Запорізької області
08.12.08 Справа № 22/266/08
Скиданова Ю.О.
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Ярна” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги 42, кв. 12)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжремлифт” (69037, м. Запоріжжя, пров. Кам'яний, 8; 69114, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 25-а, 124)
про стягнення 5932,00 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники:
Від позивача -Погорелова Я.В. -протокол № 3 від 21.02.2005р.
Від відповідача -Бирковський Д.Б. - довіреність б/н від 07.12.2008р.
Заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Запоріжремлифт” на користь ТОВ “Ярна” 5932,00грн. неустойки на підставі ст. 271 ГК України та ст. 57 “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2008р. порушено провадження у справі № 22/266/08, судове засідання призначено на 08.12.2008 р.
У судовому засіданні 08.12.2008р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників сторін).
За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 05.11.2008р. № 28, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 5932,00грн. неустойки на підставі ст. 57 “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988р.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки вважає посилання позивача на “Положення про поставки товарів виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988р. не обґрунтованим, тому що положення не відноситься до понять “закон” чи “договір”, про які йдеться в ст. 216 ГК України.
Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 24 квітня 2008 року між ТОВ “Ярна” (надалі позивач) та ТОВ “Запоріжремлифт” (надалі - відповідач) був укладений договір № 22 (надалі Договір).
Згідно п.п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити ліфт маловантажний (далі товар) на умовах, встановлених специфікацією.
Відповідно до п. 5.1. позивач зобов'язався підписати договір протягом 10 днів після його отримання, та до початку поставки у строк 7 банківських днів після підписання договору перерахувати відповідачу в рахунок сплати товару суму в розмірі 80% загальної вартості договору на підставі виписаного рахунку. Залишок 20 % вартості договору після отримання товару на складі позивача, але не пізніше 3 банківських днів з моменту надходження.
Встановлено, що 29.04.2008р. позивач здійснив передплату за ліфт у розмірі 53920,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 26001315276771 від 29.04.2008р.
п. 2 специфікації до договору передбачено, що строк поставки -65 днів з моменту отримання передплати, тобто 04.07.2008р.
Відповідач поставив товар лише 15.08.2008р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000407 від 15.08.2008р. (копія в матеріалах справи).
19.08.2008р. позивач на адресу відповідача направив претензію на суму 5392,00грн., що склало 8% від вартості ліфту 67400,00грн. за прострочку поставки товару
Відповіддю на претензію № 78 від 20.08.2008р. відповідач відмовив позивачу в задоволені його вимог, зазначив, що посилання позивача на “Положення про поставки товарів виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988р. є не обґрунтованим, тому що положення не відноситься до понять “закон” чи “договір”, про які йдеться в ст. 216 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 271 ГК України Кабінет Міністрів України відповідно до вимог ГК України та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.
На час розгляду справи Кабінет Міністрів України таке положення не затверджував.
Отже посилання позивача на ст. 271 ГК України є хибним.
Приписами п. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Договором сторони не передбачили стягнення неустойки у разі прострочення поставки ліфту.
Суд також не приймає до уваги посилення позивача на ст. 57 “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988р., оскільки дане положення було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР та не діє на території України, тому що не було затверджено в порядку передбаченому ст. 271 ГК України.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.12.2008р.
Суддя Ю.О. Скиданова