14 січня 2014 року 810/7112/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-1018 від 21.11.2013 про сплату боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6251,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства нарахував борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску не врахувавши, що позивач є пенсіонером за віком і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідач проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях.
В обґрунтування заперечень на адміністративний позов відповідач зазначив, що від сплати єдиного внеску звільняються тільки особи, які є пенсіонерами за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже, не є пенсіонером за віком в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
29.01.1999 ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 28.05.2012, суб'єкт господарювання ОСОБА_1 є платником єдиного податку (а.с. 12).
З пенсійного посвідчення НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 виданого Пенсійним фондом України 23.01.2013 вбачається, що позивач отримує пенсію за віком (а.с. 8).
В матеріалах справи наявна копія посвідченням серії НОМЕР_6 виданого 14.03.1994 Київською обласною державною адміністрацією про те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (а.с. 9).
Відповідно до розрахунку боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 21.11.2013, у позивача наявна заборгованість у розмірі 6251,71 грн., а саме, за період: за 2011 рік - 35,89 грн. у тому числі 34,84 грн. штрафна санкція та 1,05 грн. пеня, за березень 2012 року - 372,33 грн., за II квартал 2012 року - 1138,86 грн., за III квартал 2012 року - 1147,17 грн., за IV квартал 2012 року - 1169,40 грн., за I квартал 2013 року 1194,03 грн. та за II квартал 2013 року - 1194,03 грн. (а.с. 22).
21.11.2013 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-1018 про сплату боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6251,74 грн. (а.с.11).
Не погоджуючись із вказано вимогою позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
З 6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07.07.2011, яким статтю 4 Закону №2464-VІ доповнено частиною четвертою, і відповідно до якої, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаною нормою Закону чітко визначено, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонерами, що отримують пенсію за віком або по інвалідності, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями вищезазначеної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV".
Абзац 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII зазначає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
У даному випадку положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Обставина щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, а також, перебування позивача на спрощеній системі оподаткування відповідачем не заперечується.
Крім того, позивач є пенсіонером за віком в розумінні положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV оскільки йому призначено і виплачується пенсія за віком, як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а призначення, чи виплата такого виду пенсійних виплат, як пенсія за віком із зниженням пенсійного віку цим Законом не передбачена.
Положеннями статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; (пункт "б" статті 2 втратив чинність на підставі Закону №2603-IV від 31.05.2005).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Також, суд звертає у вагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з вищевикладеним, слід зазначити, що сформована відповідачем вимога за №Ф-1018 від 21.11.2013 про сплату боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправною і підлягає скасуванню частково. А саме, в частині нарахування боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за I квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн. та за II квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн., оскільки, позивач є фізичною особою-підприємцем, що обрала спрощену систему оподаткування та з 23.01.2013 отримує пенсію за віком.
Пункт 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окрооемих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В супереч цим вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів правомірності його дій щодо прийняття відповідної вимоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну вимогу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за №Ф-1018 від 21.11.2013 в частині нарахування боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за I квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн. та за II квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України несплачену частину судового збіру в розмірі 891,22 (вісімсот дев'яносто одна гривня 22 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Басай О.В.