04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" січня 2014 р. Справа№ 910/16640/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
в судове засідання з'явився прокурор Жовтун Н.Б. - посв. від 21.08.2013 року № 019901
за участю представників
від позивача 1: Гаврилюк М.Г. - дов. від 13.01.2014 року № 102/01/11-172
від позивача 2: не з'явилися
від відповідача: Гуласарян Д.В. - дов. від 25.12.2013 року № 2339
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року
у справі № 910/16640/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва (м. Київ) в інтересах держави в особі
1. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ)
2. Комунального підприємства „Ватутінськінвестбуд" (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м. Київ)
про розірвання договору оренди та повернення приміщення
До господарського суду міста Києва звернувся Заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства „Ватутінськінвестбуд" з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди № 1633 „Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду", укладеного 01.01.2010 року між позивачем 2 та відповідачем, та про зобов'язання відповідача повернути позивачу 2 орендоване приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 кв.м шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі.
Рішенням від 28.10.2013 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив. Розірвав договір № 1633 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду на використання нежитлових приміщень, укладений між КП „Ватутінськінвестбуд" та ФОП ОСОБА_4 Зобов'язав ФОП ОСОБА_4 повернути КП „Ватутінськінвестбуд" орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 кв.м шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі. Стягнув з ФОП ОСОБА_4 2 294 грн. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджет України, що передбачений для зарахування судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі № 910/16640/13 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/16640/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.
В судове засідання 15.01.2014 року повноважні представники позивача 2 не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засіданні були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні 15.01.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Прокурор та представник позивача 1 проти вимог апеляційної скарги заперечували.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.01.2010 року Комунальне підприємство „Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (орендар) уклали договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду № 1633, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 року № 1229 (додаток 2, пункт 61) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі об'єкт оренди, за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 кв.м.
Відповідно до п. 9.1 договору від 01.01.2010 року № 1633 строк його дії встановлювався з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Після закінчення строку дії договору оренди КП „Ватутінськінвестбуд" не заперечувало проти користування ФОП ОСОБА_4 об'єктом оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином договір оренди від 01.01.2010 року № 1633 за відсутності заперечень продовжувався до 01.01.2011 року та до 01.01.2012 року.
Додатковою угодою від 01.11.2011 року № 1 до договору оренди від 01.01.2010 року № 1633 строк його дії було продовжено до 31.03.2012 року.
Після цього за відсутності заперечень договір оренди продовжувався до 30.06.2013 року та до 30.09.2014 року, та був чинним на момент звернення з позовом до суду.
В п. 4.1.2 договору від 01.01.2010 року № 1633 сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний протягом місяця починаючи з дати укладення договору застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач в порушення умов договору в місячний термін не застрахував орендоване майно.
Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки згідно із ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору не допускається, то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору від 01.01.2010 року № 633 в частині виконання свого обов'язку по страхуванню об'єкта оренди.
Також з матеріалів справи вбачається, що умови договору щодо обов'язку страхування об'єкта оренди не були виконані і на момент звернення з позовом до суду (28.08.2013 року).
Відповідачем було надано місцевому господарському суду договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 23.10.2013 року № 011-10/12-0764-10, проте таке страхування було вчинено невчасно і після звернення з позовом до суду, а тому не може розцінюватися як належне виконання обов'язків по договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Таке ж викладено у п. 6.7 договору оренди від 01.01.2010 року № 1633. При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт невиконання відповідачем свого обов'язку по страхуванню об'єкта оренди протягом місяця після укладення договору оренди, а також після пролонгації його дії, доведений суду, а відтак позовна вимога про розірвання договори оренди через невиконання орендарем своїх обов'язків підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 14.03.1995 року № 98/95-ВР, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з п. 7.4 договору від 01.01.2010 року № 1633 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В зв'язку з тим, що господарським судом розірвано договір оренди від 01.01.2010 року № 1633 та у відповідача відпала правова підстава для користування орендованим приміщенням, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендодавцю орендоване приміщення шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Факт не проведення оцінки орендованого майна не може бути підставою для його розірвання, оскільки оцінка мала проводитися до укладання договору (п. 5.7 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250), та на підставі такої оцінки мав би бути визначений розмір орендної плати.
Тобто факт відсутності оцінки впливає лише на дійсність такого договору. Проте, оскільки прокурор та позивачі не оскаржували дійсність договору, то такі доводи як підстава для розірвання відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року по справі № 910/16640/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року по справі № 910/16640/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/16640/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__20.01.2014 р.__
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді І.А. Іоннікова
О.М. Коротун