16 січня 2014 року (15 год. 05 хв.)Справа № 808/8730/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
за участю секретаря судового засідання Я.М.Муха
за участю представників
від позивача - Прокопенко І.Г.
від відповідача- Проценко Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН»
до: Запорізької митниці Міндоходів
про: скасування податкових повідомлень форми «Р» № 79 та № 80 від 12.06.2013
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» (далі-позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р» № 79 та № 80 від 12.06.2013.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01.04.2010 по 28.02.2013.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог положень статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ (чинного на час митного оформлення), статтей 49, 51, 52,53, пункту 5 частини десятої статті 58, статей 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (чинного на час митного оформлення), оскільки на думку позивача, відсутність розбивки вартості транспортних перевезень в актах виконаних робіт до та після митного кордону України, жодним чином не свідчить про невідповідність вартості транспортних витрат, яка заявлена у ВМД.
Під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, до кожної ВМД на підтвердження транспортних витрат останній надавав довідки перевізника, у яких зазначалась вартість перевезення товарів до митного кордону України. Додаткових документів на підтвердження вартості транспортних витрат при митному оформленні митний орган не вимагав. Тому вважає, що ніяких порушень зі сторони позивача не було, відповідно і висновки перевірки є протиправними.
Щодо експедиторських послуг позивач пояснив, що вони надавалися лише на території України та не повинні включатися до транспортних витрат.
На підставі вищевикладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог та пояснив, що під час перевірки митним органом проведено співставлення сум задекларованих позивачем витрат на транспортування (перевезення) товару до митної території України в період з 01.04.2010 по 28.02.2013 відповідно до довідок перевізника наданих при митному оформленні, з виділенням сум витрат на транспортування (перевезення) товару до митної території України та включених до митної вартості товарів з актами виконаних робіт, наданих перевізниками, в яких відсутнє виділення сум вартості транспортних витрат до митної території України та встановлено заниження податкового зобов'язання на загальну суму 123 662,08 грн. Крім того, відповідач стверджує, що довідки підприємства-перевізника не є документами, що підтверджують фактичні витрати на транспортування до перетину митного кордону та фактичну сплату вартості цих витрат, та не є первинним документом бухгалтерського обліку товариства.
На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд проаналізувавши матеріали справи, перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі наказу Запорізької митниці від 14.03.2013 № 157 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Юнітон» Запорізькою митницею була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до п.п. 41.1.2 п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Відповідно до положень статей 345-347 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI посадовими особами митних органів проводяться документальні перевірки, в ході яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної мінної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За результатом перевірки відповідачем був складений акт №0034/13/112000006/0023853490 від 31.05.2013 згідно якого у позивача митницею були встановлені наступні порушення вимог статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92 (чинного на час митного оформлення), статей 49,51,52,53, пункту 5 частини десятої статті 58, статей 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 (чинного на час митного оформлення), внаслідок включення декларантом до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів не в повному обсязі, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 123 662,08 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету, з них:
- ввізне мито у сумі 104,31 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, статей 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 № 4495).
- ПДВ у сумі 123 557,77 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, та на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, чинного на час митного оформлення).
За результатом даної перевірки були прийняті два податкових повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення форми «Р» № 79 від 12.06.2013 року яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем ввізне мито (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 142, 74 грн., у тому числі за основним платежем - 104,31 грн., штраф - 38, 43 грн.
- податкове повідомлення форми «Р» № 80 від 12.06.2013 року яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість - 132 816, 45грн., у тому числі за основним платежем - 110 884, 87 грн., штраф - 21 931,58 грн.
Не погодившись з отриманими податковими повідомленнями форми «Р» ТОВ позивач на адресу Державної митної служби України та Міністерства доходів та зборів України було направлено скаргу на прийняті Запорізькою митницею податкові повідомлення форми «Р» за №№ 79, 80 від 12.06.2013р.
19 серпня 2013 року було отримано рішення № 9116/6/99-99-10-01-06-15 від 15.08.2013 року Міністерства доходів та зборів України про результати розгляду скарги ТОВ «ЮНІТОН». Згідно цього рішення Міністерство доходів та зборів України залишає податкові повідомлення форми «Р»№№ 79,80 Запорізької митниці від 12.06.2013 року без змін, а скаргу ТОВ «ЮНІТОН» від 20.06.2013 року № 18ю - без задоволення.
За період, що підлягав перевірці, позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність, а саме імпорт товарів на підставі контрактів з контрагентами (а.с.16-19 т.1).
Сплату за транспортно-експедиторські послуги по доставці вантажів позивач здійснював в термін обумовлений в договорах на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «Укрзовніштранс», ПП «ІЛК АВЕРС- ТРАНС», ТОВ «Дельта 5», ТОВ «Шельв Ойл Лтд» , ТОА «Атлант Транс». Договори з зазначеним контрагентами були додані до матеріалів справи.
Розрахунки з перевізниками, які надавали транспортно-експедиторські послуги позивачу, проводились відповідно до пред'явлених перевізником замовнику рахунків та актів виконаних робіт за надання послуг на перевезення вантажу.
Як зазначено в акті перевірки, перевіркою виписок банку, виставлених рахунків, інформації по рахунку №631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", по рахунку №311 "Розрахунки в національній валюті", актів виконаних робіт встановлено, що оплату транспортних послуг, які були надані перевізниками, територією України та за її межами здійснював позивач у національній валюті (а.с. 20).
Як зазначає відповідач у письмових запереченнях, під час проведення виїзної документальної перевірки посадовими особами Запорізької митниці Міндоходів були проаналізовані документи, які не подавалися підприємством під час митного оформлення. До таких документів відносяться акти виконаних робіт, податкові накладні тощо.
Перевіркою було встановлено, що в актах виконаних робіт та в інших первинних документах не зафіксовано розподіл транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, до митної вартості оцінюваних товарів транспортні витрати повинні включатися в повному обсязі, в тій сумі, що документально підтверджена первинними бухгалтерськими документами.
З приводу не виділення в первинних документах транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, суд зазначає наступне.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України № 4495-VI подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відповідно до п. 5 частини 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (далі - МКУ № 4495) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Частина 3 ст. 267 Митного Кодексу України від 11.07.2002 № 92 передбачала, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
При визначенні митної вартості, згідно п.2 ч.11 ст. 58 МК України № 4495-VI, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.
Відповідно, витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.
Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. У пункті 2.1 вказаних методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу 3 ст. 260 Митного кодексу України в редакції 2002 року, для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості. В Україні основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за № 1766 (Порядок № 1766) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України № 92-IV включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З введенням в дію МК України № 4495-VI - Порядок №1766 втратив чинність, а Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 затверджено Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.
Згідно п.1.10. Правил Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.
У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Пунктом 2.3. Правил встановлено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".
Під час судового розгляду встановлено та не заперечувалось сторонами, що в кожному окремому випадку, під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме:
- транспортні (перевізні) документи (міжнародні товарно-транспортні накладні) з зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України,
- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме, довідки/калькуляції, видані нашими перевізниками, про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України,
- договори та рахунки-фактури на послуги перевезення, документи про сплату послуг перевезення, якщо на момент митного оформлення розрахунки з перевізником були здійснені.
Оскільки на бухгалтерський та податковий облік, а також на розрахунки з виконавцями вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України не впливає, для надання інформації митниці перевізниками позивача були складені спеціальні документи, а саме, довідки/калькуляції, що містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів та надання яких передбачене Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (що був чинний на момент митного оформлення).
Довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які були надані відповідачу та які були надані перевіряючим, містять всю необхідну інформацію:
- вказаний адресат довідки (Запорізька митниця)
- чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення,
- дата складання довідки,
- підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства.
Сторонами також не заперечувалось, що в кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України позивачем задекларовано митну вартість товару, про що до них внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки.
Тобто позивач, під час митного оформлення надав необхідні документи на підтвердження вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, інших документів відповідач не вимагав, а обов'язковість надання під час митного оформлення актів виконаних робіт та податкових накладних не передбачено діючим законодавством.
В частині 11 статті 58 МКУ № 4495 встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.
Тобто митне законодавство не передбачає конкретний спосіб, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню. Крім того, в довідках та інших документах, які надавалися під час митного оформлення, ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів (актів виконаних робіт, податкових накладних) дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України.
Таким чином, аналіз документів наданих позивачем дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України, що в свою чергу не суперечить загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку.
Щодо не включення послуг експедитора до митної вартості товару під час митного оформлення, судом встановлено наступне.
Відповідач обґрунтовуючи свою правову позицію посилається на чинне законодавство зазначив, що згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортно-експедиторські послуги є прямими витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, так як транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 01 липня 2004 р. № 1995-IV «Про транспортну-експедиторську діяльність» транспортна-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Тобто, транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень та є прямими витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Однак слід зазначити, що до прямих витрат вони відносяться в тому випадку, якщо ці послуги надавалися.
Як пояснив позивач, данні послуги надавалися лише на території України, тому у довідці, яка була надана відповідачу під час митного оформлення товару, дана послуга окремо не виділялася. Крім того, сума у розмірі до 300 гривень лише може свідчити про те, що така послуга надавалася на території України.
Крім того, митним органом не враховано, те що в вартість послуг експедитора включено податок на додану вартість. Ці послуги були сплачені позивачем у повному обсязі, доказом сплати вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість є податкові накладні які були надані перевізниками/ експедиторами у встановлений законодавством спосіб. Як зазначає позивач, враховуючи вимоги податкового повідомлення рішення відповідача, позивач у друге повинен сплатити податок на додану вартість, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача щодо не включення експедиторських послуг до ціни товару є необґрунтованими та не вірними.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності докладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вважає що перевірку відповідачем проведено не об'єктивно, без з'ясування усіх істотних обставин, що в свою чергу призвело до викладення помилкових висновків в акті перевірки та прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення «Р» № 79 від 12.06.2013 та № 80 від 12.06.2013.
Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» судовий збір у розмірі 1329 грн.58 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена в повному обсязі 22.01.2014.
Суддя О.В.Конишева