Справа № 121/9606/13-ц
2/121/3232/13
(з а о ч н е)
05 грудня 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим
у складі суду: судді Прищепа О.І., при секретарі Герман Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Ялта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особу такою, що втратило прав користування житловим приміщенням, -
Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований у квартирі, як член родини колишнього співвласника ОСОБА_3, яка була дружиною позивача та померла. Протягом останніх трьох років відповідач за місцем реєстрації не з'являвся, зобов'язання щодо утримання квартири не виконував, отже може бути визнаний судом таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, внаслідок тривалого не проживання за вказаною адресою та втратою члена сім'ї, яка була співвласником квартири. Оскільки позивачу не відомо місце знаходження відповідача, він змушений звернутися до суду з вказаною позовною заявою.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений завчасно, просив розглянути справу у його відсутність в заочному порядку, на позовних вимогах наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, але поважності причин неявки в судове засідання не надав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.03.2007 року, реєстровий номер 839 та договору дарування ? частки квартири від 26.07.2013 року, реєстровий номер 1787, позивач є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6-7,9-10).
За вказаною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка померла 23.10.2013 року і досі не знята з реєстраційного обліку, та відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач зареєстрований за вказаною адресою з 2009 року, однак останні три роки за місцем реєстрації не проживає, особистих речей в квартирі не має, витрат з оплати комунальних платежів відповідач не несе, участі в належному утриманні квартири не приймає. Перебування не реєстраційному обліку відповідача в квартирі АДРЕСА_1, веде до нарахування оплати за комунальні платежі на його особу, які сплачує позивач у справі, як єдиний власник квартири. Такі витрати є зайвими та необґрунтованими, оскільки відповідач фактично у квартирі не проживає протягом тривалого часу.
Право власності гарантується кожному. Кожен має право на захист свого права власності.
Враховуючи обставини справи, та керуючись ст.11, 15, 16, ч.2 ст. 386, ст. 391 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивач має право на реалізацію свого права володіння нерухомим майном, а також має право вимагати усунення перешкод у її користуванні, шляхом визнання особи, яка не проживає у квартирі та не є членом його родини, такою, що втратила право користування квартирою позивача.
Оскільки обставини справи доведені позивачем, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Питання, щодо розподілу судових витрат слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України. Оскільки позов задоволений в повному обсязі, то суму сплачену під час звернення до суду позивачем слід стягнути на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 386, 391 ЦК України, 3, 8, 10, 11, 57 - 61, 79, 88, 174, 197, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспортні дані та ідентифікаційний код суду не відомі, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.
суддя - О.Прищепа