01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2008 № 05-5-35/11063
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Зоріна О.М.- юрист
від відповідача: Барановська С.В. -юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.10.2008
у справі № 05-5-35/11063 (Літвінова М.Є.)
за позовом Державне підприємство "Вугілля України"
до Державне підприємство "Луганськвугілля"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання вчинити дії
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2008 у справі №05-5-35/11063 зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Вугілля України” до Державного підприємства „Луганськвугілля ” забов'язання вчинити дії повернуто без розгляду на підставі п. 3,4 ч.1статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з даною ухвалою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, оскільки вважає, що підстави щодо повернення позовних матеріалів без розгляду, викладені в ухвалі Господарського суду м. Києва, помилкові.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
13.10.2008 Державне підприємство „Вугілля України” звернулося з зустрічним позовом до Господарського суду м. Києва
17.10.2008 Господарський суд м. Києва ухвалою № 05-5-35/11063 зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Вугілля України” повернув без розгляду на підставі п. 3, 4, ч.1ст. 63 ГПК України, посилаючись на те що, в зустрічній позовній заяві №13-10/1-Ю від 13.10.2008 позивачем не наведені норми матеріального права, на підставі яких останній просить зобов'язати відповідача підписати акти звірки по якості та кількості, а також позивачем не надано належних доказів сплати державного мита.
Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2ст.60 ГПК України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви, дійсно, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України, тобто, повернення позовної заяви.
Так, відповідно до п.3 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив зобов'язати відповідача виконати умови договору в частині підписання актів звірки по кількості та якості вугільної продукції. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на умови укладеного договору та обставини що підтверджують вимоги.
Судова колегія вважає, що позивачем в позовній заяві змістовно викладені обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, тому підстави для застосування п.3ч.1ст63 ГПК України, відсутні.
Відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов”язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних із розглядом справи.
Частиною першою статті 46 ГПК встановлено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви повинні додаватись документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з пунктом 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50, у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунку платника відповідальний виконавець установи банку зобов”язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.
Як вбачається з матеріалів справи, додане до позовної заяви платіжне доручення за № 12117 від 13.10.2008 відповідає вищенаведеним вимогам.
При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, то у разі виникнення сумнівів щодо фактичного надходження коштів і зарахування їх в якості державного мита до державного бюджету і на розгляд якої саме позовної заяви були сплачені кошти, господарський суд не був позбавлений можливості витребувати у Позивача про це відповідний документ від територіального органу казначейства, якому було здійснено перерахування державного мита, зазначивши про це у відповідній ухвалі.
Інші підстави для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, передбачені ст. 63 ГПК України, також відсутні.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що ухвала місцевого господарського суду про повернення його заяви без розгляду, була винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, є обґрунтованими.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга Державного підприємства „Вугілля України”
підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва - повному скасуванню (п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104 ГПК України) з направленням матеріалів для розгляду по суті до господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2008 № 05-5-35/11063 скасувати.
3.Матеріали № 05-5-35/11063 передати на розгляд господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.