"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/25703/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за його позовом до Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука Валентина Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України - Зайчука Валентина Олександровича, в якому просив: зобов'язати Апарат Верховної ради України в особі Керівника Апарату Верховної ради України Зайчука В.О. ознайомити його з Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України, яким заднім числом були внесені зміни до Розпорядження №1754 від 01 квітня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2 - помічника-консультанта народного депутата України», і видати йому належним чином завірену копію цього Розпорядження; нарахувати і виплатити позивачу всі суми, що згідно нового Розпорядження належать йому, і досі не виплачені; сплатити позивачу за час неможливості використання ним належних йому коштів (заробітна плата, відпускні, допомога на оздоровлення), які повинні були бути виплачені в день звільнення, компенсацію на день отримання цих коштів в розмірі 14,50 % річних, які він би отримав, якби отримані ним кошти були покладені на депозит до комерційного банку; оплатити його витрати на послуги з консультацій та представлення інтересів у судовому процесі з приводу трудового конфлікту, що призвів до звільнення з роботи, і необхідності звернення до суду з приводу незаконності звільнення; покласти на Керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука В.О. обов'язок відшкодувати державі в порядку зворотної вимоги (регресу) витрати, які були відшкодовані ОСОБА_2 Апаратом Верховної Ради України, внаслідок незаконних рішень Зайчука В. О., під час здійснення ним посадових обов'язків Керівника Апарату Верховної Ради України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Апарат Верховної Ради України вчинити дії, спрямовані на забезпечення нарахування та здійснення виплати ОСОБА_2 всіх належних та невиплачених йому при звільненні сум розрахунку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив публічну службу на посаді помічника-консультанта народного депутата України.
06 липня 2011 року Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України №3650 «Про внесення змін до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №1754 від 01 квітня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади помічника-консультанта народного депутата України» у зв'язку із наданням додаткових документів внесено зміни до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №1754 від 01 квітня 2011 року та викладено його в такій редакції: «вважати датою звільнення ОСОБА_2 з посади помічника-консультанта народного депутата України Кармазіна Ю.А. 06 липня 2011 року у зв'язку із систематичним невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором; відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами Апарату Верховної Ради України провести розрахунки в порядку та у відповідності з чинним законодавством України, передбаченим при звільненні помічників-консультантів народних депутатів України».
Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №3650 від 06 липня 2011 року датою звільнення ОСОБА_2 з посади помічника-консультанта народного депутата України Кармазіна Ю.А. є 06 липня 2011 року, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача
Також, вищевказаним розпорядженням було доручено відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами Апарату Верховної Ради України провести розрахунки в порядку та у відповідності з чинним законодавством України, передбаченим при звільненні помічників-консультантів народних депутатів України.
11 липня 2011 року Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України № 3717 «Про виплату компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 - помічнику-консультанту народного депутата України» доручено відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами Апарату Верховної Ради України провести виплату компенсації ОСОБА_2 за 68 календарних днів невикористаної основної відпустки та 16 календарних днів додаткової відпустки згідно із статтею 35 Закону України «Про державну службу» у межах фонду, встановленому народному депутату України Кармазіну Ю.А. для оплати праці помічників-консультантів відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити всі суми, що згідно Розпорядження №3650 від 06 липня 2011 року «Про внесення змін до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №1754 від 01 квітня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади помічника-консультанта народного депутата України» належать ОСОБА_2, і які досі йому не виплачені, підлягають задоволенню, оскільки жодних доказів на підтвердження факту здійснення виплати позивачу належних йому сум відповідачами надано не було.
Водночас, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги позивача про сплату компенсації за час неможливості використання ним належних йому коштів (заробітна плата, відпускні, допомога на оздоровлення), які повинні були бути виплачені в день звільнення, компенсацію на день отримання цих коштів в розмірі 14,50 % річних, які він би отримав, якби отримані ним кошти були покладені на депозит до комерційного банку, та оплату ОСОБА_2 його витрат на послуги з консультацій та представлення інтересів у судовому процесі з приводу трудового конфлікту, що призвів до звільнення з роботи, і необхідності звернення до суду з приводу незаконності звільнення є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України - Зайчука Валентина Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді А.Ф. Загородній
О.П. Стародуб