Справа: № 2а-2506/8795/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Сапон А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
12 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю.,Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Чернігові про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити дії та стягнення заборгованості,-
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Чернігові, в якому, з урахуванням поданих нею уточнень, просила визнати незаконною відмову відповідача у проведенні перерахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати голови суду, згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше проведених витрат; стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 01.01.2012 року до ухвалення судом відповідного рішення та допустити негайне виконання судового рішення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання голові Новозаводського районного суду м. Чернігова у відставці ОСОБА_2 в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на день проведення виплати.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання голові Новозаводського районного суду м. Чернігова у відставці ОСОБА_2 в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на день проведення виплати, починаючи з 28 березня 2012 року, та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови Верховної Ради України № 445-XIV від 18.02.1999 р. та наказу голови Новозаводського районного суду м. Чернігова № 48/2 від 18.02.1999 р., позивач з 22.02. 1999 р. припинив повноваження судді та голови Новозаводського районного суду м. Чернігова у зв'язку з звільненням та виходом у відставку.
На підставі ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862 позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
15 серпня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Управління Пенсійного Фонду України у м. Чернігові, в якій просила здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання та виплачувати його у розмірі 80% від заробітної плати працюючого голови суду, починаючи з 01.01.2012 р. (а.с. 5).
Листом від 23.08.2012 р. № 1160/10/В-7 відповідач повідомив заявника про те, що згідно п.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання, що на думку територіального органу Пенсійного фонду не дає права для проведення перерахунку розміру довічного грошового утримання із розміру заробітної плати працюючого судді на посаді голови районного суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI), судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначаються Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).
Частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, з 01 жовтня 2011 року розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати із заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI).
Крім того положення частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, тобто з цього часу визнані неконституційними положення частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 01 січня 2012 року, а тому на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI).
Оскільки позивач згідно частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набув право на здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, то у відповідності до вказаної статті (в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання позивачу має виплачуватися у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, можливість збільшення такої виплати, у разі наявності стажу роботи судді понад 20 років, у вказаній редакції статті відсутня.
Отже, з підстав вищевикладених обставин та наведених норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог даного позову в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинним положенням частини 1 статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Оскільки з даним позовом позивач ОСОБА_2 звернулася 28 вересня 2012 року, що підтверджується відміткою на штемпелі поштового конверту (а.с. 9), колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову, починаючи з 28 березня 2012 року.
Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Чернігові - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.