Справа № 2/710/45/11
Провадження № 2/306/5/14
Рядок статзвіту № 36
21.01.2014 м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого-судді: Жиганської Н.М.
при секретарі: Попович Є.В.
з участю:
представника позивачки: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного особою, не здатною розуміти значення своїх дій,-
ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного особою, не здатною розуміти значення своїх дій.
В основу заявлених вимог позивач посилається на те, що в 1987 році, її тітка ОСОБА_5, склала на її ім'я заповіт, яким все своє майно, яке їй буде належати на день смерті, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося - заповідала їй. Заповіт посвідчено в державній нотаріальній конторі. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 померла і, в установлений законом строк, позивачка звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом. Листом за № 169/2009 від 30.10.2009 року державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори її було повідомлено, що ОСОБА_5 залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла громадянці ОСОБА_2. Заповіт було складено за три дні до смерті ОСОБА_5, хоча жодних для цього передумов у неї не було і за 22 роки існування попереднього заповіту в неї із спадкодавцем не було ніяких непорозумінь. ОСОБА_5 ніколи не висловлювала намірів про зміну раніше укладеного заповіту чи незадоволення відношенням щодо її догляду. Позивачка стверджує, що надати суду, у якості доказів, заповіту на її ім'я, документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на квартиру, не має можливості, оскільки ОСОБА_2 одразу після смерті ОСОБА_5 самочинно вселилася до приміщення квартири померлої та відмовилася надати їй на її вимогу вищевказані документи. Позивачка вважає складений заповіт на ім'я ОСОБА_2 від 27.08.2009 року недійсним, тому що ОСОБА_5 була учасником війни, вона хворіла, в неї розвивався віковий склероз, почастішали випадки несприйняття нею дійсних подій, відмічалися часті припадки істерії та депресії, спостерігався процес психічного розладу. У зв'язку із чим просить суд, визнати заповіт ОСОБА_5, посвідчений Свалявською державною нотаріальною конторою 27 серпня 2009 року на користь відповідачки ОСОБА_2 - недійсним. Призначити комплексну психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи могла ОСОБА_5, з урахуванням її вікових особливостей, паралічу та психічного стану, на момент складання заповіту 27 серпня 2009 року, розуміти значення своїх дій або керувати ними. Витребувати з Свалявської державної нотаріальної контори документи щодо складених ОСОБА_5 заповітів на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та із неврологічного відділення і архіву Свалявської центральної районної лікарні - історії хвороб та амбулаторну карточку з відомостями про лікування ОСОБА_5 (перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні Свалявської ЦРЛ з 06.07.2009 року по 22.07.2009 року та з 23.07.2009 року по 07.08.2009 року).
Позивачка в судове засідання не з'явилася, уповноваживши представника ОСОБА_1 представляти її інтереси в судовому засіданні. Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечують щодо заявлених вимог, вважають їх безпідставними та просять суд відмовити в задоволенні.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 27 серпня 2009 року ОСОБА_5 залишила заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі № 2402, відповідно до якого квартиру АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до довідки про смерть № 106/о № 89 від 1 вересня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Причина смерті - старість.
По справі призначено та проведено посмертну судово-психіатричну, комісійну судово-медичну експертизу, повторну комісійну судово-медичну експертизу.
Відповідно до акту № 242 посмертної судово-психіатричної експертизи обласної психіатричної лікарні м. Берегово встановлено: посмертна судово-психіатрична експертиза відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проведена з 06.12.2011 року по 09.12.2011 року, на вирішення якої були поставлені слідуючі питання:
В якому психіатричному стані знаходилася ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженка с. Велика Димерка, Київської області, під час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2?
Чи могла ОСОБА_5 за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та керувати ними?
Чи могли вплинути медичні препарати, які вживала ОСОБА_5 на її психічний стан та здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2? Якщо так, то в якій мірі та яким чином?
Чи наявність хвороби за діагнозом дисцикуляторна енцефалопатія з правобічним геміпарезом, статико-координаційними порушеннями та вегетосудинною лабільністю є обов'язковою умовою будь-яких психічних розладів здоров'я, які можуть створювати такі наслідки як непорозуміння значимості своїх дій, неможливості керувати ними?
В розпорядженні експертів знаходились матеріали цивільної справи № 2-45/11) та медична документація (амбулаторна карта РП м. Свалява, медичні карти з неврологічного відділення Свалявської ЦРЛ № 404/4472007/ року та № 2524/498/2007 року).
На підставі вивчення матеріалів цивільної справи № 2-45/11, комісія лікарів, судово-психіатричних експертів приходить до висновку, що у справі відсутня медична документація про стан здоров'я ОСОБА_5 27 серпня 2009 року, під час складання та посвідчення заповіту, а також сказані взаємовиключаючі покази свідків про стан здоров'я ОСОБА_5 В зв'язку з цим, комісія лікарів судово-психіатричних експертів не може прийти до однозначного висновку чи могла ОСОБА_5 за своїм психічним станом розуміти значенення своїх дій та вчинків 27 серпня 2009 року під час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2
Відповідно до акту № 33 комісійної експертизи Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи встановлено: судово-медична експертиза відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проведена з 11 квітня 2013 року по 06 червня 2013 року, на вирішення якої були поставлені слідуючі питання:
В якому психіатричному стані знаходилася ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженка с. Велика Димерка, Київської області, під час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2?
Чи могла ОСОБА_5 за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та керувати ними?
Чи могли вплинути медичні препарати, які вживала ОСОБА_5 на її психічний стан та здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2? Якщо так, то в якій мірі та яким чином?
Чи наявність хвороби за діагнозом дисцикуляторна енцефалопатія з правобічним геміпарезом, статико-координаційними порушеннями та вегетосудинною лабільністю є обов'язковою умовою будь-яких психічних розладів здоров'я, які можуть створювати такі наслідки як непорозуміння значимості своїх дій, неможливості керувати ними?
На підставі вивчення матеріалів: амбулаторної карти з Свалявської райполіклініки № 101-0056, заповненої на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якої відомо, що вона знаходилася на "Д" огляді; медичної карти № 4040/447 стаціонарного хворого з Свалявської ЦРЛ, заповненої на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з неврологічного відділення, з якої відомо, що вона поступила 06.07.2009 року з діагнозом остеохондроз шийно-грудного відділу хребта з вираженим больовим синдромом та 22.07.2009 року була виписана з діагнозом: постгерпетична нейропатія з стійким вираженим больовим синдромом, поширений остеохондроз хребта; медичної карти № 4524/498 стаціонарного хворого з Свалявської ЦРЛ, заповненої на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з неврологічного відділення, з якої відомо, що вона поступила 29.07.2009 року з діагнозом: дисциркуляторна енцефалопатія з помірним статико-координаційним порушенням. Виписана 07.08.2009 року з діагнозом: дисциркуляторна енцефалопатія з правобічним геміпарезом та статико-координаційними порушеннями та вегето-судинною лабільністю, експертна комісія прийшла до висновку: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1990 року стояла на обліку з діагнозом - простий міоптоз, часткова атрофія зорового нерву, астигматизм. З 1997 року у неї були виявлені такі захворювання: ІХС, гіпертонічна хвороба II ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна ретинопатія, атрофія зорового нерву. За рахунок частих гіпертонічних кризів і погіршення зору - засвідчувана потребувала стороннього догляду. Хвороба прогресує, до вище описаних захворювань, у засвідчуваної були виявлені такі захворювання як: гіпертонічна енцефалопатія з правобічним геміпарезом та статико-координаційними порушеннями та вегето-судинною лабільністю. Згідно показів свідка ОСОБА_7, засвідчувана "підписатися самостійно не могла, права рука в неї взагалі віджила, лівою вона не користувалася" (а.с.118); "поводилася дивно, "замедленно", висловлюватися не хотіла. В лікарні мала галюцинації (а.с.119). Згідно показів ОСОБА_8 - "Важко орієнтувалася в часі (а.с.163); "без кінця кормили ліками, вона постійно була в больовому шоці, права рука не рухалася, в неї були провали в пам'яті, вночі їй здалося, що хтось приходить до неї" (а.с.195).
Згідно медичної практики та літературних даних - судинні захворювання головного мозку - часто приводять до психічних розладів. Про таку паталогію описано Вуазеком, Бінсвангером, Альцгеймером, Сухановим, Введенським. Сумуючі клінічні прояви, які були виявлені у засвідчуваної, з урахуванням вищеописаних захворювань, які відмічені в медичній документації засвідчуваної, з врахуванням її віку, неможливість рухати правою рукою та беручи до уваги покази свідків (ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших), комімсія прийшло до висновку, що у громадянки ОСОБА_5 скоріше всього був психічний розлад у вигляді "важкої прогресуючої артеріосклеротичної дегенерації мозку", що дає підстави говорити про те, що під час підписання заповіту - громадянка ОСОБА_5 могла не розуміти значення своїх дій, тим більше, підписуватися правою рукою, яка в неї, згідно виставленого діагнозу - не працювала.
Захворювання у вигляді дисциркуляторної енцефалопатії з правобічним геміпарезом та статико - координаційними порушеннями та вегето-судинною лабільністю - що являється судинними захворюваннями головного мозку, як правило із наступленням більш зрілого (старшого) віку та недостатньо-ефективним лікуванням, недотримання кваліфікованої медичної допомоги, можуть приводити до так званих "розладів психіки". "Розлади психіки" - можуть мати різні форми, це:
- невротична форма;
- важка прогресуюча артеріо склеротична дегенерація мозку;
- біневангерівська форма;
- периваскулярний гліом;
- "старческе" запустіння кори.
Всі вищеперераховані форми психічних розладів - при судинних захворюваннях головного мозку - можуть створювати такі наслідки, як непорозуміння значення своїх дій та неможливість керувати ними.
Відповідно до акту № 66 комісійної експертизи Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи встановлено: судово-медична експертиза відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проведена з 06 вересня 2013 року по 14 листопада 2013 року, на вирішення якої були поставлені слідуючі питання:
В якому психіатричному стані знаходилася ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженка с. Велика Димерка, Київської області, під час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2?
Чи могла ОСОБА_5 за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та керувати ними?
Чи могли вплинути медичні препарати, які вживала ОСОБА_5 на її психічний стан та здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2? Якщо так, то в якій мірі та яким чином?
Чи наявність хвороби за діагнозом дисцикуляторна енцефалопатія з правобічним геміпарезом, статико-координаційними порушеннями та вегетосудинною лабільністю є обов'язковою умовою будь-яких психічних розладів здоров'я, які можуть створювати такі наслідки як непорозуміння значимості своїх дій, неможливості керувати ними?
На основі вищевказаних даних комісійної судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з врахуванням даних "Висновку експерта" № 33 комісійно судово-медичної експертизи від 06.06.2013 року, судово-медична експертна комісія приходить до висновку: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1990 року перебувала на обліку з діагнозом - простий міоптоз, часткова атрофія зорового нерву, астигматизм. З 1997 року у неї були виявлені такі захворювання: ІХС, гіпертонічна хвороба II ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна ретинопатія, атрофія зорового нерву. За рахунок частих гіпертонічних кризів і погіршення зору - засвідчувана потребувала стороннього догляду. Хвороба прогресує, до вище описаних захворювань, у засвідчуваної були виявлені такі захворювання як: гіпертонічна енцефалопатія з правобічним геміпарезом та статико-координаційними порушеннями та вегето-судинною лабільністю. Підстав вважати, що ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними не виявлено, в медичній документації, заповненої на ім'я, а також в матеріалах справи - не виявлено. А тому слід розуміти, що психічний стан її не міг завадити їй приймати рішення під час складання та підписання заповіту. Медичні препарати, які отримувала ОСОБА_5, не могли вплинути на її психічний стан, розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання заповіту на користь ОСОБА_2, так як ніяких психотропних чи анксіолітичних медичних препаратів їй не призначалося. Наявність хвороби з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія з правобічним геміпарезом та статико-координаційними порушеннями та вегето-судинною лабільністю не є обов'язковою умовою будь-яких психічних розладів здоров'я, які можуть створити такі наслідки, як непорозуміння значимості своїх дій та можливість керувати ними, що чітко підтверджується відсутністю показів та відсутністю оглядів її психіатром як під час стаціонарного лікування, так і під час лікування її в амбулаторних умовах на протязі всього життя.
Покази свідків лікарів:
- Свідок ОСОБА_10, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що працює завідуючою терапевтичного відділення Свалявської ЦРЛ. ОСОБА_5 оглядала вдома, вона скаржилася на ярко виражений больовий синдром в хребті та сильні болі в серці. На запитання ОСОБА_10, ОСОБА_5 сказала, що лікував її ОСОБА_11, просила призначити уколи та поміряти тиск. На запитання відповідала нормально, складалося враження адекватної людини, ніяких розладів психіки не наблюдалося. ОСОБА_10 призначила ОСОБА_5 знеболюючі, ліки для серця та снодійні від безсоння, все записала на листочку, чи була амбулаторна картка - не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_12, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем-терапевтом Свалявської ЦРЛ. В серпні 2009 року він не працював дільничим лікарем, але оскільки нікого у відділенні не було - на виклик до ОСОБА_5 пішов він. Прийшов до неї десь об 11:00 годині. На всі його запитання ОСОБА_5 відповідала киванням голови. ОСОБА_12 попросив амбулаторну карточку, щоб мати інформацію про наявні захворювання ОСОБА_5 та виписку із стаціонару про призначене лікування, ОСОБА_2 надала йому стару карточку, а епікризу у неї не було. ОСОБА_12 оглянув хвору, лікування не призначав. В прописаних ним ліках були: ніцеріум для покращення обміну в головному мозку, вітаміни групи "В" - для покращення нервової системи, дуфалак для покращення роботи кишківника, ліки для покращення пам'яті, оскільки хвора тяжко говорила, двічі лежала в неврології, була лежача, на деякі питання просто "кивала головою".
Свідок ОСОБА_11, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем Свалявської ЦРЛ. ОСОБА_5 лікувалася в лікарні двічі, була виписана в доброму стані, є два діагнози: герпес (який не впливає на психіку) та предінсультний стан (при якому можна бути неадекватною), але він з нею розмовляв і не помічав, щоб ОСОБА_5 була неадекватною. Її лікував ще лікар ОСОБА_13, виписував якісь їй заспокійливі препарати і чи мають вони побічні дії - він не знає, оскільки такими не користується. ОСОБА_5 лікувалася стаціонарно та їй призначалися ліки. Вдома у хворої ОСОБА_5 він був двічі, при цьому відмітки ніде не ставив. Коли востаннє бачив ОСОБА_5 - то вона почувалася нормально.
Свідок ОСОБА_14, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем Свалявської ЦРЛ та запевнив, що в їх відділенні хвора ОСОБА_5 не лікувалася і він її не пам'ятає як пацієнтку.
Свідок ОСОБА_15, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем-невропатологом Свалявської ЦРЛ. До ОСОБА_5 приїжджав на виклик, вона була вдома сама. Оглянувши її, запрпонував лягти в лікарню, оскільки мав підозри на туберкульоз хребта, але ОСОБА_5 - відмовилася. Написав на листочку ліки, щоб зняти больовий синдром. Туберкульоз хребта не може впливати на розумові здібності, це його думка як спеціаліста, тим більше, що розмова між ними була нормальною, поведінка її адекватною і він би не прописав їй ніяких ліків, якби захворювання могло впливати на розумові здібності.
Свідок ОСОБА_13, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем - невропатологом Свалявської ЦРЛ. Хвора ОСОБА_5 лікувалася в неврологічному відділенні нетривалий час, приблизно 2 тижні. Стан її був середньої тяжкості, вона була при свідомості. Енцефалопатія не впливає на розумові здібності. Медичні препарати, ліки, які призначалися ОСОБА_5 в неврологічному відділенні на розумові здібності не впливають, вони просто знімають больовий синдром, а хвороба, що вказана в епікрізі - на психічний стан також не впливає. В період лікування у ОСОБА_5 не було відхилень у сприйнятті, вона розумово правильно все сприймала і була адекватною.
Відповідно до ст. 225 ЦК України - правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" - "Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК - суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 1233.ЦК України - "Поняття заповіту":
1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно ст. 1248. ЦК України " Посвідчення заповіту нотаріусом":
1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Таким чином, належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_5 перебувала у стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Зокрема, висновок жодної з проведених експертиз, не дав конкретного та однозначного висновку про те, що ОСОБА_5 перебуала у стані коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Допитані в судовому засіданні, в якості свідків, лікарі Свалявської ЦРЛ також не підтвердили наявність психічних розладів у гр. ОСОБА_5
Також судом встановлено, що ОСОБА_5, навіть перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Свалявській ЦРЛ, жодного разу не оглядалася лікарем психіатром, про що свідчить відсутність відповідних записів у медичній документації.
За таких умов позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 215 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного особою, не здатною розуміти значення своїх дій, відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на рішення Свалявського районного суду подається до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.
ГОЛОВУЮЧИЙ: Н. М. Жиганська