ринкова вартість автомобіля ГАЗ-69, 1968 р.в. становить 26351 грн.
Оцінюючи досліджені у суді докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом, суд вважає, що вина ОСОБА_5 за ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 289 КК України доведена.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 , як умисне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою - шахрайство, вчинене повторно, у великих розмірах тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.3ст. 190 КК України; а також, як умисне незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2ст.289 КК України.
При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_5 раніше судимий за аналогічні корисливі злочини (т.1а.с.73-95, 136-152), його попередня судимість утворює кваліфікуючу ознаку інкримінованих злочинів - повторність. Він вчинив тяжкі злочини.
Обставиною, яка обтяжує його покарання є рецидив злочинів, тобто, вчинення нового умисного злочину, особою яка має судимість за умисний злочин.
ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання позитивно характеризується, утримує двох неповнолітніх дітей та батьків пенсіонерів, зареєстрований приватним підприємцем (т.1 а.с.63-73, 154-159).
Позитивні характеристики підсудного за місцем проживання, наявність на утриманні двох дітей та батьків пенсіонерів, важке матеріальне становище обвинуваченого, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання.
З врахуванням тяжкості злочину, особи винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, утримує батьків пенсіонерів та двох неповнолітніх дітей, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання реально, тому, приймає рішення про призначення йому мінімального покарання за санкцією ч.2ст.289 КК України та звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі на максимальний термін іспитового строку, тобто, суд застосовує вимоги ст.75 КК України. Оскільки суд звільняє від відбування покарання з іспитовим строком, додаткове покарання у виді конфіскації майна йому не призначається в силу вимог ст.77 КК України. При призначенні покарання суд враховує і те, що з моменту вчинення незаконного заволодіння минуло понад два роки і в цей період нових злочинів ОСОБА_5 не вчинив, а потерпілий ОСОБА_8 орієнтував суд призначити умовне покарання. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.3ст.190 КК України до постановлення попереднього вироку, тому, йому слід призначити покарання за цей злочин за правилами ч.4ст.70 КК України, зарахувавши у строк покарання повістю відбуте покарання за попереднім вироком. ОСОБА_5 4 листопада 2011 року звільнений безумовно на підставі п.«а» ст.3 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, тому підстав для визначення покарання за правилами ст. 71 КК України немає.
До вступу вироку у законну силу ОСОБА_5 слід залишити обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Цивільний позов у справі ОСОБА_8 не заявлявся, а позов ОСОБА_6 залишено без розгляду за заявою позивача.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -
ухвалив :
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 , ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.3ст.190 КК України - три роки позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.4 КК України, шляхом поглинення покаранням, яке призначено 17 березня 2009 року ухвалою колегії суддів Верховного Суду України (нею змінено вирок цього ж суду від 12 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2008 року та призначено остаточне покарання у виді п'ять років позбавлення волі) та повністю зарахувати ОСОБА_5 , як відбуте покарання за попереднім вироком. У зв'язку з відбуттям покарання за попереднім вироком, ОСОБА_5 слід вважати таким, що відбув покарання за ч.3ст.190 КК України.
- за ч.2ст.289 КК України - п'ять років позбавлення волі, на підставі ст.77 КК України, без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, та з'являтись у ці органи на реєстрацію.
До вступу вироку у законну силу залишити ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вирок можна оскаржити через суд, який його ухвалив, до апеляційного суду Хмельницької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники кримінального провадження вправі отримати у суді копію вироку.
Суддя: