Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2008 р. Справа № 05/244-08
вх. № 8316/5-05
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Годованець В.В. (довіреність від 30.10.08 р.), відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (м. Дніпропетровськ)
до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (Харківська обл., смт. Червоний Донець)
про стягнення 132521,38 грн.,
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 93184,74 грн., штраф в сумі 36807,97 грн., інфляційні в сумі 2078,02 грн. та 3% річних в сумі 450,65 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №22 від 27.08.08 р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позовна заява №1078 від 13.11.08 р. направлена до господарського суду 17.11.08 р. (штамп на конверті), а штрафні санкції нараховані за період з 31.10.08 р. по 01.12.08 р., тобто включений період після пред'явлення позову, що є порушенням п.5 ст.54 ГПК України.
Відповідач надіслав телеграму, в якій просить відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що юрисконсульт, який веде цю справу, знаходиться у відрядженні.
Розглянувши це клопотання відповідача, суд вважає за необхідне відхилити його як не підтверджене документально.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
27.08.08 р. сторонами був укладений договір поставки № 22 (надалі - спірний договір), за яким продавець (позивач) зобов'язується на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати та оплачувати цей товар в кількості і асортименті, вказаному у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.
У специфікації № 1 сторони визначили найменування, асортимент, кількість, вартість товару, суму договору, термін поставки та умови оплати товару.
Так загальна вартість товару становить 93184,74 грн., термін поставки - вересень 2008 р., умови оплати - 14 банківських днів з моменту отримання товару.
Позивач по видатковій накладній № 7 від 15.09.08 р. поставив відповідачу товар, вказаний в специфікації № 1, на суму 93184,74 грн., що підтверджується копією довіреності відповідача на отримання товару серії ЯОД № 048784/128 від 08.09.08 р. та підписом уповноваженої цією довіреністю особи в видатковій накладній.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання за спірним договором.
Відповідач не оплатив отриманий товар в строк, визначений спірним договором.
Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання за спірним договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка становить 93184,74 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або будь-яких заперечень, відповідно до ст. 33 ГПК України.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за поставлений по видатковим накладним товар в сумі 93184,74 грн., обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу інфляційні за жовтень та липень 2008 р. в сумі 2078,02 грн. та 3% річних за період з 03.10.08 р. по 01.12.08 р. в сумі 450,65 грн.
Позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних в сумі 450,65 грн., суд вважає обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню, а позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних за жовтень та липень 2008 р. в сумі 2078,02 грн. належить залишити без розгляду відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не надав на вимогу суду їх обґрунтованого розрахунку та уточнення періоду їх нарахування.
Доданий до позову розрахунок інфляційних не може бути прийнятий судом, оскільки позивач зазначив їх розрахунковий період - жовтень-листопад 2008 р., а індекс інфляції взяв за вересень 2008 р., до того ж, зробив розрахунок за повний місяць (жовтень), в той час як прострочення платежу мало місце не повний місяць (жовтень), а за листопад 2008 р. індекс інфляції взагалі не вказав.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.4 спірного договору передбачається, що у випадку несплати або недоплати за поставлену продукцію у визначений строк покупець сплачує штраф у розмірі 0,5 % від суми несплати або недоплати за поставлену продукцію за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 діб - додатково сплачується штраф у розмірі 10% суми договору.
Відповідно до п. 8.4 спірного договору позивач за несплату за поставлену продукцію нарахував відповідачу штраф у розмірі 0,5% від вартості продукції за кожен день прострочення в сумі 27489,50 грн. та штраф у розмірі 10% від суми договору - в сумі 9318,47 грн.
Стаття 549 ЦК України визначає поняття неустойки.
Так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положення цієї статті є імперативними і сторони не можуть від них відступати в договорі.
Із змісту пункту 8.4 спірного договору убачається, що сторони передбачили відповідальність за порушення строку оплати товару у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості продукції за кожен день прострочення, хоча і назвали це штрафом.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмежує відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання подвійним розміром облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом статті 178 ЦК України штраф і пеня є лише різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, якщо сторони в спірному договорі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, то правила статті 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою НБУ застосовуються на загальних підставах.
Крім того, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин позовні вимоги, в частині стягнення штрафу у розмірі 0,5% від вартості продукції за кожен день прострочення в сумі 27489,50 грн. та штрафу у розмірі 10% від суми договору в сумі 9318,47 грн., підлягають задоволенню частково - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 03.10.08 р. по 01.12.08 р., в сумі 3615,06 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів сплати заборгованості.
Посилання відповідача на те, що позовна заява №1078 від 13.11.08 р. направлена до господарського суду 17.11.08 р. (штамп на конверті), а штрафні санкції нараховані за період з 31.10.08 р. по 01.12.08 р., тобто включений період після пред'явлення позову, що є порушенням п.5 ст.54 ГПК України, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 178, 525, 526, 549, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 25, 33-35, 43, 46, 49, п. 5 ст. 81, 82-85 ГПК України,
1. Позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних в сумі 2078,02 грн., залишити без розгляду.
2. В решті позову відмовити частково.
Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250 Харківська обл., Балаклійський р-н, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9. Код ЄДРПОУ 00153146. П/р № 260003011219 у ПХВ АКБ „Базис” м. Харкова, МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (49041 м. Дніпропетровськ, вул. Трудові резерви, 6. Код ЄДРПОУ 19313492. П/р № 26005060091905 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) заборгованість за отриманий по договору поставки №22 від 27.08.08 р. товар в сумі 93184,74 грн., 3% річних за період з 03.10.08 р. по 01.12.08 р. в сумі 450,65 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 03.10.08 р. по 01.12.08 р., в сумі 3615,06 грн., державне мито в сумі 972,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,59 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя