14 січня 2014 року м. Київ К/9991/11604/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Бившевої Л.І.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року
у справі № 2а-10644/09/1/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»
до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим
про визнання рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій нечинними, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000072200 від 21 травня 2009 року та № 0000092200 від 17 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто на користь ТОВ «Аквавіта» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аквавіта» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом № 9 від 08 серпня 2008 року, за результатами якої складено акт № 637/22/32063318 від 13 травня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000072200 від 21 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 804,34 грн.
За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято рішення № 0000092200 від 17 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) з огляду на порушення законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України на підставі імпортного контракту № 9 від 08 серпня 2008 року, укладеного з нерезидентом «Plastro Irrigation Systems LTD».
Так, обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган вказував на те, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, вважається дата завершення оформлення вантажної митної декларації, тобто в даному випадку 06 березня 2009 року, в той час як граничним терміном надходження товару на митну територію України є 03 березня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.
Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Частиною 5 статті 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.
Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.
Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Як встановлено судами, імпортований товар за контрактом № 9 від 08 серпня 2008 року надійшов на територію України 01 жовтня 2008 року, що підтверджується відтиском штампа Південної митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах (CMR № 499/3, № 499/2, № 499/1) та інвойсі № 1398397, тобто в межах граничного строку його повернення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.