Запорізької області
07.05.09 Справа № 27/84/09
Дроздова С.С.За позовом: Закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
про стягнення 592 862 грн. 81 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Ніколенко М.М., дов. № 20-426 від 10.12.08 р.
Ухвалою суду від 03.03.2009 р. строк вирішення спору у справі було продовжено, за письмовим клопотанням сторін на підставі статті 69 ч.4 ГПК України, до 15.04.2009 р., розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України,у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду від 07.04.2009 р., строк вирішення спору продовжено на один місяць відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 07.04.2009 р, розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні, відкритому 29.04.09 р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, про що сторони були попереджені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 07.05.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Закрите акціонерне товариство “Інформаційні комп'ютерні системи”, м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя про стягнення 561 478 грн. 22 коп. суми основної заборгованості, 19 753 грн. 54 коп. суму пені, 2 469 грн. 19 коп. суми 3 % річних, 9 161 грн. 86 коп. суми інфляційних збитків.
Ухвалою господарського суду від 22.01.2009 р. порушено провадження у справі № 27/84/09 та призначено судове засідання.
Сутність спору викладена в ухвалах суду від 03.03.09 р., 07.04.09 р.
07.05.2009 р. продовжено розгляд справи № 27/84/09.
07.05.2009 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судове засідання, відкрите 07.05.2009 р. не з'явився.
У судовому засіданні, відкритому 29.04.09 р. позивач надав письмову заяву щодо зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 261 000,00 грн. основного боргу, 19753,54 грн. пені, 9161,86 грн. -інфляційних збитків, 2469,19 грн. -3% річних.(заява міститься в матеріалах справи).
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом у судовому засіданні, відкритому 29.04.09 р., відповідно до ст. 22 ГПК України.
30.04.09 р. позивач надав до канцелярії суду письмове клопотання про зміну підстав та об'єднання вимог. Просить суд:
- об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, які випливають з договору № 20/2008/989 від 08.04.08 р. та договору № 20/2008/1156 від 20.05.08 р., які зв'язані між собою поданими доказами;
- змінити підстави позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за накладною № СЗп-8867 від 24.09.08 р., суму пені за несвоєчасну оплату продукції, поставленої за накладною № СЗп-8867 від 24.09.08 р.(рахунок СЗп-8867 від 24.09.08 р.), на підставі п. 5.1 та п. 8.4 договору № 20/2008/989 від 08.04.08 р., а не на підставі п. 5.1 та п. 8.4 договору № 20/2008/1156 від 20.05.08 р., як було зазначено позивачем у позовній заяві.
Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що поставка продукції на суму 330378,00 грн. за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008р. здійснена на підставі договору № 20/2008/989 від 08.04.2008р., а не на підставі договору № 20/2008/1156 від 20.05.2008року.
Згідно п.4.4. договору № 20/2008/1156 від 20.05.2008р. «поставка продукції відбувається протягом ..днів з дати направлення постачальнику письмової заявки Покупця. Кількість продукції, що поставляється, вказується в направленій заявці Покупця. Так Листом № 3706 від 22.09.08р. відповідач надав позивачу заявку (пропозицію) на поставку за Договором № 20/2008/1156 від 20.05.2008 року товару, найменування, асортимент та кількість якого повністю збігаються з найменуванням, асортиментом та кількістю, вказаною у накладній № СЗп-8867 від 24.09.2008р. Позивач прийняв пропозицію Відповідача і поставив товар за Договором №20/2008/1156 від 20.05.08р., як і вимагав Відповідач у своїй заявці. Таким чином, Позивач виконав свої обов'язки за договором добросовісно. Крім того слід також зазначити, що у Довіреності № 721676 від 23.09.2008року на отримання товару за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008року Відповідач посилається саме на Договір № 20/2008/1156 від 20.05.2008 року як на підставу отримання товару. За цією ж Довіреністю на виконання Договору №20/2008/1156 від 20.05.2008 року був відвантажений товар ще за двома накладними-№8723 від 24.09.2008р. та №8856 від 24.09.2008р.
Таким чином, в результаті помилки відповідача при оформленні заявки на поставку № 3706 від 22.09.08г. та Довіреності № 721676 від 23.09.2008року на отримання товару за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008 р. у бухгалтерських базах позивача заборгованість з оплати продукції за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008року була прив'язана до договору №20/2008/1156 від 20.05.2008року, а не до Договору № 20/2008/989 від 08.04.2008р..Тому позивач на момент подачі позовної заяви вважав, що саме договір №20/2008/1156 від 20.05.2008 року є підставою для оплати продукції (пункт 5.1 вказаного договору), поставленої за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008року, та підставою нарахування пені (пункт 8.4. вказаного договору).
Згідно ч. 1.ст. 58 ГПК України та п. 3.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
В даному випадку вимоги, що випливають з договорів №20/2008/989 від 08.04.2008р. та №20/2008/989 від 08.04.2008р. пов'язані між собою наступними поданими суду доказами: довіреність № 721676 від 23.09.2008року, за якою була відвантажена продукція за обома договорами; лист-заявка № 3706 від 22.09.08г., якою відповідач просив позивача поставити за Договором № 20/2008/1156 від 20.05.2008 року товар, найменування, асортимент та кількість якого повністю збігаються з найменуванням, асортиментом та кількістю, вказаною у накладній № СЗп-8867 від 24.09.2008р.
Враховуючи, що Договір №20/2008/989 від 08.04.2008р. за своїм змістом та структурою повністю («слово в слово») дублює Договір №20/2008/989 від 08.04.2008р., в т.ч. щодо строків оплати поставленого товару та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (відповідно пункти 5.1 та 8.4 договорів), то зміна підстави виникнення зобов'язань (договір) Відповідача щодо оплати товару за накладною № СЗп-8867 від 24.09.2008р. не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін у суді і не утруднить вирішення спору.
Представник відповідача в засіданні суду ознайомився з заявою позивача в порядку ст. ст. 22,58 ГПК України, не заперечив проти зміни позовних вимог та об'єднання позовних вимог.
Господарський суд, керуючись ст. ст.22,58 ГПК України приймає дану заяву до розгляду, задовольняє її, оскільки вона не суперечить нормам діючого законодавства України.
Можна об'єднувати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві не лише вимоги до одного відповідача, а й вимоги до кількох відповідачів за умови, що ці вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Об'єднання вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Позивач не позбавлений такого права, коли він змінює на підставі ст.22 ГПК України предмет позову, тобто замінює одну вимогу на кілька вимог.
Право на об'єднання позовних вимог надано лише суду першої інстанції.
У судовому засіданні 07.05.09р. представник відповідача надав письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечив частково, оскільки відповідач частково сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 42130 від 30.04.09 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., № 42130 від 06.05.09 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., № 42130 від 07.05.09 р. на суму 50 000 грн. 00 коп. Станом на 07.05.09 р. сума основної заборгованості склала 101 000 грн. 00 коп.
Проти 19 753 грн. 54 коп. суми пені, 2 469 грн. 19 коп. суми 3 % річних, 9 161 грн. 86 коп. суми інфляційних збитків відповідач заперечив.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на той факт, що 20.05.2008 р. між ЗАТ “Інформаційні комп'ютерні системи”, м. Київ та ВАТ “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя укладено договір поставки № 20/2008/1156.
Відповідно до п. 1.1 договору, ЗАТ “Інформаційні комп'ютерні системи” (постачальник) зобов'язується поставити ВАТ “Запоріжсталь” (покупець) продукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно сплатити її вартість.
Позивач своєчасно та в повному обсязі поставив продукцію відповідачу, що підтверджується належним чином оформленими накладними та довіреностями, а саме: накладна СЗп-8719 від 01.09.2008р. на суму 39 012,84 грн., довіреність ЯЖК №721884 від 01.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.; накладна СЗп-8782 від 12.09.2008р. на суму 90 681,42 грн., довіреність ЯЖК №721632 від 12.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.; какладна СЗп-8784 від 19.09.2008р. на суму 34 238,17 грн., довіреність ЯЖК №721650 від 16.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.; накладна ЗП-ПН-8867СЗп-8856 від 24.09.2008р.на суму 106 180,63 грн., довіреність ЯЖК №721676 від 23.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.; накладна СЗп-8723 від 24.09.2008р. на суму 10 299,96 грн., довіреність ЯЖК №721676 від 23.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.; накладна СЗп-8867 від 24.09.2008р. на суму 330 378,00 грн., довіреність ЯЖК №721676 від 23.09.2008р. на ім'я Левченко А. А.
Відповідно до п. 5.1 договору № 20/2008/1156 від 20.05.08 р., розрахунки за фактично поставлену продукцію здійснюються протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції покупцем по кількості та якості.
Відповідач порушив строки сплати та лише частково здійснив оплату отриманого товару.
Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 101 000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.
Заборгованість відповідача перед ЗАТ “Інформаційні комп'ютерні системи” за товар склала 101 000 грн. 00 коп.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором».
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.4 договору № 20/2008/1156 від 20.05.08 р. за прострочку термінів оплати, покупець - ВАТ “Запоріжсталь” сплачує постачальнику - ЗАТ “Інформаційні комп'ютерні системи” пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виконання зобов'язань по договору.
Відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у сумі: на суму 39 012,84 грн. прострочка склала 11 днів, пеня складає: 39012,84х(12%х2):366х11=281,40 грн.; на суму 129694,26 грн. прострочка склала 7 днів, пеня складає 129694,26х(12%х2):366х7=595,32 грн.; на суму 163932,43 грн., прострочка склала 5 днів, пеня складає 163932,43х(12%х2):366х5=537,48 грн.; на суму 610791,02 грн., прострочка склала 32 днів, пеня складає 610791,02х(12%х2):366х32=12816,60 грн.; на суму 561478,22 грн., прострочка склала 15 днів, пеня складає 561478,22 х(12%х2):366х15= 5522,74 грн.
За прострочення термінів оплати за договором пеня складає 19 753 грн. 54 коп.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до договору, за прострочення здійснення платежів, відповідачу нараховано суму інфляційних збитків у розмірі 9 161 грн. 86 коп.
Сума процентів за період прострочення склала 2 469 грн. 19 коп.
На день розгляду справи ВАТ “Запоріжсталь” не надало доказів сплатив 101 000 грн. 00 коп. основного боргу; 19 753грн. 54 коп. пені; 2 469грн. 19коп. сума 3% річних; 9 161 грн. 86 коп. суми інфляційних збитків.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
ЗАТ “Інформаційні комп'ютерні системи” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, пояснення представника відповідача, наявні матеріали справи та у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.
Судові витрати, згідно статті 49 ГПК України покласти на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 625,712 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 22, 49, 58,82 - 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” (69008 м. Запоріжжя Південне шосе, 72 код 00191230 п/р 26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи” (03005 м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 інд. код 21670779 п/р 260083010178 в АБ “Національні інвестиції” МФО 300498) 101 000(сто одна тисяча) грн. 00коп. основного боргу; 19 753 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 54 коп. пені; 2 469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 19 коп. сума 3% річних; 9 161 (дев'ять тисяч сто шістдесят одна)грн. 86 коп. суми інфляційних збитків; 5 928 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 62 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 08.05.2009р.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.С. Дроздова