14 січня 2014 року м.Київ В/800/29/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Мироненко О.В., Сорока М.О., Чумаченко Т.А.,
перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року у справі №К/9991/3272/12 за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ОСОБА_6 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року у справі №К/800/24341/13.
Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року, про перегляд якої ставиться питання, судом касаційної інстанції скасовано постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2011 року, якою задоволено позов прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 19 березня 2010 року №361 «Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 73 громадянам України».
Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оспорюване розпорядження від 19 березня 2010 року №361 про передачу земель рекреаційного призначення громадянам для індивідуального дачного будівництва, відповідач діяв з перевищенням встановлених чинним законодавством, зокрема ст.122, п.12 розділу Х Земельного кодексу України, повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року у справі №К/800/24341/13, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та залишив в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року, якою задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2011 року «Про скасування розпоряджень голови Цюрупинської районної державної адміністрації» з підстав неправомірності скасування відповідачем раніше прийнятих рішень, які є ненормативними правовими актами одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їх виконання.
Зі змісту наведених рішень касаційних судів вбачається, що підстави позовних вимог та фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в допуску до провадження заяви ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді