14 січня 2014 року м. Київ К/9991/11553/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Бившевої Л.І.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року
у справі № 2-а-3793/10/0270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали»
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0006592340 від 31 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будматеріали» судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведено перевірку магазину-складу, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 985/02/32/23/5468653 від 17 серпня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0006592340 від 31 серпня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 363 932,80 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з нездійсненням обліку готівкових коштів в розмірі 72 786,56 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.
Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено актом перевірки № 985/02/32/23/5468653 від 17 серпня 2010 року, порушення позивачем вимог пункту 2.6 глави 2 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності 23 серпня 2009 року, 24 серпня 2009 року, 25 серпня 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до ТОВ «Будматеріали» рішенням № 0006592340 від 31 серпня 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.