"16" січня 2014 р. м.Київ К/800/31943/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Гончар Л.Я.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_3, Сокальський районний відділ Львівської регіональної філії Державного підприємства Центру Державного земельного кадастру, міський голова м.Великі Мости Ройко Г.Я., про скасування рішення,-
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування рішення Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області від 18 серпня 2011 року №165 та зобов'язання відповідача розглянути заяву про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку та прийняти законне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваним рішенням відповідач незаконно передав у загальне користування частину земельної ділянки, яка рішенням Великомостівської міської ради народних депутатів від 30 вересня 1997 року №61 передана у власність позивача для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, позов задоволено частково; зобов'язано Великомостівську міську раду Сокальського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_2 про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку та прийняти рішення по ній; в інших позовних вимогах відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 17 червня 1986 року №1601 набув право власності на незакінчений будівництвом жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області від 30 вересня 1997 року №61 жителям м.Великі Мости передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі позивачу ОСОБА_2 в розмірі 0,0920 гектара та третій особі ОСОБА_3 площею 0,1762 гектара.
На підставі рішення відповідача від 10 лютого 1998 року ОСОБА_3 29 липня 1998 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого йому передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,2658 гектара.
22 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління Держкомзему у Сокальському районі про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку відповідно до рішення від 30 вересня 1997 року №61.
05 квітня 2011 року складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, а 14 квітня 2011 року на замовлення позивача складено акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, згідно яких площа земельної ділянки, яка підлягає передачі позивачу у приватну власність становить 0,0657 гектара.
Рішенням від 18 серпня 2011 року № 165 Великомостівська міська рада Сокальського району Львівської області вирішила залишити земельну ділянку для відповідного сталого проїзду до домоволодінь АДРЕСА_1 та 75 по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0192 га у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3; заборонити приватизацію вищезазначеної земельної ділянки призначеної для проїзду; дану земельну ділянку залишити у «землях запасу Великомостівської міської ради.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, заява позивача про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку відповідачем фактично по суті не розглянута, відповідач не виконав свого обов'язку щодо прийняття відповідного рішення за заявою позивача, в оскаржуваному рішенні відповідача інформації про розгляд заяви позивача не міститься. За вказаними обставинами висновки судів попередніх інстанцій про зобов'язання Великомостівської міської ради розглянути заяву про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Великомостівської міської ради від 18 серпня 2011 року №165, яке прийняте відповідачем в межах наданих повноважень та у визначений законом спосіб.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді