ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23692/13 23.01.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд»
До Фізичної особи - підприємця Ступак Наталії Олександрівни
Про розірвання договору № 17 від 05.10.2012, повернення приміщення та стягнення 105 361,37 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Ружицький Б.В. - по дов. № 24 від 18.09.2013
Хапко Ю.Б. - по дов. № 24 від 18.09.2013
Від відповідача Бороздіна Н.М. - по дов. № 3185 від 17.12.2013
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» до Фізичної особи - підприємця Ступак Наталії Олександрівни про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 17 від 05.10.2012; про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 198,5 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г (1-й поверх); про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу по орендній платі, 4 351,23 грн. пені та 1 010,14 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23692/13 та призначено її до розгляду на 19.12.2013.
В судовому засіданні 19.12.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.01.2014.
Позивачем 15.01.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 16.01.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.01.2014.
Відповідач у поданому 23.01.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Відповідно до пункту 3.1. договору плата за оренду приміщення складає 5 000,00 грн. Згідно пункту 3.3. договору орендодавець (позивач) має право, в односторонньому порядку змінити вартість орендної плати за користування приміщенням, письмово повідомивши про це орендаря (відповідача) у 10 робочих днів до запланованої дати змін. 11.04.2013 відповідачу було вручено листа, яким було проінформовано про те, що з 21.04.2013 розмір орендної плата за приміщення, що орендується, збільшується та складатиме 30 000,00 гри. При цьому позивач посилається на п. 3.3. договору. Відповідач зазначає, що під час ведення господарської дільності в орендованому приміщені, відповідачем було виявлені чисельні недоліки приміщення, відсутність водопостачання (приміщення орендувалось в якості автомойки), потребувало значного ремонту. Отже, передавши приміщення в неналежному стані позивач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав. Незважаючи на невиконання позивачем обов'язку, відповідач належним чином виконував зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати, яка повністю відповідала якості переданого приміщення та своїми діями здійснив ремонт приміщення на суму 1 195 350,00 грн. Оскільки позивач передав приміщення в неналежному стані відповідач відмовляється від виконання обов'язку по сплаті орендної плати в розмірі 30 000,00 грн. та вважає безпідставною пропозицію про розірвання договору.
Позивач в судовому засіданні 23.01.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 23.01.2014 проти задоволення позову заперечував повністю.
В судовому засіданні 23.01.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
05.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ступак Наталією Олександрівною (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 17 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень, загальною площею 198,5 кв. м., які є власністю орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г, перший поверх (далі - приміщення).
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар спільно з представниками орендодавця зобов'язані оформити та підписати акт приймання-передачі частини приміщення, що містить характеристику технічного та санітарного стану приміщення, яке орендується, одночасно з підписанням даного договору.
Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду частину приміщення згідно з розділом 1 даного договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач прийняв в орендне користування приміщення та не заперечується відповідачем.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що плата за оренду приміщення складає 5 000,00 грн. Оплата за фактично надані послуги здійснюється згідно рахунків та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.2. договору сторони передбачили, що орендодавець має право в односторонньому порядку змінити вартість орендної плати за користування приміщенням, письмово повідомивши про це орендаря у 10 робочих днів до запланованої дати змін, але при цьому розмір орендної плати за 1 місяць оренди загальної площі приміщення не може перевищувати 30 000,00 грн.
Тобто, умовами договору визначено, що орендодавець має письмово повідомити орендаря про зміну розміру орендної плати у 10 робочих днів до запланованої дати змін.
Натомість позивач листом № 19 від 11.04.2013, про отримання якого відповідач не заперечує, повідомив про те, що розмір орендної плати складає 30 000,00 грн. з 21.04.2013, тобто у 10 календарних, а не робочих днів.
Разом з цим, як вбачається з розрахунку позову позивач нарахував орендну плату за квітень 2013 року в розмірі 5 000,00 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у період з червня по серпень 2013 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 100 000,00 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню частково розмірі 100 000,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі орендної плати з орендаря стягується на користь орендодавця, якщо орендодавець вважатиме це за необхідне, пеня з розрахунку 0,3% від суми боргу за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором, проте враховуючи вказані вище норми розмір пені позивачем обмежений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4 351,23 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 351,23 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 010,14 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено інший розмір річних.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 010,14 грн.
Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та наявності боргу за більше ніж за три місяці оренди.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.
Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Орендна плата згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.
За умовами п. 7.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін та доповнень до договору або його розірвання у випадках погіршення стану частини орендованих приміщень внаслідок неналежного виконання їх орендарем або невиконанням їм умов даного договору.
Відповідно до п. 10.5. договору у випадку заборгованості по орендній платі терміном більше двох місяців, договір припиняє дію після отримання листа з попередженням від орендодавця, орендар повинен звільнити приміщення протягом 10 днів.
Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (не сплачено більше ніж з три місяці оренди).
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.
В матеріалах справи наявний лист позивача № 41 від 19.08.2013 в якому повідомляється про наявність заборгованості по орендній платі в розмірі 110 000,00 грн.; про розірвання договору та містить вимогу про виселення з орендованого приміщення.
Згідно з п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідач листом від 05.09.2013 надав заперечення щодо вимог викладених у вказаному вище листі позивача.
Згідно з п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п.п. 7.2., 10.5. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.
Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, то вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 17 від 05.10.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд» та Фізичною особою - підприємцем Ступак Наталією Олександрівною.
3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Ступак Наталію Олександрівну (м. Київ, пр. Правди, 8, кв. 73, ідент. номер 2996408108) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоленд» (м. Київ, вул. Волкова Космонавта, 2-А, код ЄДРПОУ 32527813) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 198,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г (1-й поверх).
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ступак Наталії Олександрівни (м. Київ, пр. Правди, 8, кв. 73, ідент. номер 2996408108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» (м. Київ, вул. Волкова Космонавта, 2-А, код ЄДРПОУ 32527813) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 351 (чотири тисячі триста п'ятдесят одну) грн. 37 коп. пені, 1 010 (одну тисячу десять) грн. 14 коп. - 3% річних, 4 401 (чотири тисячі чотириста одну) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 27.01.2014.
Суддя В.В.Сівакова