"21" січня 2014 р.Справа № 5016/192/2011(7/2)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лашина В.В.
Суддів: Філінюк І.Г.
Воронюка О.Л.
склад колегії суддів змінено розпорядженням №75 від 20.01.2014р.
При секретарі Філончук Т.М.
За участю представників сторін:
Від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Алешкевич Л.М., довіреність № 09-32/1221, від 22.10.13;
Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2013р.
у справі № 5016/192/2011 (7/2)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанку в м. Миколаїв"
до Державного підприємства „Миколаївський ремонтно-механічний завод"
про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.03.2011 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанку в м. Миколаїв» (в подальшому за текстом - ПАТ «Промінвестбанк») задоволено, на користь позивача з Державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод» стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 1 200 000 грн., проценти за користування кредитними коштами в сумі 574 553,42 грн., 94 915,07 грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 37 066,04 грн. пені за прострочення сплати процентів, 3 % річних за кредитом в сумі 18246,57 грн., 3% річних по відсоткам в сумі 7133,12 грн., інфляційних втрат по кредиту в сумі 67 200 грн., інфляційних по відсоткам в сумі 24945,56 грн., 20240,60 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання цього рішення 15 квітня 2011 року господарським судом Миколаївської області виданий наказ № 5016/192/2011 (7/2).
29 листопада 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області звернувся до господарського суду з заявою про видачу дублікату зазначеного наказу у порядку статті 120 ГПК України, обґрунтовуючи це тим, що 04.09.2012 р. держвиконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, яку, разом із оригіналом наказу господарського суду № 5016/192/2011 (7/2) від 15.11.2011 р., було направлено поштою на адресу ПАТ «Промінвестбанк». Однак, як зазначає заявник, такого листа останній не отримував, при цьому, відсутність оригіналу виконавчого документа обмежує стягувача в праві повторного його пред'явлення до виконання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2013 р. (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області № 02.1-24/10535 від 26.11.2013 р. про видачу дублікату наказу від 15.04.2011 р. по справі № 5016/192/2011(7/2) відмовлено.
Не погоджуючись зі згаданою ухвалою, ПАТ «Промінвестбанк» в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви про видачу дублікату наказу по справі № 5016/192/2011(7/2), посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального права, оскільки суд безпідставно обмежив право стягувача на пред'явлення наказу суду до 05.09.2013 року незважаючи на те, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа перериваються саме пред'явленням його до виконання та після повернення виконавчого документа строк встановлюється з дня його повернення. Також скаржник звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала винесена без участі сторін та виходячи лише з обставин, викладених у заяві держвиконавця, які не відповідають дійсності.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувача або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, судових наказів.
Частинами 1, 2 статті 120 ГПК України встановлено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.
До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи імперативні приписи наведеної правової норми, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених частиною третьою ст. 120 ГПК України, а саме: до заяви державного виконавця не додано власної довідки про втрату наказу, або довідки органу зв'язку чи установи банку, в разі якщо наказ було втрачено даними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області до заяви до заяви № 02.1-24/10535 від 26.11.2013 року не надано відповідної довідки про втрату наказу.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов правомірних висновків про відсутність правових підстав для видачі дублікату судового наказу.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає безпідставними вимоги скаржника про постановлення нового судового рішення щодо задоволення заяви держвиконавця з вказаного питання.
До того ж, за змістом статей 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання судовим рішенням законної сили. Аналогічна правова позиція відображена у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» з відповідними змінами та доповненнями.
Не може погодитися колегія суддів й з доводами ПАТ «Промінвестбанк» щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок неповідомлення сторін про дату розгляду заяви про видачу дублікату судового наказу, оскільки статтею 120 ГПК України не передбачено обов'язкової участі сторін чи інших осіб у вирішенні цього питання.
Разом з тим, судова колегія вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про можливість пред'явлення наказу господарського суду лише до 05.09.2013 р.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» судові накази можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.
Згідно до статті 23 згаданого Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
У своїй заяві про видачу дублікату судового наказу головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області вказує, що 04.09.2012 р. ним на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Заявник зазначає, що копію цієї постанови супровідним листом від 06.09.2012 р. за вих. № 11.1-41/14561 було направлено сторонам виконавчого провадження, а ПАТ «Промінвестбанк» - разом з додатком оригіналу виконавчого документа.
Однак з наданих держвиконавцем матеріалів вбачається лише винесення постанови від 04.09.2012 р., але не підтверджується належними доказами її надіслання та отримання стягувачем.
Водночас, такі висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення заяви держвиконавця про видачу дублікату судового наказу по суті, а тому достатніх правових підстав для скасування оскарженої ухвали господарського суду Миколаївської області не має.
Керуючись ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2013 року у справі № 5016/192/2011 (7/2) - без змін.
Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2014р.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя І.Г.Філінюк
Суддя О.Л. Воронюк