Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" січня 2014 р.Справа № 922/4866/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до КП теплових мереж Харківського району Харківської РДА, смт. Хорошеве
про стягнення 551434,86 грн.
за участю представників:
позивача - Подшебякіна О.М., довіреність №48/10 від 30.12.13 р.,
відповідача - Литвиненко Ю.О., довіреність №7/17 від 08.01.14 р.,
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з КП теплових мереж Харківського району Харківської РДА заборгованість за поставлений природний газ в сумі 485033,04 грн., пеню в сумі 23036,64 грн., штраф в сумі 33952,31 грн., 3% річних в сумі 9412,87 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 26.11.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
05.12.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
05.12.13р. представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
13.01.14р. представник позивача надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру нестойки.
15.01.14р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засідання 15.01.13р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.13р. просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
31 травня 2012 року між ДК "Газ України" ПАК "Нафтогаз України" (Кредитор) та КПТМ Харківського району Харківської РДА (Боржник) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-258.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - "реструктуризація"), що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 14.10.2010 №06/10-1034-ТЕ-31 (надалі - Договір поставки природного газу).
Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони передбачили, що загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п. 1.-1. цього Договору, складає 4526974,79 грн., станом на 31.03.12р., що підтверджується Актом звірки розрахунків. Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому договорі. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Однак, КПТМ Харківського району Харківської РДА свої зобов'язання щодо виконання умов Договору виконало не в повному обсязі, перерахувало 485033,04 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 485033,04 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором №14/12-258 від31.05.12р. у сумі 485033,04 грн. суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 485033,04 грн. заборгованості правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 23036,64 грн. та 7% штрафу в сумі 33952,31 грн.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заборгованість по договору реструктуризації заборгованості від 31.05.2012р. №14/12-258 виникла по незалежним від КПТМ обставинам, а саме через невідповідність діючого тарифу на теплову енергію економічно обгрунтованому тарифу.
Факт невідповідності діючого тарифу на теплову енергію економічно обгрунтованому тарифу підтверджується нормативно-правовими актами. Так, відповідно до п.1 Листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України "Про надання інформації" від 06.07.2012 р. № 7/20 - 11089 "на виконання законів України від 12.04.2012 N3 4647-УІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та від 08.06.2012 № 4961-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" щодо розрахунків енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".
В зв'язку з цим, борг держави за 2012р. та за 2013 роки із-за різниці в тарифах на послуги з теплопостачання перед КПТМ складає 9 513 914,46 грн., яка до цього часу відповідачу не відшкодована.
Таким чином, заявлена основна заборгованість КПТМ у розмірі 485033,04 грн. перед Позивачем виникла не з вини Відповідача, а з незалежних від Відповідача обставин, а відповідно до ст.218 ГК України та ст. 614,617 ЦК України "Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини...", при відсутності вини суд має право зменшити розмір відповідальності, повністю або частково звільнити Відповідача від відповідальності.
Також, відповідач зазначив, що основний прибуток у КПТМ - це оплата юридичними та фізичними особами послуг з теплопостачання, в той час коли станом на 01.06.2013р. загальний борг споживачів перед КПТМ складає 27, 4217 млн. грн.
Одночасно відповідач повідомив, що КПТМ систематично проводить претензійно - позовну роботу по стягненню заборгованості з населення. Тільки за період з 01.01.2013р по 01.12.2013р. було заявлено 770 позовів на суму 3887,91 тис. грн., укладено 502 договори на реструктуризацію боргів на суму 305824,03 грн., що підтверджується інформацією про стан виконання претензійно - позовної роботи підприємства.
Зважаючи на вищенаведене, у зв'язку з незалежними від відповідача обставинами, а саме: невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обгрунтованому тарифу і, як наслідок заборгованості держави за 2012р. та за 2013р., через різницю в тарифах на послуги з теплопостачання у розмірі 9 513 914,46 грн. перед КПТМ, а також щомісячними відрахуваннями на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у розмірі від 82,72% до 97,20% усіх надходжень від споживачів в рахунок сплати боргу за спожитий газ, у відповідача утворилася основна заборгованість за договором від 31.05.2012р. №14/12-258 у розмірі 485033,04 грн.
Таким чином, беручи до уваги те, що підприємство є збитковим, що підтверджується балансом на 30.06.2013 року та, крім того, враховуючи часткову проплату відповідачем суми основного боргу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% та стягнути відповідача пеню в сумі 11518,32 грн., штраф в сумі 16976,15 грн. в частині стягнення пені в сумі 11518,32 грн. та штрафу в сумі 16976,15 грн. відмовити.
Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам № 08/369-07, 08/101-09, 58/156-10, 33/154-10, 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/4764/12, 5023/5039/12.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9412,87 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі в сумі 9412,87 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська обл., Харківський район, смт. Хорошеве, вул. Горького,1, р/р №260063013297 у Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, №26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876) основний борг у розмірі 485033,04 грн., 11518,32 грн. пені, 16976,15 грн. штрафу, 3% річних в розмірі 9415,87 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 11029,00 грн.
В частині стягнення пені в сумі 11518,32 грн. та штрафу в сумі 16976,15 грн. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.01.2014 р.
Суддя Шарко Л.В.