22 січня 2014 року Справа № 133946/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Рибачука А.І., Левицької Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
представника відповідача Яремака Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і К» до державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор і К» (далі - ТОВ «Віктор і К») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області (далі - ДПІ) № 0000021502 від 29.06.2011 року, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 257720 грн..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі № 2а-2259/11/0970 позов було задоволено.
У своїй апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Віктор і К» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Віктор і К» з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ по операціях з ТОВ «Укрдрім» за лютий 2011 року, про що складено акт перевірки від 16.06.2011 року №197/15-0/25598240.
При проведенні було встановлено, що ТОВ «Віктор і К» отримано шкіру великої рогатої худоби (далі - ВРХ) та натрій сірчистий згідно з накладною № 271 від 04.02.2011 року від ТОВ «Укрдрім» на загальну суму 1555321,20 грн., у т.ч ПДВ 259220,20 грн. Умови поставки згідно умов договору: СРТ, склад покупця.
Станом на 01.03.2011 року заборгованість перед ТОВ «Укрдрім» становить 1643067,20 грн. Позивачем у ході перевірки не надано документів, які підтверджують факт проведення вказаної операції, а саме: копії рахунку-фактури на оплату, копії товарно-транспортної накладної, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку по контрагенту ТОВ «Укрдрім», а також доказів подальшої реалізації товару.
Відповідно до отриманої відповіді від ТОВ «Віктор і К» № 2-5/2011 від 12.05.2011 року реалізація шкір великої рогатої худоби не здійснювалась, а передана на промислову переробку на ТОВ «Спіловер» (надано копію видаткової накладної № 1 від 18.02.2011 року), а натрій сірчистий реалізований даному платнику (надано копію податкової накладної № 1 від 18.02.2011 року).
До ДПІ в Печерському районі м. Києва було направлено запит 13.04.2011 року за №198/7/15-2 про надання інформаційної довідки щодо контрагента ТОВ «Укрдрім». ДПІ в Печерському районі 06.06.2011 року надіслано акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Укрдрім» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Віктор і К» відомостей у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства ТОВ «Укрдрім» не встановлено. Відповідно до проведеного аналізу наявних даних в автоматизованих системах встановлено відсутність у ТОВ «Укрдрім» основних фондів 1, 2, 3 груп, інформація щодо оренди основних фондів, складських приміщень відсутня.
Виходячи з наведеного, на переконання податкового органу, ТОВ «Укрдрім» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Віктор і К» та ТОВ «Укрдрім» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
На підставі аналізу приписів ч.2 ст. 30, 92, 203, 215, 216, 234, 626, 629, 655, 658, 662,664 ЦК апелянт наполягає на тому, що укладені між ТОВ «Віктор і К» та ТОВ «Укрдрім» правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, є нікчемним та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Окрім того, апелянт наполягає на тому, що виходячи з положень ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Відтак ТОВ «Віктор і К» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТОВ «Укрдрім», і дані, наведені в декларації з ПДВ за лютий 2011 року про обсяги податкового кредиту в загальній сумі ПДВ 259220,20 грн., отриманого від ТОВ «Укрдрім», не є дійсними і висновки зроблені ДПІ в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Віктор і К» є в вірними.
Представник ДПІ у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «Віктор і К» на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що посилання відповідача на інформацію ДПІ в Печерському районі щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Укрдрім» не є доказами, які б свідчили про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Віктор і К» з ТОВ «Укрдрім», оскільки на момент укладення умов договору між контрагентами ТОВ «Укрдрім» було зареєстровано у встановленому законом порядку, йому було видано свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується актом перевірки №197/15-0/25598240 від 16.06.2011 року. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному на момент проведення перевірки законодавству.
Покупець не може нести відповідальність за неподання декларацій за відповідні періоди продавцями і чинним законодавством України не передбачено підстав для донарахування податковим органом ПДВ при неподанні декларації продавцем.
Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, з якою погодився суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як безспірно встановлено судом, ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Віктор і К» з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ по операціях з з ТОВ «Укрдрім» за лютий 2011 року, про що складено акт перевірки від 16.06.2011 року №197/15-0/25598240.
При проведенні було встановлено, що ТОВ «Віктор і К» отримано шкіру ВРХ та натрій сірчистий згідно з накладною № 271 від 04.02.2011 року від ТОВ «Укрдрім» на загальну суму 1555321,20 грн., у т.ч ПДВ 259220,20 грн.
Документів, які підтверджують факт проведення вказаної операції (копії рахунку-фактури на оплату, копії товарно-транспортної накладної, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку по контрагенту ТОВ «Укрдрім»), а також доказів подальшої реалізації товару, позивачем надано не було.
У відповідь на запит 13.04.2011 року за №198/7/15-2 про надання інформаційної довідки щодо контрагента ТОВ «Укрдрім» ДПІ в Печерському районі 06.06.2011 року відповідачу надіслано акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Укрдрім» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Віктор і К» відомостей у зв'язку із не встановленням місцезнаходження підприємства ТОВ «Укрдрім». Відповідно до проведеного аналізу наявних даних в автоматизованих системах встановлено відсутність у ТОВ «Укрдрім» основних фондів 1, 2, 3 груп, інформація щодо оренди основних фондів, складських приміщень відсутня.
Окрім того, відповідно вироку Київського районного суду м. Сімферополя від 08.05.2012 року у справі № 1/0109/50/2012, який набрав законної сили 23.08.2012 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з січня по травень 2011 року придбали ряд підприємств, серед яких і ТОВ «Укрдрім», з метою пособництва суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків шляхом укладення фіктивних (безтоварних) договорів і протягом вказаного періоду ТОВ «Укрдрім» реальної господарської діяльності не проводило.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом було зроблено правильний висновок про те, що ТОВ «Укрдрім» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, і фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Віктор і К» та ТОВ «Укрдрім» є безтоварними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними, а отже позовні вимоги ТОВ «Віктор і К» є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області задовольнити.
Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі № 2а-2259/11/0970 та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і К» відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді А.І.Рибачук
Н.Г.Левицька
Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2014 року.