Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" березня 2009 р. Справа № 16/1-15-61/09-0
вх. № 366/4-61
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Безсмертна І.І., за довіреністю №1788 від 21.07.2008р.; відповідача - Джур О.М., за дорученням №377 від 022.03.2009р.
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Центру електрозв'язку №2 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Маріуполь Донецької області
до Військової частини № А 1451, м. Харків
про стягнення 4252,80 грн.
Позивач, ВАТ "Укртелеком", м.Київ в особі Центру електрозв'язку №2 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до господарського суду з позовною заявою до Військової частини № А-1451, про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4252,80 грн., що утворилась внаслідок порушення умов договору №74-14-44 від 01.03.2007р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
09 лютого 2009 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач уточнив період позовних вимог та просив стягнути заборгованість з жовтня 2007 р. по грудень 2008 р. (включно) у розмірі 4573,46 грн. (а.с.130). Судом було перевірено правове обґрунтування заяви, а також розрахунок, та встановлено, що вказані обставини обґрунтовані, а тому прийняті до розгляду.
Присутній в судовому засіданні 02.03.2009р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.
24 лютого 2009 р. позивач надав через канцелярію суду клопотання про об'єднання даної справи та поданого ним іншого позову до того ж відповідача (вх. № 481 від 20.02.2009 р.) про стягнення 16939,75 грн.
Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Проте, суд зазначає, що подані позивачем позови не є однорідними, оскільки спори, що є предметом розгляду цих справи виникли на підставі різних договорів - оренди приміщення та договору надання послуг, що виключає можливість їх об'єднання в одне провадження.
На підставі вказаного дане клопотання не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 02 березня 2009 р. було оголошено перерву до 12:50 год. 02 березня 2009 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги з урахуванням збільшення позову, а також заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
01 березня 2007 р. між ВАТ „Укртелеком” та Військовою частиною А1451 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20м2 № 74-14-44, за яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування частину приміщення, загальною площею 1м2 - виробничого приміщення із них 1,0 м2 спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення системи ущільнення П-303, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Леніна, буд. 85 на 3-му поверсі 4-поверхового будинку (а.с.16).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1.2. договору передача майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна.
01 березня 2007 р. між ВАТ „Укртелеком” та Військовою частиною А1451 було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна, за яким відповідач прийняв у орендодавця в строкове платне користування частину приміщення, загальною площею 1м2 для розміщення системи ущільнення П-303, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Леніна, буд. 85 на 3-му поверсі 4-поверхового будинку (а.с.23).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 163,38 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 спеціалізованих технологічних приміщень.
Згідно з п.п. 3.2.1. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно з п.3.4. договору відповідач оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1. договору, згідно з рахунками позивача, пропорційно орендованій площі. Крім цього, відповідач відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками позивача пропорційно орендованій площі. У разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати.
Відповідно до п. 12.1. договору строк дії договору до 01.03.2009 р.
Згідно з п. 12.3. договору одностороння відмова від виконання договору та внесення змін до нього не допускаються.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.п. 6.1.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі передбачені договором.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов'язання згідно договору № 74-14-44 від 01.03.2007 р. виконав належним чином, про що свідчать рахунки виставлені відповідачу відповідно з п. 3.1. договору (а.с. 26-38), також позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 11/1-2109 від 03.10.2008 р. та № 11/1-2902 від 14.11.2008 р., в яких вимагав сплатити виниклу заборгованість за договором, але відповідач проігнорував вимоги та свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи документами, наданими позивачем, підтверджується сума заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів за період з жовтня 2007 р. по грудень 2008 р. у розмірі 4177,34 грн. розрахунок перевірено судом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та надав суду письмове клопотання, в якому визнає позовні вимоги, а також в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що відповідач визнає основну заборгованість у сумі 4177,34 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 74-14-44 від 01.03.2007 р., а позовні вимоги в частині стягнення 4177,34 грн. обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з п. 8.2. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за період з 31.12.2007 р. по 31.12.2008 р. у сумі 332,36 грн. (у т.ч. пеня на несвоєчасну сплату орендної плати 265,89 грн., пеня за несвоєчасну сплату експлуатаційних послуг 66,47 грн.), розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочено суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так на підставі вищевказаної норми права позивач нарахував відповідачу три відсотки річних у розмірі 63,76 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що нараховані штрафні санкції підлягають задоволенню.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 4177,34 грн. та пені у розмірі 332,36 грн., а також три відсотка річних у розмірі 63,76 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 11, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання позивача про об'єднання позовних заяв в однепровадження відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини А 1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 3, код ЄДРОУ/ДРФО 08208941, р/р 35214016000423 банк УДК у Харківській області, МФО 851011) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центра електрозв'язку № 2 Донецької філії ВАТ „Укртелеком” (р/р 260071322 в ДОД ВАТ „Райфайзен банк Аваль” м. Донецька, код ЄДРПОУ УДК 24134573, МФО 335076) - суму боргу у розмірі 4573,46 грн., у тому числі 4177,34 грн. заборгованість з орендної плати, пеня в розмірі 332,36 грн., три відсотка річних у розмірі 63,76 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 05 березня 2009 року
Суддя Рильова В.В.