14 січня 2014 року м. Київ К/9991/11486/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Бившевої Л.І.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року
у справі № 2-а-14790/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластілюкс груп»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластілюкс груп» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року податковою звітністю, визнати протиправними та скасувати рішення, викладені в повідомленнях № 22846/10/28-317 від 21 жовтня 2010 року та № 23831/10/28-317 від 03 листопада 2010 року, про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року податковою звітністю, а також зобов'язати відповідача прийняти до обліку податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкову звітність.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Пластілюкс груп» з податку на додану вартість за вересень 2010 року податковою звітністю. Визнано протиправними повідомлення № 22846/10/28-317 від 21 жовтня 2010 року та повідомлення № 23831/10/28-317 від 03 листопада 2010 року про невизнання податкової декларації ТОВ «Пластілюкс груп» з податку на додану вартість за вересень 2010 року податковою звітністю. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Пластілюкс груп» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняти до обліку податкову декларацію ТОВ «Пластілюкс груп» з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подану 01 листопада 2010 року, як податкову звітність. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2010 року ТОВ «Пластілюкс груп» подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.
В свою чергу, відповідачем листом № 22846/10/28-317 від 21 жовтня 2010 року повідомлено позивача про невизнання поданої ним декларації.
01 листопада 2010 року підприємством повторно подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з виправленими показниками, однак ДПІ у Київському районі м. Харкова листом № 23831/10/28-317 від 03 листопада 2010 року повідомлено позивача про невизнання вказаної декларації з підстав непроставлення прочерків у рядках, які не заповнюються через відсутність даних.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, як-от - відсутність прочерків у рядках, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.
При цьому слід зазначити, що відсутність прочерків у рядках не впливає на показники поданої платником декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування. Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.